Синиця плямиста Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твар

Синиця плямиста

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Синицеві (Paridae)
Рід:	Pardaliparus
Вид:	Синиця плямиста

Біноміальна назва

Pardaliparus elegans
(Lesson, 1831)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Parus elegans Lesson, 1831
Periparus elegans (Lesson, 1831)

Посилання

Вікісховище:	Pardaliparus elegans
Віківиди:	Pardaliparus elegans
МСОП:	22711800
NCBI:	156573

Синиця плямиста (Pardaliparus elegans) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Ендемік Філіппін. Раніше цей вид відносили до роду Синиця (Parus) або Мала синиця (Periparus), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2013 році, він був переведений до відновленого роду Pardaliparus.

Опис

Довжина птаха становить 11,5-12 см, вага 12-15 г. У самців верхня частина голови, горло і верхня частина грудей синювато-чорні, блискучі, потилиця чорна, поцяткована жовтими плямками, спина чорна, поцяткована білими плямками. Нижня частина спини жовтувато-сіра, стернові пера чорні з білими краями. Обличчя, нижня частина грудей і живіт чорні. Самиці мають менш яскраве забарвлення, горлу у них жовтувате, під дзьобом чорні "вуса". Очі темно-карі, дзьоб чорний, біля основи сірий, лапи сірі. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.

Підвиди

Виділяють дев'ять підвидів:

P. e. edithae McGregor, 1907 — острови ^[en] і Каміґуїн-Норте;
P. e. montigenus Hachisuka, 1930 — північно-західний Лусон;
P. e. gilliardi (Parkes, 1958) — півострів Батаан на заході Лусону;
P. e. elegans (Lesson, R, 1831) — схід і південь Лусону, острови Панай, Міндоро і Катандуанес;
P. e. visayanus Hachisuka, 1930 — острів Себу;
P. e. albescens McGregor, 1907 — острови ^[en], Масбате, Гуймарас і Негрос;
P. e. mindanensis Mearns, 1905 — острови Мінданао, Самар, Лейте;
P. e. suluensis Mearns, 1916 — архіпелаг Сулу (за винятком острова Бонгао);
P. e. bongaoensis (Parkes, 1958) — острів ^[en].

Поширення і екологія

Плямисті синиці поширені на більшості островів Філіппінського архіпелагу, за винятком Палавану і сусідніх островів, де мешкають палаванські синиці. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками до 8 птахів, на висоті до 2480 м над рівнем моря. Живляться дрібними безхребетними, насінням і плодами.

Примітки

BirdLife International (2016). Pardaliparus elegans: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 20 липня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Johansson, U.S.; Ekman, J.; Bowie, R.C.K.; Halvarsson, P.; Ohlson, J.I.; Price, T.D.; Ericson, P.G.P. (2013). A complete multilocus species phylogeny of the tits and chickadees (Aves: Paridae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 852—860. doi:10.1016/j.ympev.2013.06.019. PMID 23831453.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 липня 2022.

Джерела

Kennedy, R.S., Gonzales P.C., Dickinson E.C., Miranda, Jr, H.C., Fisher T.H.: A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford: Oxford University Press, 2000. .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Pardaliparus elegans: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 20 липня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Johansson, U.S.; Ekman, J.; Bowie, R.C.K.; Halvarsson, P.; Ohlson, J.I.; Price, T.D.; Ericson, P.G.P. (2013). A complete multilocus species phylogeny of the tits and chickadees (Aves: Paridae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 852—860. doi:10.1016/j.ympev.2013.06.019. PMID 23831453.

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 липня 2022.