Poena cullei

Poena cullei (з лат. «страта в мішку») — кваліфікований вид смертної кари, відомий римському кримінальному праву.

Poena cullei в Римській державі

Полягала в зашиванні страчуваного в шкіряний мішок разом з живою змією, мавпою, півнем і собакою з подальшим втопленням мішка у водоймі.

Застосовувалася за вбивство родичів, перш за все — батька (parricidium).

Носила сакрально-символічний характер, оскільки злочинець, що піддавався poena cullei, уподібнювався відповідним тваринам.

За свідченням Цицерона, такому ж покаранню піддавалися і святотатці («Хто вкраде або викраде предмет священний або довірений священній охороні, нехай буде» парріцідою "").

З прийняттям християнства Римської імперією дана кара не зникла. Так, вона була підтверджена законами Костянтина Великого, хоча останній поширив цю кару і на дітовбивць.

Poena cullei зберігалася і в Візантії, зокрема, вона передбачається Зводом Юстиніана (Dig. 48.9.9; Inst. 4.18.6).

Середньовічна рецепція

Під впливом рецепції римського права в Середні століття була засвоєна (у трохи видозміненому вигляді) у ряді європейських країн.

Так, у французькому зводі звичаєвого права ^[fr]» (1260 р.), створеному на основі Дигест Юстиніана, говориться про «кари в мішку» з півнем, собакою і змією (мавпа не згадана, мабуть, з причин рідкості цієї тварини для середньовічної Європи).

Трохи пізніше кара, заснована на poena cullei, з'явилася і в Німеччини, де застосовувалася у вигляді повішення злочинця (злодія) догори ногами (іноді підвішування здійснювалося за одну ногу) разом (на одній шибениці) з собакою (або двома собаками, повішеними праворуч і ліворуч від страчуваного). Дана страту отримала назву «єврейської страти», оскільки з часом стала застосовуватися виключно до злочинців-євреїв (до християн застосовувалася в рідкісних випадках у XVI–XVII ст.).

«Єврейська страта». Середньовічна мініатюра.

«Єврейська страта» застосовувалася в Німеччині аж до Нового часу. При цьому єврей, засуджений до даного виду покарання, міг його уникнути, прийнявши християнство. У такому випадку його або милували, або замінювали болісну «єврейську страту» відрубуванням голови.

Середньовічні глосатори, коментуючи відповідні положення римського права, так пояснювали символізм poena cullei:

• Собака означає, що злочинець не ставився з належною повагою до своїх батьків (оскільки собака буває сліпим перші дев'ять днів свого життя);
• Півень означає сам злочин;
• Змія означає горе батьків страчуваного;
• Мавпа символізує самого злочинця (зовнішню схожість з людиною, але відсутність права називатися людиною в силу жахливості вчиненого злочину).

Собака набував додаткове символічне значення саме в контексті «єврейської страти», оскільки як в юдейській, так і в християнській традиціях собака розглядався як нечиста тварина, що уособлювала гріх заздрості. Крім того, собака (поряд з ослом, кішкою, свинею та деякими іншими тваринами) включався середньовічними теологами в т. зв. «Диявольський бестіарій», тобто перелік живих істот, які є помічниками Диявола в земному світі.

Див. також

• Damnatio ad bestias

Примітки

1. Цицерон. Мова на захист Секста Росция з Амері^{[недоступне посилання]}. (XXV)
2. Цицерон . Діалоги: Про закони. # z2_051 Книга 2 [ 24 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. (22)
3. Рудоквас А. Д. / rudokvas/rud013.htm Нариси релігійної політики Римської імперії часу імператора Костянтина Великого^{[недоступне посилання з червня 2019]} — Публікації Центру антикознавства СПбДУ
4. Сб . Історія Візантії. Т. 1. Відп. ред.  — Гол. 11 — Законодавчі реформи Юстиніана [ 4 листопада 2010 у Wayback Machine.]
5. Див: Тогоева О. І. «Справжня правда». Мови середньовічного правосуддя. М., 2006. С. 240.

Джерела

• Тогоева О. І. «Справжня правда». Мови середньовічного правосуддя. — М. : Наука, 2006. — .
• Покровський І. А. Історія римського права [ 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• The Hanged Man and the «Jewish Execution» [ 1 листопада 2011 у Wayback Machine.]