42 епохи українських мовних контактів

«42 епо́хи украї́нських мо́вних контáктів» — найбільша за обсягом книга мовознавця Костянтина Тищенка. Опрацьована на 3000 доказових свідченнях. Принципова відмінність книги від попередніх полягає у поділі її відразу на 42 розділи саме за епохами етномовних контактів (N1-42) та у зосередженні в кожному з них усіх синхоричних (гр. «з тої ж землі») топонімів України (N-Т). Перед ними щоразу наведені синхоричні запозичення в українському словнику (N-С) та синхоричні прізвища українців (N-П). Послідовний розподіл за всіма 42 мовами прототипів цих трьох видів іншомовних свідчень прожитих народом подій витриманий в усій праці. Теперішній науковий синтез показує, як фукціонує нова пізнавальна модель історії, окреслена автором у попередній книзі «Іншомовна історія українців»

«42 епохи українських мовних контактів»

Автор	Костянтин Тищенко
Дизайн обкладинки	Костянтин Тищенко
Країна	Україна
Мова	українська
Жанр	наукове видання
Видавництво	«Просвіта» (Броди)
Видано	2020 р.
Сторінок	912
ISBN	978-966-7544-84-3

Анотація

Історичні контакти українців з сусідніми народами залишили безліч мовних ознак. З них видно, як саме наші предки формувалися у Наддніпрянщині зі слов'янської групи індоєвропейців і за тисячі років асимілювали з 5 векторів 42 іншомовні меншини. Даючи їм нову ідентичність, наддніпрянці самі зазнавали їхнього впливу. Кожний з 42 розділів («томів») теперішнього енциклопедичного огляду починається з короткої статті про сутність епохи контакту з певною етномовою, підтвердженого генетикою і археологією. Потім наведені запозичені при цьому слова, граматичні й діалектні явища (разом 533 статті). Незалежний слід тих самих контактів живе і у прізвищах українців (716 статей), і у топонімах України від іншомовних основ (1619 статей). Досі були відомі зв'язки з нашими предками інших слов'ян, балтів, скандинавів, ясів, греків, коптів, тюрків, монголів, персів, еламітів, грузин, вірмен, парфян, сирійців, арабів, албанців. При апробації на 700 нових групах мовних фактів усі ці впливи були підтверджені і ще виявлено кілька раніше невідомих – від франків, чувашів, марійців. У 106 статтях додатку стисло висвітлено пізнавальний контекст праці. Книга – для науковців, учителів і всіх цікавих до нових методів вивчення історії.

• Тищенко 2015, є pdf.
• Пащенко 2013, с. 21-37, є pdf.
• Клепатский 1912 (репринт 2007, с. 431–450).
• Існує pdf і DjVu: Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. — К., 1884. — 262 с. Тут же зроблено і спробу відновити історію кочовиків за хроніками їхніх сусідів — руси, греків, арабів.
• Клепатский 1912 (репринт 2007, с. 449).
• Стрижак 1963, с. 13.
• Стрижак 1963, с. 11.
• СГУ — Словник гідронімів України. — К., 1979; СМГУ — Словник мікрогідронімів України. — К., 2004.
• Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. — Біла Церква, 2009 (перевид. кн. 1864 р.) (є pdf); Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: У 2-х т. — Вінніпег, 1984 (pdf); Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сицинского. — Біла Церква, 2009 (перевид. кн. 1901 р.); Павленко С. О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. — Чернігів, 2012 (є pdf) та ін.
• УАТП-73 — Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. — К., 1973 (є pdf); УАТП-47 — Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. — К., 1947 (є pdf).
• Пор. і змістовну за фактажем статтю А. Мачинського «Кельти на землях на схід від Карпат». А з іншого боку — антиісторизм назв багатотомних видань, як-от «Палеолит СССР» (!).
• Крім назв річок басейну середньої і нижньої Десни, вивчених на 6 років раніше у співавторстві з акад. В. Топоровим [Топоров, Трубачев 1962]. Обидві праці перевидані в одному томі: Трубачев О. Н. Труды по этимологии. Слово. История. Культура. — Т. 4. — М., 2009. — 696 с. (є pdf); Значною працею-попередницею обох монографій була книга M. Vasmer. Wörterbuch der russischen Gewässernamen. Berlin-Wiesbaden, 1961.
• Підказаний йому рецензією В. Шмілауера на згадану монографію 1962 р. (див. Трубачев 2004, с. 384), — при тому, що у самій тій монографії цей термін відсутній.
• Трубачев 1968, с. 269–270 (репринт у: Трубачев 2004, с. 674, є pdf).
• Трубачев 1968, с. 286; 288: «Германські сліди (карта 17) надто спорадичні, щоб говорити про окремий ареал»
• Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К., 1985 (є pdf).
• Уперше оприлюднена у ст.: Тищенко К. Контури лексико-топонімічної стратиграфії України і етногенез українців // Народна творчість та етнографія. № 5, 2005. — С. 31-44; за 15 років схема не раз доповнена: див. Тищенко 2006, с. 10-11; 2007, с. 282-283 та ін.; також на сайті https://uk.wikipedia.-org/wiki/Долітописна_мовна_історія_українців^{[недоступне посилання]}, ілюстрація «Відповідність Y-гаплогруп, пластів топонімії та запозичень у словнику».
• Топоров, Трубачев 1962, 13, 23 двічі, 347.
• Трубачев 1968: 270 і 287 = 2009: 674 і 691.
• Мартынов 1989, 38.
• Тищенко 2012а; 2012б, є pdf.
• У передмові до кн. Тищенко 2016, с. 11 (див. сторінку в uk.wiki).
• Тищенко К. М. Гени, мови, Україна // Український тиждень, № 16 (233). 20-26.04.2012. — С. 28–58; статті передує сторінка з назвою рубрики, яку дала редакція — «Спеціальна тема. Правда про походження українців» (є pdf).
• ridni.org/karta.
• Трубачев 1967, 67, є pdf.
• Chantraine, 988, є pdf.
• Тищенко 2020, с. 527, 547.
• Тищенко 2020, с. 555–558, 561.
• Тищенко 2018, с. 24–25; 2020, с. 22.
• Тищенко 2020, с. 19.
• Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. — К., 1984. — С. 7–8.
• З рецензії на методологічну основу книги – працю «Метатеорія мовознавства» (1992; 2000)
• З доповіді «Науково-пізнавальний зміст методу топонімічного контекстування» на Міжнародній конференції «Топоніміка і контекстуальний метод К. М. Тищенка» 20 квітня 2012 р.
• З передмови до дослідження, яке уможливило цей енциклопедичний підсумок теми [Тищенко 2016, 13]
• Зі вступного слова до кн. «Іншомовна історія українців» [Тищенко 2018, 4], першої версії теперішньої праці
• Е-мейл; цитата уміщена як епіграф до підсумків теперішньої книги [Тищенко 2020, 890]