Альціон рудогузий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тв

Альціон рудогузий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:	Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид:	Альціон рудогузий

Біноміальна назва

Todiramphus pyrrhopygius
(Gould, 1841)

Синоніми

Halcyon pyrrhopygia

Посилання

Вікісховище:	Todiramphus pyrrhopygius
Віківиди:	Todiramphus pyrrhopygius
EOL:	1064908
ITIS:	692711
МСОП:	22683357
NCBI:	1651846

Альціо́н рудогузий (Todiramphus pyrrhopygius) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Австралії.

Опис

Довжина птаха становить 20-24 см. Самці важать 45-70 г, самиці 41-62 г. Тім'я смугасте, зелено-біле, крила і хвіст блакитнувато-зелені, нижня частина спини, надхвістя і верхні покривні пера хвоста каштанові. Груди, живіт і потилиця білі. На обличчі чорна "маска", яка переходить в широку смугу на потилиці. Самиці мають дещо тьмяніше забарвлення, тім'я у них більш смугасте, крила тьмяно-бірюзові, а жовті частини оперення мають охристий відтінок. Дзьоб чорнуватий, знизу світлий, очі темно-карі, лапи темно-сірі. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, однак спина у них темно-зелена, а груди поцятковані темними плямками.

Поширення і екологія

Рудогузі альціони мешкають на більшій частині континенту, за винятком крайнього південного сходу і крайнього південного заходу. Вони ведуть переважно осілий спосіб життя, на південному сході трапляються переважно влітку. Рудогузі альціони живуть в сухих тропічних лісах, в заростях евкаліптів, мульги Acacia aneura і тріодій Triodia, в сухих чагарникових заростях маллі, в саванах, часто далеко від води.

Поведінка

Рудогузі альціони живляться комахами, гусінню, павуками, дрібними ракоподібними, багатоніжками і скорпіонами, а також дрібною рибою, жабами, пуголовками, дрібними плазунами і іноді ссавцями. Вони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли її побачать, то пікірують до неї, після чого повертаються на сідало.

Сезон розмноження триває з серпня по лютий, за сезон може вилупитися два виводки. Під час сезону розмноження рудогузі альціони переміщуються в долини річок, де гніздяться в норах довжиною 1,5-1,25 м, або в дуплах. На півночі континенту рудогузі альціони іноді гніздяться в термітниках. В кладці від 2 до 6 білих, блискучих яєць розміром 25×22 мм. Інкубаційний період триває 20-23 дні, пташенятп окидають гніздо через 6-30 днів після вилуплення.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 14 квітня 2022.
Gould, John (1841). . Proceedings of the Zoological Society of London. 8: 113. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
Peters, James Lee, ред. (1945). . Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 203. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.
Woodall, P. F. (2020). "Red-backed Kingfisher (Todiramphus pyrrhopygius), version 1.0." In Birds of the World (J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D. A. Christie, and E. de Juana, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA. https://doi.org/10.2173/bow.rebkin2.01
Slater, Peter (1970). A Field Guide to Australian Birds: Vol.1. Non-passerines. Adelaide: Rigby. с. 406. ISBN .
Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 160. ISBN .
Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.
Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney.
Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 269. ISBN .

Посилання

Photos and sound recordings of red-backed kingfisher [ 16 березня 2022 у Wayback Machine.] from Graeme Chapman's photo library

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 14 квітня 2022.

[2] Gould, John (1841). . Proceedings of the Zoological Society of London. 8: 113. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.

[3] Peters, James Lee, ред. (1945). . Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 203. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022.

[Woodall-6] Woodall, P. F. (2020). "Red-backed Kingfisher (Todiramphus pyrrhopygius), version 1.0." In Birds of the World (J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D. A. Christie, and E. de Juana, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA. https://doi.org/10.2173/bow.rebkin2.01

[Slater70-7] Slater, Peter (1970). A Field Guide to Australian Birds: Vol.1. Non-passerines. Adelaide: Rigby. с. 406. ISBN .

[Simpsday-8] Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 160. ISBN .

[Morcombe-9] Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.

[Pizzey-10] Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney.

[Ber93-11] Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 269. ISBN .