Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Тайфунник північний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodroma gouldi (, 1869) | ||||||||||||||||
 Ареал виду поширення Місця гніздування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Aestrelata gouldi Pterodroma macroptera gouldi | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Тайфу́нник північний (Pterodroma gouldi) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae). Мешкає в південно-західній частині Тихого океану, гніздовий ендемік Нової Зеландії. Вид названий на честь англійського орнітолога Джона Гульда. Раніше він вважався підвидом довгокрилого тайфунника, однак був визнаний окремим видом.
Опис
Білоголовий тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42-45 см, а вага 550 г. Забарвлення повністю темне, чорнувато-коричневе, за винятком блідо-сірої плями на обличчі. Дзьоб товстий, короткий, чорний. Довгі крила птаха забезпечують плавний, ширяючий політ. Загалом, північні тайфунники є дуже схожими на довгокрилих тайфунників, однак світла пляма на голові у них більша і охоплює лоб, підборіддя і обличчя.
Поширення і екологія
Північні тайфунники гніздяться лише на півночі Північного острова Нової Зеландії. Гніздові колонії цих птахів зустрічаються на прибережних острівцях, хоча невеликі реліктові популяції також існують на самому острові в декількох місцях і успішно розмножуються в районах з достатнім контролем над інвазивними хижими ссавцями, такими як щури, коти і горностаї. Найбільша гніздова колонія знаходиться на острові [en] і нараховує близько 95 тисяч гніздових пар. Під час негніздового періоду північні тайфунники зустрічаються в субтропічній південно-західній частині Тихого океану, що включає Австралію і острів Норфолк, переважно між 25 і 30 градусами південної широти, іноді трапляються в антарктичних широтах.
Поведінка
Північні тайфунники починають повертатися до місць гніздування в середині березня, однак більшість птахів не починає чистити свої гніздові нори до квітня. Пік парування припадає на кінець квітня-середину травня. Перед відкладанням одного великого яйця пари відлітають в океан на 50-70 днів. Перші яйця відкладаються з середини червня, пік відкладення яєць припадає на першу декаду липня, а останні птахи відкладають яйця наприкінці липня. Інкубаційний період триває 55 днів, насиджують і самиці, і самці, підміняючи один одного приблизно кожні 17 днів. Самці насиджують дві зміни, а самиці одну і, зазвичай, повертаються незадовго до вилуплення яєць. Пташенят залишають одних в норах вдень з 1-3-денного віку. Батьки можуть долати до 600 км відстані, що прогодувати своє потомство. Вони доглядають за пташенятами протягом 120 днів, перш ніж пташенята відлітають з гнізда у грудні або січні. Після розмноження дорослі особини мігрують в моря на схід і південь від Австралії, де щорічно линяють.
Північні тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно кальмарами, рибою і ракоподібними, іноді поїдають мертву рибу. Птахи шукають їжу переважно вночі і, вважається, що вони можуть виявляти деяких головоногих молюсків за їх люмінісценцією.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція північних тайфунників становить від 600 до 900 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і свиней.
Примітки
- BirdLife International (2016). Pterodroma gouldi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- Pterodroma gouldi у базі Avibase.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
- Taylor, G. A. (2013). Grey-faced petrel. New Zealand Birds Online. Процитовано 31 січня 2018.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 176. ISBN .
- Wood, Jamie R.; Lawrence, Hayley A.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A.; Lyver, Phil O'B.; Gleeson, Dianne M. (May 2016). Morphological, behavioural, and genetic evidence supports reinstatement of full species status for the grey-faced petrel, (Procellariiformes: Procellariidae). Zoological Journal of the Linnean Society. doi:10.1111/zoj.12432.
- Imber, M. J.; Harrison, Malcolm; Wood, Saskia E.; Cotter, Reg N. (2003). An estimate of numbers of grey-faced petrels (Pterodroma macroptera gouldi) breeding on Moutohora (Whale Island), Bay of Plenty, New Zealand, during 1998-2000. Notornis. 50: 23—36.
- Imber, M. J. (January 1976). Breeding biology of the grey-faced petrel Pterodroma macroptera govldi. Ibis. 118 (1): 51—64. doi:10.1111/j.1474-919X.1976.tb02010.x.
- Imber, M. J. (October 1973). The Food of Grey-Faced Petrels (Pterodroma macroptera gouldi (Hutton)), with Special Reference to Diurnal Vertical Migration of their Prey. Journal of Animal Ecology. 42 (3): 645—662. doi:10.2307/3130. JSTOR 3130.
- Imber, M. J. (December 1975). Behaviour of petrels in relation to the moon and artificial lights. Notornis. 22: 302—306.
- Robertson, Hugh A.; Baird, Karen; Dowding, John E.; Elliott, Graeme P.; Hitchmough, Rodney A.; Miskelly, Colin M.; McArthur, Nikki; O'Donnell, Colin F. J.; Sagar, Paul M.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A. (2017). New Zealand Threat Classification Series (PDF) (Звіт). 19. Wellington, New Zealand: Department of Conservation.
- Imber, Mike; Harrison, Malcolm; Harrison, Jan (2000). Interactions between petrels, rats and rabbits on Whale Island, and effects of rat and rabbit eradication. New Zealand Journal of Ecology. 24 (2): 153—160.
Джерела
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK.
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987,
- Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tajfunnik pivnichnij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Burevisnikopodibni Procellariiformes Rodina Burevisnikovi Procellariidae Rid Tajfunnik Pterodroma Vid Tajfunnik pivnichnij Binomialna nazva Pterodroma gouldi 1869 Areal vidu poshirennya Miscya gnizduvannya Sinonimi Aestrelata gouldi Pterodroma macroptera gouldi Posilannya Vikishovishe Pterodroma gouldi Vikividi Pterodroma gouldi MSOP 45048990 Tajfu nnik pivnichnij Pterodroma gouldi vid burevisnikopodibnih ptahiv rodini burevisnikovih Procellariidae Meshkaye v pivdenno zahidnij chastini Tihogo okeanu gnizdovij endemik Novoyi Zelandiyi Vid nazvanij na chest anglijskogo ornitologa Dzhona Gulda Ranishe vin vvazhavsya pidvidom dovgokrilogo tajfunnika odnak buv viznanij okremim vidom OpisBilogolovij tajfunnik Bilogolovij tajfunnik velikij morskij ptah serednya dovzhina yakogo stanovit 42 45 sm a vaga 550 g Zabarvlennya povnistyu temne chornuvato korichneve za vinyatkom blido siroyi plyami na oblichchi Dzob tovstij korotkij chornij Dovgi krila ptaha zabezpechuyut plavnij shiryayuchij polit Zagalom pivnichni tajfunniki ye duzhe shozhimi na dovgokrilih tajfunnikiv odnak svitla plyama na golovi u nih bilsha i ohoplyuye lob pidboriddya i oblichchya Poshirennya i ekologiyaPivnichni tajfunniki gnizdyatsya lishe na pivnochi Pivnichnogo ostrova Novoyi Zelandiyi Gnizdovi koloniyi cih ptahiv zustrichayutsya na priberezhnih ostrivcyah hocha neveliki reliktovi populyaciyi takozh isnuyut na samomu ostrovi v dekilkoh miscyah i uspishno rozmnozhuyutsya v rajonah z dostatnim kontrolem nad invazivnimi hizhimi ssavcyami takimi yak shuri koti i gornostayi Najbilsha gnizdova koloniya znahoditsya na ostrovi en i narahovuye blizko 95 tisyach gnizdovih par Pid chas negnizdovogo periodu pivnichni tajfunniki zustrichayutsya v subtropichnij pivdenno zahidnij chastini Tihogo okeanu sho vklyuchaye Avstraliyu i ostriv Norfolk perevazhno mizh 25 i 30 gradusami pivdennoyi shiroti inodi traplyayutsya v antarktichnih shirotah PovedinkaPivnichni tajfunniki pochinayut povertatisya do misc gnizduvannya v seredini bereznya odnak bilshist ptahiv ne pochinaye chistiti svoyi gnizdovi nori do kvitnya Pik paruvannya pripadaye na kinec kvitnya seredinu travnya Pered vidkladannyam odnogo velikogo yajcya pari vidlitayut v okean na 50 70 dniv Pershi yajcya vidkladayutsya z seredini chervnya pik vidkladennya yayec pripadaye na pershu dekadu lipnya a ostanni ptahi vidkladayut yajcya naprikinci lipnya Inkubacijnij period trivaye 55 dniv nasidzhuyut i samici i samci pidminyayuchi odin odnogo priblizno kozhni 17 dniv Samci nasidzhuyut dvi zmini a samici odnu i zazvichaj povertayutsya nezadovgo do viluplennya yayec Ptashenyat zalishayut odnih v norah vden z 1 3 dennogo viku Batki mozhut dolati do 600 km vidstani sho progoduvati svoye potomstvo Voni doglyadayut za ptashenyatami protyagom 120 dniv persh nizh ptashenyata vidlitayut z gnizda u grudni abo sichni Pislya rozmnozhennya dorosli osobini migruyut v morya na shid i pivden vid Avstraliyi de shorichno linyayut Pivnichni tajfunniki vedut pelagichnij sposib zhittya zhivlyatsya perevazhno kalmarami riboyu i rakopodibnimi inodi poyidayut mertvu ribu Ptahi shukayut yizhu perevazhno vnochi i vvazhayetsya sho voni mozhut viyavlyati deyakih golovonogih molyuskiv za yih lyuminiscenciyeyu ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya Za ocinkami doslidnikiv populyaciya pivnichnih tajfunnikiv stanovit vid 600 do 900 tisyach ptahiv Yim zagrozhuye hizhactvo z boku introdukovanih hizhih ssavciv zokrema kishok shuriv i svinej PrimitkiBirdLife International 2016 Pterodroma gouldi informaciya na sajti MSOP versiya 2022 1 angl 25 veresnya 2022 Pterodroma gouldi u bazi Avibase Gill Frank Donsker David red 2022 Petrels albatrosses IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 25 veresnya 2022 Taylor G A 2013 Grey faced petrel New Zealand Birds Online Procitovano 31 sichnya 2018 Jobling James A 2010 The Helm Dictionary of Scientific Bird Names London Christopher Helm s 176 ISBN 978 1 4081 2501 4 Wood Jamie R Lawrence Hayley A Scofield R Paul Taylor Graeme A Lyver Phil O B Gleeson Dianne M May 2016 Morphological behavioural and genetic evidence supports reinstatement of full species status for the grey faced petrel Procellariiformes Procellariidae Zoological Journal of the Linnean Society doi 10 1111 zoj 12432 Imber M J Harrison Malcolm Wood Saskia E Cotter Reg N 2003 An estimate of numbers of grey faced petrels Pterodroma macroptera gouldi breeding on Moutohora Whale Island Bay of Plenty New Zealand during 1998 2000 Notornis 50 23 36 Imber M J January 1976 Breeding biology of the grey faced petrel Pterodroma macroptera govldi Ibis 118 1 51 64 doi 10 1111 j 1474 919X 1976 tb02010 x Imber M J October 1973 The Food of Grey Faced Petrels Pterodroma macroptera gouldi Hutton with Special Reference to Diurnal Vertical Migration of their Prey Journal of Animal Ecology 42 3 645 662 doi 10 2307 3130 JSTOR 3130 Imber M J December 1975 Behaviour of petrels in relation to the moon and artificial lights Notornis 22 302 306 Robertson Hugh A Baird Karen Dowding John E Elliott Graeme P Hitchmough Rodney A Miskelly Colin M McArthur Nikki O Donnell Colin F J Sagar Paul M Scofield R Paul Taylor Graeme A 2017 New Zealand Threat Classification Series PDF Zvit 19 Wellington New Zealand Department of Conservation Imber Mike Harrison Malcolm Harrison Jan 2000 Interactions between petrels rats and rabbits on Whale Island and effects of rat and rabbit eradication New Zealand Journal of Ecology 24 2 153 160 DzherelaBrooke M 2004 Albatrosses and Petrels Across the World Oxford University Press Oxford UK ISBN 0 19 850125 0 Onley Derek and Paul Scofield 2007 Albatrosses Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978 971 36 4332 9 Harrison Peter Seabirds of the World A Photographic Guide Princeton University Press Princeton New Jersey 1987 ISBN 0 691 01551 1 Marchant S Higgins PJ 1990 Handbook of Australian New Zealand amp Antarctic birds Volume 1 Part A Ratites to Petrels Vol Oxford University Press Melbourne Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi