Мутасаррифат Єрусалиму (Кудус) або Єрусалимський санджак (араб. متصرفية القدس الشريف) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1872—1917 роках з площею 12,486 км². Утворився з частини Дамаскського еялету (на теперішніх землях Ізраїлю, Єгипту, Йорданії та Палестинської держави).
Мутасаррифат Єрусалиму | |
Дата створення / заснування | 1872 |
---|---|
Офіційна назва | тур. مُتَصَرِّف قدسی مُتَصَرِّفلغ |
Офіційна мова | османська мова |
Континент | Азія |
Країна | Османська імперія |
Столиця | Єрусалим |
Адміністративна одиниця | Османська імперія |
Місце розташування | d |
Керівник виконавчої влади | d |
Кількість населення | 298 653 осіб[1] |
Спільний кордон із | Бейрут |
Замінений на | d |
На заміну | d |
Час/дата припинення існування | 1917 |
Площа | 12 486 км² |
Мутасаррифат Єрусалиму у Вікісховищі |
Координати: 31°47′ пн. ш. 35°13′ сх. д. / 31.783° пн. ш. 35.217° сх. д.
Історія
У 1840 році після того, як Велика Британія, Пруссія, Австрійська та Російська імперія допомогли Османській імперії повернути собі Сирію та Палестину у війні проти Єгипту, постало питання про становище християн та юдеїв на Близькому Сході. Того ж року британці домоглися у султанського уряду права над опіку над усім єврейським населенням Палестини, а також права юдеїв з британських володінь безперешкодно переселятися до цієї області.
У 1841 році таких само прав набула Франція, проте над католицьким населенням. Водночас остання стала вимагати повного контролю над Єрусалимом. Свої вимоги почала висувати Росія, оголосивши себе захисницею православних (зрештою це стало одним з приводів Кримської війни).
Задля зменшення напруги та збереження володінь у 1841 році санджак Єрусалим (турецькою Кудус) було виділено з еялету Дамаск й підпорядковано безпосередньо великому візиру. Спочатку до складу нового утворення додалися також санджаки Акка та Наблус. Нетривалий час планувалася утворити еялет Єрусалим (або Палестина). Проте османський уряд швидко від цього відмовився, приєднався Акку та Наблус до Сідонського еялету. У 1842 році надано право Прусії облаштовувати в Єрусалимі та інших містах мутасаррифату протестантські місії. У 1845 році частково задоволені вимоги Російської імперії.
Питання щодо законодавчого закріплення статусу мутасаррифату було відсунуто в бік в зв'язку з Кримською війною 1853—1856 років. У 1861 році вплив європейців посилився у Лівані та Сирії, що викликало загальне невдоволення мусульман. Тому рішення з наданням автономії Єрусалиму гальмувалося. Остаточно статус автономії Єрусалиму було закріплено лише у 1872 році.
Завданням мутасаррифату було забезпечення релігійних прав християн у святих місцях, що було зроблено на вимогу Великої Британії, Франції та Російської імперії. Іншим завданням було створити контрольовану територію, яка б створила захист Сирії від можливого вторгнення хедивів Єгипту (останні стали фактично незалежними). Після встановлення над Єгиптом влади Великої Британії завданням урядовців мутасаррифату було запобігання розширенню впливу останньої на Близький Схід.
З 1904 році починаються конфлікти між юдейськими та мусульманськими націоналістами, що тривали до початку Першої світової війни. У 1906 році Назаретська кази (округ) було доєднано до Єрусалимського мутасаррифату. У 1908 році після перемоги младотурецької революції виник план перетворення на вілайєт. Втім від нього відмовилися.
З початком Першої світової війни територія мутасаррифату перетворилася в один з важливих театрів бойових дій на Синайському та Палестинському фронті. Фактично в цей період владу на себе перебрали військові. У 1917 році після поразки османських військ територію було окуповано британською армією. В результаті цього діяльність османських установ припинилася. Згодом мутасаррифат став частиною мандатної території Палестина.
Територія та населення
Мутасаррифат охоплював землі майже усієї Палестини, захоплював частину Синайського півострова, пустелю Негев, значну область за річкою Йордан, Аккабу з затокою.
У містах мешкали юдеї, османи, християни (греки, палестинці, європейці). Сільські райони переважно населяли араби. З 1870-х років здійснювалася політика заселення земель навколо Вифлеєма, Хеврона та Єрусалима арабами. Останні становили опору османської адміністрації.
Кількість населення за переписом 1885 року — 485 530 осіб (87 % становили мусульмани, 9,6 % — християни, 3,4 % — юдеї), а у 1914 році — 722 143 (83,4 % — мусульмани, 11,2 % — християни, 5,4 % — юдеї).
Адміністрація
Мутасаррифат поділявся на 6 кази, які своєю чергою ділилися на нахії. Існувало кази Єрусалим (з 6 нахіями), Назарет, Газа (з 4 нахіями), Беер-Шева (з 3 нахіями), Хеврон (з 3 нахіями), Яффа (з 3 нахіями). Втім тривалий час Апеляційний суд у справах мешканців автономії розташовувався у Бейруті. Й лише у 1910 році його було переведено до Єрусалиму.
Соціальні стани
Привілейованими шарами були османи, що обіймали адміністративні та військові посади, арабські шейхи та великі землевласники, що володіли від 40 до 100 тис. дунамами. У сільських громад до середини 1870-х років у власності перебували 60 % землі, 50 % становили безземельні селяни, 30 % відтоків селян перебувала у боргах. Поступово розмір маєтностей у великих землевласників лише зростала.
Водночас до початку Першої світової війни набули певного впливу купці-жиди, що також ставали великими землевласниками. З початку XX ст. також великими землевласниками стають бедуїнські шейхи, що до того вели кочовий спосіб життя.
Економіка
Основу становило сільське господарство. Його розвитку сприяло впровадження нових технологій, які привнесли спочатку емігранти-юдеї. Згодом великі землевласники стали наймати європейських інженерів. Основою експорту були цитрусові й оливкова олія. Згодом мутассарифат став у великій кількості виробляти мило та вирощувати зернові культури. Головним портом стала Яффа. Дохід також приносили прочани (юдеї, мусульмани й християни).
Втім, імпорт перевищував експорт, оскільки завозилися непродовольчі товари, сільськогосподарські машини, механізми та різне устаткування, будівельні матеріали, побутові товари.
Мутасаррифи
- Сурея Паша 1857—1863
- Іззет Паша 1864—1867
- Насіф Паша 1867—1869
- Каміль Паша 1869—1871
- Алі-бей 1871—1872
- Насіф Паша 1872—1873, вдруге
- Каміль Паша 1873—1875, вдруге
- Алі-бей 1874—1876, вдруге
- Фаїк-бей 1876—1877
- Шеріф Мехмед Рауф Паша 1877—1889
- Ресад Паша 1889—1890
- Ібрагім Хаккі Паша 1890—1897
- Мехмед Тевфрік-бірен 1897—1901
- Мехмед Кавіт-бей 1901—1902
- Осман Касим-бей 1902—1904
- Ахмед Решид-бей 1904—1906
- Алі Екрем Болайри 1906—1908
- Субхі-бей 1908—1909
- Назим-бей 1909—1910
- Азмі-бей 1910—1911
- Севард-бей 1911—1912
- Мухді-бей 1912
- Тахир Айреддін-бей 1912—1913
- Ахмед Макид-бей 1913—1915
Примітки
- http://www.hips.hacettepe.edu.tr/nbd_cilt25/mutlu.pdf
Джерела
- James P. Jankowski: Rethinking Nationalism in the Arab Middle East. Columbia University Press, 1997,
- Yves Ternon, Empire ottoman, le déclin, la chute, l'effacement, éditions du Félin, 2002.
- Hasan Afif El-Hasan: Israel Or Palestine? Is the Two-state Solution Already Dead?: A Political and Military History of the Palestinian-Israeli Conflict. Algora Publishing, 2010,
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mutasarrifat Yerusalimu Kudus abo Yerusalimskij sandzhak arab متصرفية القدس الشريف administrativno teritorialna odinicya Osmanskoyi imperiyi Isnuvav u 1872 1917 rokah z plosheyu 12 486 km Utvorivsya z chastini Damaskskogo eyaletu na teperishnih zemlyah Izrayilyu Yegiptu Jordaniyi ta Palestinskoyi derzhavi Mutasarrifat YerusalimuData stvorennya zasnuvannya1872Oficijna nazvatur م ت ص ر ف قدسی م ت ص ر فلغ Oficijna movaosmanska movaKontinentAziyaKrayina Osmanska imperiyaStolicyaYerusalimAdministrativna odinicyaOsmanska imperiyaMisce roztashuvannyadKerivnik vikonavchoyi vladidKilkist naselennya298 653 osib 1 Spilnij kordon izBejrutZaminenij nadNa zaminudChas data pripinennya isnuvannya1917Plosha12 486 km Mutasarrifat Yerusalimu u Vikishovishi Koordinati 31 47 pn sh 35 13 sh d 31 783 pn sh 35 217 sh d 31 783 35 217IstoriyaU 1840 roci pislya togo yak Velika Britaniya Prussiya Avstrijska ta Rosijska imperiya dopomogli Osmanskij imperiyi povernuti sobi Siriyu ta Palestinu u vijni proti Yegiptu postalo pitannya pro stanovishe hristiyan ta yudeyiv na Blizkomu Shodi Togo zh roku britanci domoglisya u sultanskogo uryadu prava nad opiku nad usim yevrejskim naselennyam Palestini a takozh prava yudeyiv z britanskih volodin bezpereshkodno pereselyatisya do ciyeyi oblasti U 1841 roci takih samo prav nabula Franciya prote nad katolickim naselennyam Vodnochas ostannya stala vimagati povnogo kontrolyu nad Yerusalimom Svoyi vimogi pochala visuvati Rosiya ogolosivshi sebe zahisniceyu pravoslavnih zreshtoyu ce stalo odnim z privodiv Krimskoyi vijni Zadlya zmenshennya naprugi ta zberezhennya volodin u 1841 roci sandzhak Yerusalim tureckoyu Kudus bulo vidileno z eyaletu Damask j pidporyadkovano bezposeredno velikomu viziru Spochatku do skladu novogo utvorennya dodalisya takozh sandzhaki Akka ta Nablus Netrivalij chas planuvalasya utvoriti eyalet Yerusalim abo Palestina Prote osmanskij uryad shvidko vid cogo vidmovivsya priyednavsya Akku ta Nablus do Sidonskogo eyaletu U 1842 roci nadano pravo Prusiyi oblashtovuvati v Yerusalimi ta inshih mistah mutasarrifatu protestantski misiyi U 1845 roci chastkovo zadovoleni vimogi Rosijskoyi imperiyi Pitannya shodo zakonodavchogo zakriplennya statusu mutasarrifatu bulo vidsunuto v bik v zv yazku z Krimskoyu vijnoyu 1853 1856 rokiv U 1861 roci vpliv yevropejciv posilivsya u Livani ta Siriyi sho viklikalo zagalne nevdovolennya musulman Tomu rishennya z nadannyam avtonomiyi Yerusalimu galmuvalosya Ostatochno status avtonomiyi Yerusalimu bulo zakripleno lishe u 1872 roci Zavdannyam mutasarrifatu bulo zabezpechennya religijnih prav hristiyan u svyatih miscyah sho bulo zrobleno na vimogu Velikoyi Britaniyi Franciyi ta Rosijskoyi imperiyi Inshim zavdannyam bulo stvoriti kontrolovanu teritoriyu yaka b stvorila zahist Siriyi vid mozhlivogo vtorgnennya hediviv Yegiptu ostanni stali faktichno nezalezhnimi Pislya vstanovlennya nad Yegiptom vladi Velikoyi Britaniyi zavdannyam uryadovciv mutasarrifatu bulo zapobigannya rozshirennyu vplivu ostannoyi na Blizkij Shid Z 1904 roci pochinayutsya konflikti mizh yudejskimi ta musulmanskimi nacionalistami sho trivali do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni U 1906 roci Nazaretska kazi okrug bulo doyednano do Yerusalimskogo mutasarrifatu U 1908 roci pislya peremogi mladotureckoyi revolyuciyi vinik plan peretvorennya na vilajyet Vtim vid nogo vidmovilisya Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni teritoriya mutasarrifatu peretvorilasya v odin z vazhlivih teatriv bojovih dij na Sinajskomu ta Palestinskomu fronti Faktichno v cej period vladu na sebe perebrali vijskovi U 1917 roci pislya porazki osmanskih vijsk teritoriyu bulo okupovano britanskoyu armiyeyu V rezultati cogo diyalnist osmanskih ustanov pripinilasya Zgodom mutasarrifat stav chastinoyu mandatnoyi teritoriyi Palestina Teritoriya ta naselennyaMutasarrifat ohoplyuvav zemli majzhe usiyeyi Palestini zahoplyuvav chastinu Sinajskogo pivostrova pustelyu Negev znachnu oblast za richkoyu Jordan Akkabu z zatokoyu U mistah meshkali yudeyi osmani hristiyani greki palestinci yevropejci Silski rajoni perevazhno naselyali arabi Z 1870 h rokiv zdijsnyuvalasya politika zaselennya zemel navkolo Vifleyema Hevrona ta Yerusalima arabami Ostanni stanovili oporu osmanskoyi administraciyi Kilkist naselennya za perepisom 1885 roku 485 530 osib 87 stanovili musulmani 9 6 hristiyani 3 4 yudeyi a u 1914 roci 722 143 83 4 musulmani 11 2 hristiyani 5 4 yudeyi AdministraciyaMutasarrifat podilyavsya na 6 kazi yaki svoyeyu chergoyu dililisya na nahiyi Isnuvalo kazi Yerusalim z 6 nahiyami Nazaret Gaza z 4 nahiyami Beer Sheva z 3 nahiyami Hevron z 3 nahiyami Yaffa z 3 nahiyami Vtim trivalij chas Apelyacijnij sud u spravah meshkanciv avtonomiyi roztashovuvavsya u Bejruti J lishe u 1910 roci jogo bulo perevedeno do Yerusalimu Socialni staniPrivilejovanimi sharami buli osmani sho obijmali administrativni ta vijskovi posadi arabski shejhi ta veliki zemlevlasniki sho volodili vid 40 do 100 tis dunamami U silskih gromad do seredini 1870 h rokiv u vlasnosti perebuvali 60 zemli 50 stanovili bezzemelni selyani 30 vidtokiv selyan perebuvala u borgah Postupovo rozmir mayetnostej u velikih zemlevlasnikiv lishe zrostala Vodnochas do pochatku Pershoyi svitovoyi vijni nabuli pevnogo vplivu kupci zhidi sho takozh stavali velikimi zemlevlasnikami Z pochatku XX st takozh velikimi zemlevlasnikami stayut beduyinski shejhi sho do togo veli kochovij sposib zhittya EkonomikaOsnovu stanovilo silske gospodarstvo Jogo rozvitku spriyalo vprovadzhennya novih tehnologij yaki privnesli spochatku emigranti yudeyi Zgodom veliki zemlevlasniki stali najmati yevropejskih inzheneriv Osnovoyu eksportu buli citrusovi j olivkova oliya Zgodom mutassarifat stav u velikij kilkosti viroblyati milo ta viroshuvati zernovi kulturi Golovnim portom stala Yaffa Dohid takozh prinosili prochani yudeyi musulmani j hristiyani Vtim import perevishuvav eksport oskilki zavozilisya neprodovolchi tovari silskogospodarski mashini mehanizmi ta rizne ustatkuvannya budivelni materiali pobutovi tovari MutasarrifiSureya Pasha 1857 1863 Izzet Pasha 1864 1867 Nasif Pasha 1867 1869 Kamil Pasha 1869 1871 Ali bej 1871 1872 Nasif Pasha 1872 1873 vdruge Kamil Pasha 1873 1875 vdruge Ali bej 1874 1876 vdruge Fayik bej 1876 1877 Sherif Mehmed Rauf Pasha 1877 1889 Resad Pasha 1889 1890 Ibragim Hakki Pasha 1890 1897 Mehmed Tevfrik biren 1897 1901 Mehmed Kavit bej 1901 1902 Osman Kasim bej 1902 1904 Ahmed Reshid bej 1904 1906 Ali Ekrem Bolajri 1906 1908 Subhi bej 1908 1909 Nazim bej 1909 1910 Azmi bej 1910 1911 Sevard bej 1911 1912 Muhdi bej 1912 Tahir Ajreddin bej 1912 1913 Ahmed Makid bej 1913 1915Primitkihttp www hips hacettepe edu tr nbd cilt25 mutlu pdfDzherelaJames P Jankowski Rethinking Nationalism in the Arab Middle East Columbia University Press 1997 ISBN 0 231 10695 5 Yves Ternon Empire ottoman le declin la chute l effacement editions du Felin 2002 Hasan Afif El Hasan Israel Or Palestine Is the Two state Solution Already Dead A Political and Military History of the Palestinian Israeli Conflict Algora Publishing 2010 ISBN 0 87586 793 6