Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Бандикут тасманійський (Perameles gunnii) — вид сумчастих із родини бандикутових (Peramelidae).
| Бандикут тасманійський | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Сумчасті (Marsupialia) |
| Ряд: | Бандикутоподібні (Peramelemorphia) |
| Родина: | Бандикутові (Peramelidae) |
| Підродина: | Peramelinae |
| Рід: | Бандикут (Perameles) |
| Вид: | P. gunnii |
| Біноміальна назва | |
| Perameles gunnii Gray, 1838 | |
 | |
| рожевим — реінтродукція | |
Морфологічна характеристика
Довжина тіла від носа до хвоста становить до 340 мм. Череп сплощений, а мордочка вусата й дуже довга. Голова подовжена й тонка, звужується до рожевого носа. Вуха великі. Волосяний покрив сірувато-коричневий і дуже м'який; на торсі й задніх частинах є характерні бліді смуги, за якими цей вид легко відрізнити від інших. Волосяний покрив на нижній частині тіла кремово-білий. Хвіст має довжину ≈ 100 мм і також кремово-білий. На кінцівках є міцні кігті.
Ареал
Проживає на о. Тасманія, Австралія; висота проживання від 0 до 950 метрів. Під час європейського поселення цей бандикут траплявся від крайнього південного сходу Південної Австралії через прибережну південно-західну частину Вікторії до місцевості поблизу Мельбурна, а також на більшій частині Тасманії. Останній запис із Південної Австралії був наприкінці 1800-х років, а остання дика вікторіанська субпопуляція була знищена приблизно в 2002 році. На материку його нинішній ареал обмежений двома реінтродукованими субпопуляціями в межах огорож, захищених від хижаків (материкові острови).
На Тасманії популяції населяють відкриті пасовища та зони пасовищного розвитку з ділянками щільного ґрунтового покриву. На материку цей вид раніше займав місцеві пасовища та трав'янисті ліси західних вулканічних рівнин Вікторії.
Спосіб життя
Це нічна солітарна швидка й агресивна тварина. Більшу частину дня проводить у трав'яному гнізді. Основою раціону є безхребетні з ґрунту. При полюванні бандикут використовує добре розвинений нюх, а потім міцні кігті. Меншою часткою раціону є дрібні хребетні й рослинні матеріали (кореневі структури, ягоди).
Самиці народжують від 1 до 5 дитинчат (але зазвичай 2 чи 3). Розмноження може відбуватися протягом року, але може бути пригніченим під час тривалих періодів малої кількості опадів. За сприятливих умов ці бандикути є високоплідними, самиці здатні приносити до 4–5 виводків на рік.
Загрози й охорона
Тварини ймовірно, зникли з материка через інтродукцію хижаків і руйнування середовища проживання від завезених травоїдних тварин. Вважається, що хижацтво червоних лисиць було особливо згубним, і нещодавнє завезення лисиць до Тасманії може становити серйозну загрозу для цього виду. Завезені вівці та кролики також очистили великі території від високотрав'я, що, мабуть, призвело до скорочення популяції.
Вид присутній у кількох заповідних територіях. Найважливішим заходом збереження виду в цілому є контроль над популяціями лисиць.
Примітки
- Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
- Perameles gunnii. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 05.02.2021.
- Lancaster, E. (2001). Perameles gunnii. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 05.02.2021.
- Woinarski, J.; Burbidge, A. A. (2016). Perameles gunnii. The IUCN. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 05.02.2021. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bandikut tasmanijskij 1 Perameles gunnii 2 vid sumchastih iz rodini bandikutovih Peramelidae Bandikut tasmanijskij Ohoronnij status Urazlivij MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Infraklas Sumchasti Marsupialia Ryad Bandikutopodibni Peramelemorphia Rodina Bandikutovi Peramelidae Pidrodina Peramelinae Rid Bandikut Perameles Vid P gunnii Binomialna nazva Perameles gunnii Gray 1838 rozhevim reintrodukciya Zmist 1 Morfologichna harakteristika 2 Areal 3 Sposib zhittya 4 Zagrozi j ohorona 5 PrimitkiMorfologichna harakteristikared Dovzhina tila vid nosa do hvosta stanovit do 340 mm Cherep sploshenij a mordochka vusata j duzhe dovga Golova podovzhena j tonka zvuzhuyetsya do rozhevogo nosa Vuha veliki Volosyanij pokriv siruvato korichnevij i duzhe m yakij na torsi j zadnih chastinah ye harakterni blidi smugi za yakimi cej vid legko vidrizniti vid inshih Volosyanij pokriv na nizhnij chastini tila kremovo bilij Hvist maye dovzhinu 100 mm i takozh kremovo bilij Na kincivkah ye micni kigti 3 Arealred Prozhivaye na o Tasmaniya Avstraliya visota prozhivannya vid 0 do 950 metriv Pid chas yevropejskogo poselennya cej bandikut traplyavsya vid krajnogo pivdennogo shodu Pivdennoyi Avstraliyi cherez priberezhnu pivdenno zahidnu chastinu Viktoriyi do miscevosti poblizu Melburna a takozh na bilshij chastini Tasmaniyi Ostannij zapis iz Pivdennoyi Avstraliyi buv naprikinci 1800 h rokiv a ostannya dika viktorianska subpopulyaciya bula znishena priblizno v 2002 roci Na materiku jogo ninishnij areal obmezhenij dvoma reintrodukovanimi subpopulyaciyami v mezhah ogorozh zahishenih vid hizhakiv materikovi ostrovi 4 Na Tasmaniyi populyaciyi naselyayut vidkriti pasovisha ta zoni pasovishnogo rozvitku z dilyankami shilnogo gruntovogo pokrivu Na materiku cej vid ranishe zajmav miscevi pasovisha ta trav yanisti lisi zahidnih vulkanichnih rivnin Viktoriyi 4 Sposib zhittyared Ce nichna solitarna shvidka j agresivna tvarina Bilshu chastinu dnya provodit u trav yanomu gnizdi Osnovoyu racionu ye bezhrebetni z gruntu Pri polyuvanni bandikut vikoristovuye dobre rozvinenij nyuh a potim micni kigti Menshoyu chastkoyu racionu ye dribni hrebetni j roslinni materiali korenevi strukturi yagodi 3 Samici narodzhuyut vid 1 do 5 ditinchat ale zazvichaj 2 chi 3 Rozmnozhennya mozhe vidbuvatisya protyagom roku ale mozhe buti prignichenim pid chas trivalih periodiv maloyi kilkosti opadiv Za spriyatlivih umov ci bandikuti ye visokoplidnimi samici zdatni prinositi do 4 5 vivodkiv na rik 4 Zagrozi j ohoronared Tvarini jmovirno znikli z materika cherez introdukciyu hizhakiv i rujnuvannya seredovisha prozhivannya vid zavezenih travoyidnih tvarin Vvazhayetsya sho hizhactvo chervonih lisic bulo osoblivo zgubnim i neshodavnye zavezennya lisic do Tasmaniyi mozhe stanoviti serjoznu zagrozu dlya cogo vidu Zavezeni vivci ta kroliki takozh ochistili veliki teritoriyi vid visokotrav ya sho mabut prizvelo do skorochennya populyaciyi 4 Vid prisutnij u kilkoh zapovidnih teritoriyah Najvazhlivishim zahodom zberezhennya vidu v cilomu ye kontrol nad populyaciyami lisic 4 Primitkired Markevich O P Nomenklatura Markevich O P Tatarko K I Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Kiyiv Nauk dumka 1983 S 149 Perameles gunnii Mammal Diversity Database American Society of Mammalogists Arhiv originalu za 8 listopada 2021 Procitovano 05 02 2021 a b Lancaster E 2001 Perameles gunnii Animal Diversity Web Arhiv originalu za 18 bereznya 2020 Procitovano 05 02 2021 a b v g d Woinarski J Burbidge A A 2016 Perameles gunnii The IUCN Arhiv originalu za 4 kvitnya 2020 Procitovano 05 02 2021 angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bandikut tasmanijskij amp oldid 35946012