REO РЕО з 1905 року американський виробник автомобілів Штаб квартира розташована в місті Лансинг штат Мічиган У 1954 роц

REO (РЕО) — з 1905 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Лансинг, штат Мічиган. У 1954 році компанію купує фірма , а в 1957 році — фірма . У 1967 році був створений концерн Diamond-Reo Trucks, Inc.. У 1936 році компанія припинила виробництво легкових автомобілів.

REO
REO Motor Car Company
Логотип

Тип	бізнес і автомобілебудівна компанія
Галузь	Автомобілебудування
Доля	1954 - компанію купує фірма Bohn Aluminum and Brass Corporation of Detroit 1957 - компанію купує фірма White Motor Company
Засновано	1905
Засновник(и)	Рансом Елі Олдс
Закриття (ліквідація)	1975
Штаб-квартира	Лансинг, штат Мічиган, США
Попередні назви	R.E.Olds Motor Car Company
Ключові особи	Річард Скотт Фабіо Сергарді
Продукція	Транспортні засоби

REO Motor Car Company у Вікісховищі

Рансом Елі Олдс

Рансом Елі Олдс народився в Женеві, що в штаті Огайо, коли він був ще дитиною, його батьки переїхали в місто Клівленд, що знаходиться в тому ж штаті. У 1894 році, у віці 30 років, його починають цікавити саморушні екіпажі, незабаром він будує паромобіль, на якому починає брати участь в змаганнях таких же саморушних колясок. У 1896 році він будує свій перший бензиновий мотор, на якому також починає ганяти на змаганнях, його одвічним конкурентом стає Олександр Уїнтон, піонер автомобілебудування в США.

Перший автомобіль Олдса, який пішов у серію. 1899 рік

У серпні 1897 року Олдс засновує в місті Лансинг, шт. Мічиган, фірму Olds Motor Vehicle Company, перший прототип мав 3-колісну конструкцію, колеса були залізними і навіть не мали гумової оббивки, проте незабаром з'явився цілком нормальний автомобіль з центральним розташуванням двигуна, що було поширеним тоді явищем.

У 1899 році, не маючи належних фінансів, президентом фірми стає її ж інвестор — Семюел Сміт, який переносить виробництво в Детройт, і перейменовує компанію в Olds Motor Works, Олдс стає віце-президентом. У 1901 році починається виробництво першої масової машини в світі, яка носить загальну назву , мотор, об'ємом 1.5 л, мав всього 1 циліндр, і знову-таки перебував по центру під підлогою. Якщо Panhard et Levassor почала перше серійне виробництво однакових машин, то Олдс пішов далі — він вирішив будувати машини масово завдяки конвеєрній збірці і стандартизації деталей. Конвеєр Олдса являв собою ніщо інше, як складання автомобіля на візку, який штовхали робочі, рухаючись по заводу. У 1908 році Форд застосує винайдений в Швеції стрічковий конвеєр, що змусить говорити про нього, як про першого автовиробника, який застосував конвеєрну збірку, але це не зовсім точне висловлювання, першим був все-таки Олдс, а Форд був першим, хто застосував стрічковий конвеєр.

Однак у перший рік фірма змогла виготовити всього трохи більше чотирьохсот автомобілів, оскільки пожежа, що почалася на заводі, неабияк попсувала плани виробника. У 1902 році у фірму приходить син Семюеля Сміта — Фредерік, якого ставлять на місце Олдса, що стає просто інженером фірми. Тим часом виробництво машин набирає обертів, а роботодавці Олдса бажають припинити виробництво цього автомобіля, який був улюбленим дітищем інженера, а замість неї створити більші і дорогі моделі.

Влітку 1904 року він вирішує покинути фірму, біля витоків якої він стояв, Олдс подає у відставку, і маючи деякий запас грошей, їде подорожувати по країні, щоб розвіятися від стресів і конфліктів, які потрясали його по закінченні останніх 2 років. Проте йому вдалося від'їхати зовсім недалеко від Детройта, коли, зійшовши на черговій станції, щоб прогулятися, йому вручають телеграму, в якій говорилося, що група його друзів з Лансинга скинулася, і, отримавши півмільйона доларів, вони пропонують заснувати досвідченому інженерові нову фірму, біля керма якої став би особисто він — Рансом Олдс, маючи 52% акцій, тобто контрольний пакет.

Заснування компанії

Рансом Олдс висувається в Лансинг, по прибуттю ґрунтується компанія R.E.Olds Motor Car Company, і в спішному порядку починається пошук землі для побудови заводу. Тут колишні роботодавці подають до суду, вимагаючи прибрати з назви нової фірми ім'я Олдса, тому нічого не залишається, як вписати в назву фірми свої ініціали, і компанія тепер називається REO Motor Car Company. Olds Motor Works в 1907 році перейменувалися в Oldsmobile, щоб не було плутанини.

Початок виробництва автомобілів

Перший прототип був готовий вже в жовтні 1904 року, Олдс взяв участь на ньому в спортивних змаганнях і не дістався до фінішу у зв'язку з поломкою, нарешті до кінця листопада вдалося довести автомобіль до розуму. По конструкції ця машина недалеко пішла від , оскільки мотор також розташовувався під підлогою по центру, але мотор мав уже два циліндра, об'ємом в 3.7 л, він давав віддачу в 16 к.с., планетарна двоступінчаста коробка передач приводила за допомогою ланцюга задні колеса.

Машина мала капот, але це було не більше, ніж обманка, оскільки вже набирали обертів автомобілі з переднім розташуванням двигуна. Незабаром, щоб знизити ціну на продукцію, Олдс будує і більш доступну одноциліндрову версію з 1.7 л 8-сильним мотором. Ці машини були настільки популярні, що в 1906 році відомий на той час цирк замовив мініатюрну копію такого автомобіля для карлиці по імені Чикіта, цей мікроавтомобільчик рухався за допомогою стиснутого повітря, а оскільки «Найкраща вистава на Землі» була досить популярною, то і на популярності автомобілів цієї марки це в якійсь мірі також позначилося.

У 1906 році Рансом Олдс намагається вийти на ринок 4-циліндрових автомобілів з моделлю , однак ця машина взагалі не зацікавила публіку, так що в 1907 році було вирішено не випускати її, а в 1908 році завдяки моделям і стає третім за обсягом виробництва автомобілів в США, слідом за фірмами Ford і Buick, в цьому ж сезоні фірма починає випускати і вантажні автомобілі. У 1910 році Олдс повторює свою спробу, випустивши у світ 4-циліндрову 3.7 л 35-сильну модель вже з карданним приводом і переднім розташуванням двигуна, машина стала користуватися таким попитом, що вже в 1911 році з рейтингів пропали моно- і двоциліндрові моделі. У 1911 році цю машину перейменували в /, а слідом за ними вийшла з 3-літровим мотором, потужністю 22 к.с..

У 1912 році з'являється нова машина, яка отримує назву , це була модернізована машина 1910 року. Шасі було збільшено в базі на 10 см, були збільшені барабани гальм, з цього моменту кожен матеріал, який застосовувався в автомобілях фірми REO, проходить перевірку на стійкість до зношування, витривалість і піддається ретельному аналізу хімічного складу сплавів, який проводить в лабораторії особисто Рансом Олдс. Шасі і технічна начинка всіх машин, що сходили з конвеєра заводу, були ідентичні, в той час як основна маса фірм підганяла деталі до машин на місці їх складання. Мотор новинки залишився колишнім, 3.7 л, але його форсували до 36 к.с., важіль 3-ступінчастої коробки передач помістили посередині, в той час як більшість автомобілів мали зовнішнє розташування важелів КПП, кермо встановили з лівого боку. Сам Олдс вважав цю машину своїм найкращим творінням, про що і писав у рекламних проспектах. Саме на такій машині був здійснений перший пробіг через територію Канади в 1912 році. Фонс Хейні і Томас Уілбі проїхали понад 6700 км по території Канади, в якій були практично відсутні тоді дороги, вони стартували з Галіфаксу і фінішували у Ванкувері.

Ця модель протрималася у виробництві до 1916 року, але оскільки з 1912 року вона була єдиною машиною в виробничій програмі, то в 1914 році була додана в каталоги більша 4-літрова модель із збільшеною на 8 см базою коліс — , машина з таким же мотором, встановленим на шасі , отримала назву . Крім цих 4-циліндрових машин, з'являється і 6-циліндровий , 5-літровий мотор (45 к.с.) якої встановлюють на 309.9 см базу від моделі .

Тим часом Олдс в 1915 році поступається своїм місцем своєму протеже Річарду Скотту, а сам він займає місце голови ради директорів, зосередившись в основному на виробничій програмі фірми. Зі вступом США в Першу світову фірма починає виробляти в основному вантажну техніку для потреб армії, так ще в 1915 році з'являється вантажівка з в/п в 750 кг, яка зіграє настільки важливу роль у житті фірми, що через 50 років з'явиться рок-група, яка назве свою банду в честь цієї машини — . Ця машина стала провісником сучасних американських пікапів.

У 1919 році у виробництві залишаються тільки 4-циліндрові моделі і , які отримали нові шасі, але під капотом збереглися 4-літрові двигуни, а Олдс в цей час готує до виробництва абсолютно нову 6-циліндрову машину, роботи над якою тривали до початку 1920 року. Нова машина отримує ім'я , не дивлячись на те, що база коліс залишилася такою ж, що й у моделей 1919 року, це були нові шасі, зі зниженим кліренсом завдяки іншим кріпленням підвіски; радіатор, мотор і коробка передач кріпилися на підрамнику, який в свою чергу вже з'єднували з рамою. Мотор, об'ємом 3.9 л і потужністю 50 к.с., мав запалення від магнето, в той час як більшість американських машин оснащувалися бобінним запалюванням. Важіль ручного гальма у машини був відсутній, але було дві педалі ножного гальма, один з яких і задіював ручник.

З 1920 року ці машини були єдиними в каталогах фірми, за машинами, які проходили ретельний контроль якості, закріпилася слава надійних автомобілів, марка REO часто за цим критерієм порівнювалася з Cadillac та Packard, і вважалася однією з найкращих в сегменті автомобілів середнього класу, в 1924 році машини стали оснащуватися камерними покришками і «замком Йеля», це була протиугінна система, яка при повороті спеціального ключа блокувала коробку передач, стартер і педалі. У 1925 році фірма починає випускати версію для таксі, , маючи ту саму технічну оснастку, отримала укорочені на 18 см в базі шасі.

У цьому ж році Річард Скотт наймає на роботу італійця Фабіо Сергарді, якому було доручено омолодити зовнішній вигляд , це сталось на два роки раніше, ніж GM створили свою студію стилю на чолі з Харлі Ерлом. Оновлена машина з'явилася перед публікою в січні 1927 року. Автомобіль назвали на честь швидкохідного парусного кліпера, який в 1854 році встановив рекорд по переходу з Нью-Йорка в Сан-Франциско, рекорд протримався аж 135 років, навігатором на цьому судні була жінка — Елеонора Грісі, дружина капітана Перкінса Грісі. Тому новинка повинна була асоціюватися зі швидкохідністю і легкістю, автомобіль отримав новий 4.1 л 6-циліндровий двигун, потужністю в 73 к.с., гідравлічні гальма Локхід всіх коліс, 18" колеса (у той час як в ходу були 20" і 21"). Завдяки низьким кузовам машина могла розвивати швидкість до 105 (км/год), що на той момент було непоганим для таких потужностей показником.

Крім цієї моделі в травні 1927 року була анонсована і модель , на цю дешевшу машину встановлювалися 6-циліндрові двигуни фірми Continental, об'ємом 3.5 л і потужністю 50 к.с., шасі були зменшені в розмірі на 17 см в порівнянні з більш дорогою моделлю, в першу чергу ця машина призначалася покупцям жіночої статі, тому велася велика реклама в дамській пресі.

У грудні 1927 року підвели підсумки: цей рік став рекордним для компанії, фірма випустила 29 000 автомобілів. Наприкінці 1928 року було вирішено оновити автомобілі, від моделі було вирішено відмовитися, замість неї з'явилася модель , також з двигуном Continental, але цього разу з доведеною до 65 к.с. потужністю, а шасі виросли трохи в базі. Модель також була збільшена в базі, нові машини одержали назву , плюс вона отримала нові 4.4 л рядні 6-ки, потужністю вже в 80 к.с.. Підвіска отримала гумові елементи, також гумові демпфери встановили між двигуном і шасі, тому вібрації помітно знизилися на цьому автомобілі. Однак збільшення в габаритах спричинили за собою і зростання цін, проти чого виступав Олдс. Проте вже було вирішено привнести ексклюзивність марці і створити штучний ажіотаж шляхом недовироблення автомобілів, клієнти повинні були чекати більше місяця свого автомобіля.

Продажі машин йшли непогано, в серпні машина отримує нову 3-ступінчасту коробку передач, і тут відбувається обвал на фондових ринках, Олдс, якому було вже 65 років, залишає компанію, щоб усамітнитися від мирських суєт на своїй яхті. Продажі фірми обвалилися, в 1930 році молодшу модель перейменують в , потужність 3.5 л мотора знизили до 60 к.с., а старшу модель, яка випускалася в 2-х варіантах бази, назвуть або , через рік / отримають форсований до 85 к.с. мотор, кузови для всіх машин тепер постачала фірма .

У 1931 році з'являється 8-циліндрова модель з 5.9 л з 125-сильним мотором, цей двигун взагалі створювався для нової, більшої моделі , в розробці якої брав участь граф Алекс де Сахнофскі, це була шикарна велика і дорога машина, яка припала не на той час. Кузови для них стала постачати фірма , яка якраз спеціалізувалася на кузовах для дорогих марок. Ця потужна машина могла розвивати швидкість до 170 (км/год), феноменальну для седана тих часів, одна з таких машин бере участь в Інді 500 1931 року, і приходить до фінішу дев'ятою з 33 автомобілів, результат можна вважати відмінним, оскільки це була серійна машина, яку навіть не переробляли для гонок, в той час як інші заявлені автомобілі були підготовлені до цих змагань.

У 1932 році машини знову оновлюються, 6-циліндрова машина, яка тепер випускається всього в одному варіанті — , отримала новий 3.8 л мотор, потужністю в 85 к.с., стільки ж знімалося з колишнього 4.4 л агрегату. 8-циліндровий також отримує новий мотор, замість 5.9 л мотора примостився 4.8 л з віддачею в 90 к.с., це було зроблено для того, щоб дистанціювати більш дорогу модель від більш доступної машини, і ці моделі залежно від бази коліс несли тепер назву або . Модель оснащується колишнім 5.9 л мотором, тепер машина пропонувалася в двох варіантах бази і відповідно називалася або , або .

У 1933 році в компанію повертається Рансом Олдс, якраз в цей час на модель впроваджується нова коробка передач Self-Shifting, не дивлячись на кризу, компанія витратила неймовірні гроші на її розробку. Ця коробка була прообразом коробки-автомат, яка мала дві швидкості, щоб рушити, треба було вичавити зчеплення і увімкнути першу передачу, а потім коробка автоматично вмикала другу передачу після подолання рубежу швидкості в 25 (км/год), першу передачу можна було увімкнути і вручну, якщо треба було різко прискоритися під час плавного руху. Модель , яка тепер випускалася тільки в довгобазій версії, оснащувалася цією коробкою штатно, а решта моделей могли комплектуватися нею за доплату всього в 20 доларів.

У цьому ж році 8-циліндрова версія була скасована, оскільки на неї не було попиту, в розпалі була криза, тепер цей модельний ряд мав тільки 6-циліндрові мотори, тому машини тепер називаються просто . В 1934 році 8-циліндрові мотори йдуть у небуття, і тепер навіть топова модель їздить на 6-циліндровій тязі, обидві моделі і оснащуються одним і тим же мотором, об'ємом 3.8 л, в першому варіанті він розвиває 95 к.с., а на другій моделі він був слабший на 10 к.с.. Дизайн цих машин розробляв головний конструктор кузовної фірми Еймос Нортап, відомий у свій час дизайнер, він надав кузову більш аеродинамічні обриси.

Однак відбулося зростання продажів вантажівок, модельний ряд яких був дуже широкий, в той час як попит на легкові автомобілі падав, в 1935 році підготували нову коробку передач, тепер вона була 4-ступінчастою: вона мала два діапазони і стільки ж піддіапазонів. Щоб рушити, треба було вичавити зчеплення і увімкнути один з діапазонів коробки передач: стандартний або для складних умов (підйом в гору, рух по глибокому снігу тощо), її ціна зросла до 80 доларів для моделі , яка обладнувалася нею поки що тільки по замовленню. У цьому ж році виробляється останній автомобіль лінійки , від якої вирішують відмовитися.

У модельному ряду 1936 року залишається тільки , який незабаром знімається з виробництва, щоб остаточно перейти на виробництво вантажних автомобілів, незгідний з таким рішенням, Олдс тепер назавжди залишає свою фірму.

Сама фірма починає активно випускати вантажівки, з початком Другої світової війни фірма випускає і автомобілі Studebaker, які мали привід тільки на задні колеса, в той час як US6, що випускався самим «Студером», мав повний привід, ці «РЕО» поставлялися і в СРСР по лендлізу.

REO у складі компаній Bohn Aluminum and Brass Corporation of Detroit та White Motor Company. Концерн Diamond-Reo Trucks. Припинення виробництва автомобілів. Закриття компанії

У 1954 році фірму викупив концерн , в 1957 році фірму викупила компанія , яка теж до того моменту випускала тільки вантажні машини. У 1967 році викуповує ще одного старого виробника вантажівок — , і створює дочірнє підприємство Diamond-Reo Trucks, Inc., яка діє самостійно, до початку грудня 1974 року воно оголосило себе банкрутом. Після банкрутства права на марку викуповують два бізнесмени з Пенсільванії — Лоял Остерлунд і Рей Хусіл, проте вони стали використовувати тільки ім'я , так що ініціали Рамсона Елі Олдса зникли з автомобільних каталогів в 1975 році. А в 2004 році в історію пішла і найстаріша на той момент американська марка Oldsmobile, яка була тоді в числі всього декількох існуючих марок, які вели свій родовід з кінця 19 століття.

Список легкових автомобілів REO

1905 —
1906 —
1910 —
1911 —
1912 —
1914 —
1919 —
1920 —
1925 —
1927 —
1928 —
1930 —
1931 —
1932 —
1933 —
1934 —

Джерела

Kimes, Beverly Rae (Herausgeberin) und Clark, Henry Austin, jr.: The Standard Catalogue of American Cars 1805–1942, 2. Auflage, Krause Publications, Iola WI 54990, USA (1985),
Georgano, G. N. (Hrsg.): Complete Encyclopedia of Motorcars, 1885 to the Present; Dutton Press, New York, 2. Auflage (Hardcover) 1973,