Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Золотистий сенгі ( Rhynchocyon chrysopygus ) — невеликий африканський ссавець. Це найбільший вид сімейства слонових землерийок разом зі своїм близьким родичем сіролицим сенгі. Віднесено до категорії зникаючих.
| Golden-rumped sengi | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Бракує шаблону таксономії (створити): | |
| Вид: | Golden-rumped sengi (R. chrysopygus) |
| Біноміальна назва | |
| Rhynchocyon chrysopygus Günther, 1881 | |
 | |
| Range | |
Таксономія та опис
Золотистий сенгі зустрічається в північних прибережних районах у національному парку Арабуко Сококе неподалік Момбаси та навколо нього в Кенії. Його назва походить від помітного золотистого хутра на задніх кінцівках, та сіро-золотистого чола, що контрастує з його темним червонувато-коричневим кольором. Золотистий сенгі має довгі м’язисті задні лапи та коротші, менш розвинені передні. Як і інші слонові землерийки, цей вид має довгу та гнучку морду, звідки його рід і отримав свою назву. На кінчику мордочки досить довгий хоботок, яким має гарний нюх для пошуку комах та інших безхребетних. Його хвіст переважно чорний, за винятком останньої третини, яка біла з чорним кінчиком. У молодих особин на хутрі можна побачити рудиментарні сліди шахового візерунка, які можна побачити на гігантських сенгі, таких як картата землерийка.
Розмноження
Золотистий сенгі моногамний, і територіальна поведінка спостерігається як у самців, так і у самиць, які захищають території, що часто перетинаються. Паруються цілий рік. Самки народжують лише одне дитинча протягом приблизно 42-денного циклу. Новонароджене потомство зазвичай готове покинути материнське лігво через два тижні, і приблизно через п’ять днів після виходу з гнізда вони стають повністю самостійними в дикій природі. Самець не бере участі в будь-якому батьківському піклуванні про новонароджених. Не дивлячись на частий цикл розмноження, вид дуже рідкісний.
Ареал і поширення
Золотистий сенгі — це денна тварина, яка живе в густих лісах, уникаючи відкритих місць, щоб захистити себе від хижаків. Тваринки дуже обережні і сором'язливі. Золотистий сенгі будує до шести гнізд одночасно, чергуючи гнізда щовечора, щоб не залишати помітних слідів, за яким хижаки могли б його знайти. Мешкає сенгі в прибережних районах і зустрічається у вологих, густих чагарниках і низинних напівлистяних лісах. Самці мають трохи більшу територію, ніж самки, і частіше проникають на сусідні території, що робить їх більш вразливими для хижаків.
Екологія та поведінка
Їх раціон складається з безхребетних, таких як дощові черв’яки, багатоніжки, комахи та павуки. Сенгі 80% свого дня копошаться у лісовій підстилці, шукаючи коників, жуків, павуків та інших дрібних безхребетних. Золотисті сенгі розробили різні стратегії, щоб уникнути хижаків, зокрема змій (таких як чорні мамби) і південного орла-змієїда. Сенгі дуже швидкі, вони здатні бігти до 25 кілометрів на годину . Коли сенгі виявить хижака, він спробує втекти, використовуючи свою спритність і швидкість. Однак якщо від хижака можна не тікати, коли той на досить безпечній відстані, сенгі сповіщатиме його про свою присутність, ляпаючи по підстилці і опалому листі лапками, даючи хижаку зрозуміти, що його помітили. У разі погоні чи засідки блиск шерсті золотистого сенгі часто відволікає увагу хижака від голови на поперек, у якого шкіра товстіша, і може дати йому можливість вижити після нападу. Захищений круп більш виражений у самців, ніж у самок, і цей шкірний щиток приблизно в три рази товстіший за шкіру в середині спини. Кожна землерийка має кілька гнізд, тому їх нелегко знайти.
Загрози та збереження
Золотистий сенгі класифікується як зникаючий в основному через фрагментоване лісове середовище та антропогенні фактори. Їх найпомітніша популяція знаходиться в охоронюваному лісі Арабуко-Сококе в Кенії. Їх можна ловити в пастки, але вони не є джерелом їжі через їх поганий смак. На початку 1990-х років було підраховано, що щорічно рибаки виловлювали приблизно 3000 особин. Відтоді лісові патрулі зменшили вилов пасток, але є території, які не патрулюються, де пастухи можуть вільно ставити пастки. Ліс Арабуко-Сококе та інші кенійські ліси, де живуть землерийки, мають статус національних пам’яток, що перешкоджає подальшій забудові, але не забезпечує особливого захисту для сенгі. Через невеликі популяції, фрагментацію лісу, деградацію лісового покрову, очікується, що їх чисельність продовжуватиме скорочуватися через подальші антропогенні збурення.
Список літератури
- FitzGibbon, C.; Rathbun, G.B. (2015). Rhynchocyon chrysopygus. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T19705A21287265. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-2.RLTS.T19705A21287265.en. Процитовано 11 November 2021.
- Rathbun, Galen B (1979). Rhynchocyon chrysopygus. Mammalian Species (117): 1—4. doi:10.2307/3503789. ISSN 0076-3519. JSTOR 3503789.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Zolotistij sengi Rhynchocyon chrysopygus nevelikij afrikanskij ssavec Ce najbilshij vid simejstva slonovih zemlerijok razom zi svoyim blizkim rodichem sirolicim sengi Vidneseno do kategoriyi znikayuchih Golden rumped sengi Ohoronnij status Pid zagrozoyu zniknennya MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Brakuye shablonu taksonomiyi stvoriti Vid Golden rumped sengi R chrysopygus Binomialna nazva Rhynchocyon chrysopygus Gunther 1881 RangeTaksonomiya ta opisZolotistij sengi zustrichayetsya v pivnichnih priberezhnih rajonah u nacionalnomu parku Arabuko Sokoke nepodalik Mombasi ta navkolo nogo v Keniyi Jogo nazva pohodit vid pomitnogo zolotistogo hutra na zadnih kincivkah ta siro zolotistogo chola sho kontrastuye z jogo temnim chervonuvato korichnevim kolorom Zolotistij sengi maye dovgi m yazisti zadni lapi ta korotshi mensh rozvineni peredni Yak i inshi slonovi zemlerijki cej vid maye dovgu ta gnuchku mordu zvidki jogo rid i otrimav svoyu nazvu Na kinchiku mordochki dosit dovgij hobotok yakim maye garnij nyuh dlya poshuku komah ta inshih bezhrebetnih Jogo hvist perevazhno chornij za vinyatkom ostannoyi tretini yaka bila z chornim kinchikom U molodih osobin na hutri mozhna pobachiti rudimentarni slidi shahovogo vizerunka yaki mozhna pobachiti na gigantskih sengi takih yak kartata zemlerijka RozmnozhennyaZolotistij sengi monogamnij i teritorialna povedinka sposterigayetsya yak u samciv tak i u samic yaki zahishayut teritoriyi sho chasto peretinayutsya Paruyutsya cilij rik Samki narodzhuyut lishe odne ditincha protyagom priblizno 42 dennogo ciklu Novonarodzhene potomstvo zazvichaj gotove pokinuti materinske ligvo cherez dva tizhni i priblizno cherez p yat dniv pislya vihodu z gnizda voni stayut povnistyu samostijnimi v dikij prirodi Samec ne bere uchasti v bud yakomu batkivskomu pikluvanni pro novonarodzhenih Ne divlyachis na chastij cikl rozmnozhennya vid duzhe ridkisnij Areal i poshirennyaZolotistij sengi ce denna tvarina yaka zhive v gustih lisah unikayuchi vidkritih misc shob zahistiti sebe vid hizhakiv Tvarinki duzhe oberezhni i sorom yazlivi Zolotistij sengi buduye do shesti gnizd odnochasno cherguyuchi gnizda shovechora shob ne zalishati pomitnih slidiv za yakim hizhaki mogli b jogo znajti Meshkaye sengi v priberezhnih rajonah i zustrichayetsya u vologih gustih chagarnikah i nizinnih napivlistyanih lisah Samci mayut trohi bilshu teritoriyu nizh samki i chastishe pronikayut na susidni teritoriyi sho robit yih bilsh vrazlivimi dlya hizhakiv Ekologiya ta povedinkaYih racion skladayetsya z bezhrebetnih takih yak doshovi cherv yaki bagatonizhki komahi ta pavuki Sengi 80 svogo dnya koposhatsya u lisovij pidstilci shukayuchi konikiv zhukiv pavukiv ta inshih dribnih bezhrebetnih Zolotisti sengi rozrobili rizni strategiyi shob uniknuti hizhakiv zokrema zmij takih yak chorni mambi i pivdennogo orla zmiyeyida Sengi duzhe shvidki voni zdatni bigti do 25 kilometriv na godinu Koli sengi viyavit hizhaka vin sprobuye vtekti vikoristovuyuchi svoyu spritnist i shvidkist Odnak yaksho vid hizhaka mozhna ne tikati koli toj na dosit bezpechnij vidstani sengi spovishatime jogo pro svoyu prisutnist lyapayuchi po pidstilci i opalomu listi lapkami dayuchi hizhaku zrozumiti sho jogo pomitili U razi pogoni chi zasidki blisk shersti zolotistogo sengi chasto vidvolikaye uvagu hizhaka vid golovi na poperek u yakogo shkira tovstisha i mozhe dati jomu mozhlivist vizhiti pislya napadu Zahishenij krup bilsh virazhenij u samciv nizh u samok i cej shkirnij shitok priblizno v tri razi tovstishij za shkiru v seredini spini Kozhna zemlerijka maye kilka gnizd tomu yih nelegko znajti Zagrozi ta zberezhennyaZolotistij sengi sfotografovanij u travi Zolotistij sengi klasifikuyetsya yak znikayuchij v osnovnomu cherez fragmentovane lisove seredovishe ta antropogenni faktori Yih najpomitnisha populyaciya znahoditsya v ohoronyuvanomu lisi Arabuko Sokoke v Keniyi Yih mozhna loviti v pastki ale voni ne ye dzherelom yizhi cherez yih poganij smak Na pochatku 1990 h rokiv bulo pidrahovano sho shorichno ribaki vilovlyuvali priblizno 3000 osobin Vidtodi lisovi patruli zmenshili vilov pastok ale ye teritoriyi yaki ne patrulyuyutsya de pastuhi mozhut vilno staviti pastki Lis Arabuko Sokoke ta inshi kenijski lisi de zhivut zemlerijki mayut status nacionalnih pam yatok sho pereshkodzhaye podalshij zabudovi ale ne zabezpechuye osoblivogo zahistu dlya sengi Cherez neveliki populyaciyi fragmentaciyu lisu degradaciyu lisovogo pokrovu ochikuyetsya sho yih chiselnist prodovzhuvatime skorochuvatisya cherez podalshi antropogenni zburennya Spisok literaturiFitzGibbon C Rathbun G B 2015 Rhynchocyon chrysopygus IUCN Red List of Threatened Species 2015 e T19705A21287265 doi 10 2305 IUCN UK 2015 2 RLTS T19705A21287265 en Procitovano 11 November 2021 Rathbun Galen B 1979 Rhynchocyon chrysopygus Mammalian Species 117 1 4 doi 10 2307 3503789 ISSN 0076 3519 JSTOR 3503789