Palaeochiropteryx Час існування Еоцен Скам янілості в Юрському музеї міста Айхштетт Німеччина Біологічна класифікація До

†Palaeochiropteryx
Час існування: Еоцен

Скам'янілості в Юрському музеї міста Айхштетт, Німеччина.

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Рукокрилі (Chiroptera)
Підряд:	Кажани (Microchiroptera)
Родина:	† Palaeochiropterygidae
Рід:	†Palaeochiropteryx , 1917

Види

†
†

Посилання

Вікісховище:	Palaeochiropteryx
Fossilworks:	40634

Palaeochiropteryx — викопний рід рукокрилих вимерлої родини Palaeochiropterygidae, що існував в еоцені в Європі.

Назва

Вид названий у 1917 році швейцарським палеонтологом . Латинська назва Palaeochiropteryx походить від грецького словосполучення, що означає «давній рукокрилий».

Скам'янілості

Численні скам'янілі рештки виявлені у відкладеннях кар'єру у Німеччині. Датуються середнім еоценом (48 млн років). Скам'янілості добре збереглися. На них видно відбитки хутра по контуру тіла, вуха, мембрана крил та, навіть, вміст шлунку.

Опис

Незважаючи на давній вік, Palaeochiropteryx майже не відрізнявся від сучаних рукокрилих. Це був дрібний кажан з розмахом крил 25-30 см та оціночною вагою 7-13 г. Крила короткі, але широкі, що свідчить про адаптацію до повільного, але маневреного польоту під лісовим навісом та серед щільної рослинності. До архаїчних ознак можна віднести наявність кігтя на вказівному пальці.

Відомий повний зубний ряд Palaeochiropteryx. У них було 38 зубів, що складалися з чотирьох верхніх і шести нижніх різців, чотирьох іклів, дванадцять премолярів і дванадцять молярів. Їхня зубна формула схожа до сучасних кажанів роду Myotis.

Забарвлення хутра, подібно до сучасних рукокрилих, було червонувато-коричневого кольору. Будова тіла вказує, що кажан уже мав здатність до ехолокації. Харчувався, ймовірно, нічними комахами.

Примітки

Donald E. Russell & Philip D. Gingerich (1981). (PDF). Contributions from the Museum of Paleontology. University of Michigan. 25 (14): 277—287. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 16 травня 2011.
J. Rydell & J. R. Speakman (1995). (PDF). Biological Journal of the Linnean Society. The Linnean Society of London (54): 183—191. doi:10.1111/j.1095-8312.1995.tb01031.x. ISSN 0024-4066. Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2009. Процитовано 17 травня 2011.
Jordi Agustí; Mauricio Antón (2002). . Columbia University Press. с. 32. ISBN . Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
Bat ears go way back. New Scientist. Reed Business Information. 106 (1456): 19. 1980. ISSN 0262-4079. Процитовано 16 травня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 11 вересня 2017.

Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[russell-1] Donald E. Russell & Philip D. Gingerich (1981). (PDF). Contributions from the Museum of Paleontology. University of Michigan. 25 (14): 277—287. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 16 травня 2011.

[rydell-2] J. Rydell & J. R. Speakman (1995). (PDF). Biological Journal of the Linnean Society. The Linnean Society of London (54): 183—191. doi:10.1111/j.1095-8312.1995.tb01031.x. ISSN 0024-4066. Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2009. Процитовано 17 травня 2011.

[agusti-3] Jordi Agustí; Mauricio Antón (2002). . Columbia University Press. с. 32. ISBN . Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.

[newsc-4] Bat ears go way back. New Scientist. Reed Business Information. 106 (1456): 19. 1980. ISSN 0262-4079. Процитовано 16 травня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[5] . Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 11 вересня 2017.