Скорочення YOLO також має інші значення YOLO англ You Only Live Once укр Живеш лише раз четверта серія двадцять п ятого

Скорочення YOLO також має інші значення.

«YOLO» (англ. You Only Live Once, укр. «Живеш лише раз») — четверта серія двадцять п'ятого сезону мультсеріалу «Сімпсони», прем'єра якої відбулась 10 листопада 2013 року у США на телеканалі «Fox».

Серія «Сімпсонів»

«Живеш лише раз»

англ. YOLO

Гомер летить у костюмі-крило

Сезон №

25

Серія №

534

Перший показ

10 листопада 2013

Сценарій

Майкл Наборі

Режисер(и)

Майкл Полчіно

Виконавчий продюсер

Ел Джін

Код виробника

RABF22

Запрошені зірки

Джон Ловітц в ролі Ллевелліна Сінклера

Особливості серії

Політ у заставці

Приціл снайпера сканує весь екран і вистрілює у назву серіалу, розбиваючи її на уламки

Напис на білборді

Коліна Санти — черга вже формується! Спрінґфілдський торговий центр — ніколи не йдіть! (англ. «Santa's lap — The line is already forming! — Springfield Mall — Never leave!»)

Напис на дошці

«У моєму шкільному розкладі немає прогульних днів» (англ. «My school schedule does not include a bye week»)

Сцена на дивані

Пародія на фільм «Паралельні світи». Меґґі сидить на дивані, а всі решта намагаються дістатися туди з інших напрямків, але сила тяжіння їх відтягує. Гомер зазнає невдачі і падає крізь стелю в небо.

Хронологія

← Попередня	Наступна →
Four Regrettings and a Funeral	Labor Pains

Сезон 25

Список серій

Сюжет

Барт і Мілгаус граються разом у Сімпсонів. Незабаром Кірк приїжджає забрати Мілгауса на новому «Mercedes», з номерним знаком «YOLO» (укр. «ЖИЛЕР — Живеш лише раз». Виявляється, що Кірк переживає кризу середнього віку. Пізніше тієї ночі, обговорюючи як недолуго виглядав Кірк, Гомер розуміє, що стиль його життя залишиться незмінним, і впадає в депресію.

Наступного ранку Кент Брокман приїжджає зі своєю новинною командою «6 каналу» до Спрінґфілдської початкової школи. Він бере інтерв'ю у директора Скіннера, щоб викрити постійне списування в школі. Прокручуючи камери, Брокман передає Скіннеру викривальні докази обману (включно із 30 однаковими творами «Моє літо на Косумелі»). Незважаючи на благання Скіннера, Брокман випускає репортаж у той же день.

Тим часом Гомер вирішує кинути скаржитися на своє життя і почати копирсатися в минулому. Він показує Мардж листи і фотографії свого старого іспанського друга за листуванням Едуардо з Барселони. Протягом 5 класу переписувались про свої мрії й амбіції у майбутньому. Мардж вирішує запросити його у Спрінґфілд. Едуардо прибуває, хоча спочатку і здивувався станом (зовнішнім і внутрішнім) Гомера. Едуардо вирішує допомогти втілити всі найбільш реальні дитячі мрії Гомера з його альбому по листуванню.

Наступного дня Гомер та Едуардо готуються здійснити останню дитячу мрію Гомера — літати, як птах надівши костюми-крило. У літаку над Землею Гомер починає сумніватися в ідеї, але Едуардо його виштовхує і вони обоє пливуть по небу Спрінґфілда. Гомер поступово звикає до польоту…

У школі Ліса розробляє рішення шкільного скандалу — «Кодекс честі». Ця пропозиція отримує підтримку як батьків, так і вчителів. Кодекс може стати активним, якщо довіритись учням. Вони присягнуть не обдурювати і видавати обманщиків, ніхто не буде обдурювати систему, бо вони і будуть системою. Через деякий час всі учні успішно його виконують.

Одного разу Лісі випадково дістається рюкзак Барта і вона виявляє, що той списував. Дівчинка розуміє, що якщо вона розповість про це, це підтвердить, що її система з «Кодексом честі» не працює і провалиться. Вона намагається примусити брата у всьому зізнатися. Однак Барт говорить, що зробить так, якщо отримає божий знак. У цей самий момент Гомер несподівано врізається у хмарочос і приземляється прямо на Барта, і хлопчик погоджується із сестрою, за що його карають. Гомера доставляють до загальної лікарні Спрінґфілда, де Едуардо вітає його із втіленням його мрій.

У фінальній сцені Гомер прокидається у своєму ліжку вдома і приходить до висновку, що всі попередні події були лише сном. Однак, з'являється Едуардо і нагадує, що той обіцяв відвезти до аеропорту. Гомер запитує, куди саме його провести, на що Едуардо відповідає: «Іди так далеко, як захоче твоє серце». В результаті, Гомер і Едуардо опиняються в Барселоні…

Цікаві факти і культурні відсилання

Сюжет серії — пародія на фільм 2007 року «Список останніх бажань»
Перед стрибком Гомер зізнається, що його героїнею була не летюча білка Роккі з «Шоу Роккі і Бульвінкля», а акторка яка її озвучувала — Джун Форей.
- Одразу після стрибка, коли Гомер летить вниз, ламається «четверта стіна» з озвученим кліфгенгером у стилі «Шоу Роккі і Бульвінкля».

Ставлення критиків і глядачів

Під час прем'єри серію переглянули 4,2 млн осіб з рейтингом 1.8, що зробило її найпопулярнішим шоу на каналі «Fox» тієї ночі.

Денніс Перкінс з «The A.V. Club» дав серії оцінку B сказавши, що серія — «великий крок уперед» порівняно з попередньою серією. Він додав: «Якби мені довелося побачити спершу щасливого Гомера, який втілює мрії дитинства, а потім — різні бездарні відсилання на поп-культуру, я б вибрав перше».

Тоні Сокол з «Den of Geek» дав серії три з половиною з п'яти зірок, похваливши відсилання до Джун Форей і «Шоу Роккі і Бульвінкля» і описавши розваги Сімпсонів як «завжди першокласні, що змушують пишатися Джея Ворда [творця „Роккі і Бульвінкля“]».

Сайт «Bubbleblabber» оцінив серію на 6/10.

Водночас Тереза Лопес з «TV Fanatic» дала серії дві з половиною з п'яти зірок, сказавши:

Прагнучи залишатися в курсі подій, Сімпсони цього тижня взяли популярну (ну, в даний час популярну) фразу «YOLO». І Ви подумали, що це було б трохи захоплюючим… Натомість, це було ще однією безглуздою та нудною частиною тривалого серіалу.

У лютому 2014 року сценариста серії Майкла Наборі було номіновано на премію Гільдії сценаристів Америки в області анімації 2013 року.

Згідно з голосуванням на сайті The NoHomers Club більшість фанатів оцінили серію на 3/5 із середньою оцінкою 3,09/5.

Примітки

. Den of Geek (англ.). 11 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
. web.archive.org. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 29 січня 2021.
. The A.V. Club (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
Green, Gonzo (11 листопада 2013). Review: The Simpsons ‘YOLO’. Bubbleblabber (англ.). Процитовано 29 січня 2021.
Lopez, Teresa (10 листопада 2013). . TV Fanatic (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
Milligan, Mercedes (5 грудня 2013). . Animation Magazine (англ.). Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 29 січня 2021.
R&R Yolo. The No Homers Club (англ.). Процитовано 30 травня 2022.

Посилання

«YOLO» на сайті Wikisimpsons

[dog-1] . Den of Geek (англ.). 11 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.

[2] . web.archive.org. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 29 січня 2021.

[3] . The A.V. Club (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.

[4] Green, Gonzo (11 листопада 2013). Review: The Simpsons ‘YOLO’. Bubbleblabber (англ.). Процитовано 29 січня 2021.

[5] Lopez, Teresa (10 листопада 2013). . TV Fanatic (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.

[6] Milligan, Mercedes (5 грудня 2013). . Animation Magazine (англ.). Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 29 січня 2021.

[7] R&R Yolo. The No Homers Club (англ.). Процитовано 30 травня 2022.