Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Морж звичайний (Odobenus rosmarus) — великий морський ссавець групи Ластоногих (лат. Pinnipedia), розповсюджений по всьому узбережжю Північного Льодовитого океану. Це єдиний сучасний вид своєї родини Моржевих (лат. Odobenidae), що зазвичай поділяється на три підвиди: атлантичний (O. r. rosmarus), тихоокеанський (O. r. divergens) і лаптєвський (O. r. laptevi). За розмірами тіла серед ластоногих моржі поступаються лише морським слонам. У природі ареали цих видів не перетинаються і тому моржі є найбільшими ластоногими у своєму середовищі проживання.
| Морж Період існування: плейстоцен — наш час | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Клада: | Pinnipediformes |
| Клада: | Ластоногі (Pinnipedia) |
| Родина: | Моржеві (Odobenidae) |
| Рід: | Морж (Odobenus) Brisson, 1762 |
| Вид: | Морж (O. rosmarus) |
| Біноміальна назва | |
| Odobenus rosmarus (Linnaeus, 1758) | |
| Підвиди | |
| |
 | |
| Ареал моржа | |
У каріотипі 32 хромосоми. Етимологія: грец. ὀδούς — «зуби», грец. βαίνω — «йти», посилаючись на те, що морж використовує ікла, аби витягти себе з води. Слово «морж» є запозиченням з саамської мови й виводиться від наслідування звуків, що видають моржі.
Зовнішній вигляд
Дорослі самці 270—356 см завдовжки, до 150 см висотою і вагою 800—1700 кг; менші самиці 225—312 см завдовжки і вагою 400—1250 кг. Серед інших ластоногих він поступається розмірами лише морському слонові, який мешкає у південній півкулі Землі. Верхні ікла надзвичайно розвинені, подовжені й спрямовані вниз; дуже широка морда всіяна численними товстими, жорсткими, сплющеними щетинками-вусами. Зовнішніх вух немає, очі маленькі.
Зморщене тіло, все вкрите рідкою щетиною та шишкоподібними стовщеннями, має бурий колір. Дуже товста шкіра покрита короткими прилеглим жовто-бурим волоссям, але з віком волосся стає менше, а в старих моржів шкіра майже зовсім гола. Кінцівки більш пристосовані для руху на суші, ніж у тюленів, і моржі можуть ходити, а не повзати, підошви мозолясті. Хвіст зародковий. Особливістю моржа є широка щетиниста морда з великими іклами, що стирчать донизу.
Підвиди
Виділяють два підвиди моржа:
- Тихоокеанський морж (, Linnaeus 1785)
- Атлантичний морж (, Islliger 1815)
Самостійність третього підвиду — (, Chapsky 1940), достовірно не підтверджена.
Атлантичний морж жовто-бурого кольору, довжиною до 4, рідко до 5 м і вагою до 1000 кг; стверджується, що раніше траплялися екземпляри до 6—7 м і вагою до 1500 кг, ікла 60–80 см. Самки значно менші: 3,7—4 м при вазі 800—900 кг. Мешкають біля західного і східного узбережжя Ґренландії, рідко біля берегів Ісландії, в європейських водах основний моржевий промисел ведеться біля Шпіцбергену, Нової Землі, у Карському морі.
Поширення та популяція
За останніми оцінками, що ґрунтуються на результатах глобального обліку чисельності, який був проведений у 1990 році, сучасна популяція тихоокеанського моржа становить приблизно 200 тис. особин. Більша частина популяції тихоокеанського моржа проводить літо північніше Берингової протоки, в Чукотському морі вздовж північного узбережжя східного Сибіру, біля острова Врангеля, у морі Бофорта вздовж північного узбережжя Аляски, а також зустрічається у водах між вказаними місцями. Невелика кількість самців зустрічається в літній період в Анадирській затоці, на південному узбережжі півострова Чукотка в Сибіру, а також у Бристольській затоці. Навесні й восени вони концентруються від західного узбережжя Аляски до Анадирської затоки. Вони зимують у південних частинах Берингового моря, уздовж східного узбережжя Сибіру на південь до північної частини півострова Камчатка, а також уздовж південного узбережжя Аляски. Залишки моржа віком у 28 тис. років були знайдені неподалік від затоки Сан-Франциско, що показує поширення моржа аж до берегів північної Каліфорнії за часів останнього льодовикового періоду.
Атлантичний морж був майже винищений унаслідок безконтрольного комерційного промислу і тому чисельність популяції його значно нижча. Точно оцінити чисельність на сьогодні нелегко, але, ймовірно, вона не перевищує 20 тис. особин. Ця популяція поширена в Арктичній Канаді, Ґренландії, Шпіцбергені, а також у західному регіоні Російської Арктики. На підставі величезного географічного поширення та даних із переміщенням, передбачається наявність вісьмох субпопуляцій атлантичного моржа, п'ять на захід і три на схід від Ґренландії. Атлантичний морж раніше займав значно ширші території: на південь до і у великій кількості зустрічався в затоці Святого Лаврентія. У квітні 2006 північно-західна популяція атлантичного моржа була внесена до списку Канадського акту видів, яким загрожує винищення (англ. Canadian Species at Risk Act) (Квебек, Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Ньюфаундленд і Лабрадор) як така, що майже зникла в Канаді.
Ізольована лаптєвська популяція моржа локалізована впродовж усього року в центральному та західному регіонах Моря Лаптєвих, в найсхіднішому регіоні Карського моря, а також у найзахіднішій частині Східносибірського моря. Сучасна чисельність оцінюється в 5—10 тис. особин.
Поведінка
Ці величезні незграбні тварини, що населяють крайню Північ, живуть переважно біля берегів і рідко подорожують далеко. Моржі товариські, тримаються сімейними групами (3—6 тварин), що складаються з самця, самиці й дитинчат різного віку. Утворюють берегові й льодові лежбища, на яких може перебувати до декількох сотень тварин. Моржі мужньо боронять одне одного, а у воді вони є небезпечними супротивниками, оскільки можуть перекинути човен або розбити його іклами. Вони самі рідко нападають на човни. Набагато безпечніше полювати на них на крижинах або суші, куди вони виходять для відпочинку, причому стадо завжди виставляє вартових. Нюх у моржів розвинений добре і вони чують людину на значній відстані, тому до них намагаються наближатися проти вітру. Помітивши небезпеку, вартовий ревом (який у моржів є чимось середнім між ревом корови і грубим гавкотом) або поштовхами будить інших і стадо зникає під водою, де можуть пробути без повітря до 10 хвилин. Їжа моржа складається в основному з двостулкових молюсків та інших донних безхребетних, іноді їдять рибу. В окремих випадках моржі можуть нападати на тюленів або їсти падло.
Характерні міграції: взимку на південь, улітку на північ. Спаровування і пологи проходять у травні. Вагітність триває близько 12 міс. Самиця народжує зазвичай 1 дитинча 1 раз на 2 роки. Новонароджені мають довжину тіла 130—140 см і масу 45—68 кг, зуби відсутні, ікла з'являються через 2—3 міс. Одразу після народження можуть плавати. Статевої зрілості самиці досягають у 4–5 років, самці в 6–7.
Молюсків моржі викопують із дна застосовуючи величезні ікла. Також ікла використовуються для захисту та підіймання на крижини або скелі.
Крім людини, вороги моржа — білий ведмідь і, почасти, косатка. Моржі часто страждають від зовнішніх і внутрішніх паразитів.
Примітки
- Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 208.
- Етимологічний словник української мови. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наук. думка, 1989
- Ronald M. Nowak, Ernest Pillsbury Walker. Walker's marine mammals of the world. — JHU Press, 2003. — Т. 1. — С. 92. — .
Посилання
- Позвоночные животные России: Морж [Архівовано 4 травня 2012 у WebCite](рос.)
- Baker, H. 2013. «Odobenus rosmarus» (On-line), Animal Diversity Web [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Література
- Аристов А. А., Барышников Г. Ф., 2001. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Хищные и ластоногие. СПб: Наука, 558 с.
- Гептнер В. Г., Чапский К. К. и др., 1976. Млекопитающие Советского Союза, 2 (3). Ластоногие и зубатые киты. М.: Высшая школа, 718.
- Морж. 2000. В кн.: Красная книга Российской Федерации. М.: АСТ, с. 658—661.
- Чернявский Ф. Б., 1984. Млекопитающие крайнего северо-востока Сибири. М.: Наука, 388 с.
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Morzh zvichajnij Odobenus rosmarus velikij morskij ssavec grupi Lastonogih lat Pinnipedia rozpovsyudzhenij po vsomu uzberezhzhyu Pivnichnogo Lodovitogo okeanu Ce yedinij suchasnij vid svoyeyi rodini Morzhevih lat Odobenidae sho zazvichaj podilyayetsya na tri pidvidi atlantichnij O r rosmarus tihookeanskij O r divergens i laptyevskij O r laptevi Za rozmirami tila sered lastonogih morzhi postupayutsya lishe morskim slonam U prirodi areali cih vidiv ne peretinayutsya i tomu morzhi ye najbilshimi lastonogimi u svoyemu seredovishi prozhivannya Morzh Period isnuvannya plejstocen nash chas Ohoronnij status Urazlivij MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Klada Pinnipediformes Klada Lastonogi Pinnipedia Rodina Morzhevi Odobenidae Rid Morzh Odobenus Brisson 1762 Vid Morzh O rosmarus Binomialna nazva Odobenus rosmarus Linnaeus 1758 Pidvidi O r divergens Illiger 1815 O r laptevi Chapskii 1940 O r rosmarus Linnaeus 1758 Areal morzha U kariotipi 32 hromosomi Etimologiya grec ὀdoys zubi grec bainw jti posilayuchis na te sho morzh vikoristovuye ikla abi vityagti sebe z vodi Slovo morzh ye zapozichennyam z saamskoyi movi j vivoditsya vid nasliduvannya zvukiv sho vidayut morzhi Zovnishnij viglyadDorosli samci 270 356 sm zavdovzhki do 150 sm visotoyu i vagoyu 800 1700 kg menshi samici 225 312 sm zavdovzhki i vagoyu 400 1250 kg Sered inshih lastonogih vin postupayetsya rozmirami lishe morskomu slonovi yakij meshkaye u pivdennij pivkuli Zemli Verhni ikla nadzvichajno rozvineni podovzheni j spryamovani vniz duzhe shiroka morda vsiyana chislennimi tovstimi zhorstkimi splyushenimi shetinkami vusami Zovnishnih vuh nemaye ochi malenki Zmorshene tilo vse vkrite ridkoyu shetinoyu ta shishkopodibnimi stovshennyami maye burij kolir Duzhe tovsta shkira pokrita korotkimi prileglim zhovto burim volossyam ale z vikom volossya staye menshe a v starih morzhiv shkira majzhe zovsim gola Kincivki bilsh pristosovani dlya ruhu na sushi nizh u tyuleniv i morzhi mozhut hoditi a ne povzati pidoshvi mozolyasti Hvist zarodkovij Osoblivistyu morzha ye shiroka shetinista morda z velikimi iklami sho stirchat donizu PidvidiVidilyayut dva pidvidi morzha Tihookeanskij morzh Linnaeus 1785 Atlantichnij morzh Islliger 1815 Samostijnist tretogo pidvidu Chapsky 1940 dostovirno ne pidtverdzhena Atlantichnij morzh zhovto burogo koloru dovzhinoyu do 4 ridko do 5 m i vagoyu do 1000 kg stverdzhuyetsya sho ranishe traplyalisya ekzemplyari do 6 7 m i vagoyu do 1500 kg ikla 60 80 sm Samki znachno menshi 3 7 4 m pri vazi 800 900 kg Meshkayut bilya zahidnogo i shidnogo uzberezhzhya Grenlandiyi ridko bilya beregiv Islandiyi v yevropejskih vodah osnovnij morzhevij promisel vedetsya bilya Shpicbergenu Novoyi Zemli u Karskomu mori Poshirennya ta populyaciyaSamicya morzha z ditincham Za ostannimi ocinkami sho gruntuyutsya na rezultatah globalnogo obliku chiselnosti yakij buv provedenij u 1990 roci suchasna populyaciya tihookeanskogo morzha stanovit priblizno 200 tis osobin Bilsha chastina populyaciyi tihookeanskogo morzha provodit lito pivnichnishe Beringovoyi protoki v Chukotskomu mori vzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya shidnogo Sibiru bilya ostrova Vrangelya u mori Boforta vzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya Alyaski a takozh zustrichayetsya u vodah mizh vkazanimi miscyami Nevelika kilkist samciv zustrichayetsya v litnij period v Anadirskij zatoci na pivdennomu uzberezhzhi pivostrova Chukotka v Sibiru a takozh u Bristolskij zatoci Navesni j voseni voni koncentruyutsya vid zahidnogo uzberezhzhya Alyaski do Anadirskoyi zatoki Voni zimuyut u pivdennih chastinah Beringovogo morya uzdovzh shidnogo uzberezhzhya Sibiru na pivden do pivnichnoyi chastini pivostrova Kamchatka a takozh uzdovzh pivdennogo uzberezhzhya Alyaski Zalishki morzha vikom u 28 tis rokiv buli znajdeni nepodalik vid zatoki San Francisko sho pokazuye poshirennya morzha azh do beregiv pivnichnoyi Kaliforniyi za chasiv ostannogo lodovikovogo periodu Atlantichnij morzh buv majzhe vinishenij unaslidok bezkontrolnogo komercijnogo promislu i tomu chiselnist populyaciyi jogo znachno nizhcha Tochno ociniti chiselnist na sogodni nelegko ale jmovirno vona ne perevishuye 20 tis osobin Cya populyaciya poshirena v Arktichnij Kanadi Grenlandiyi Shpicbergeni a takozh u zahidnomu regioni Rosijskoyi Arktiki Na pidstavi velicheznogo geografichnogo poshirennya ta danih iz peremishennyam peredbachayetsya nayavnist vismoh subpopulyacij atlantichnogo morzha p yat na zahid i tri na shid vid Grenlandiyi Atlantichnij morzh ranishe zajmav znachno shirshi teritoriyi na pivden do i u velikij kilkosti zustrichavsya v zatoci Svyatogo Lavrentiya U kvitni 2006 pivnichno zahidna populyaciya atlantichnogo morzha bula vnesena do spisku Kanadskogo aktu vidiv yakim zagrozhuye vinishennya angl Canadian Species at Risk Act Kvebek Nyu Bransvik Nova Shotlandiya Nyufaundlend i Labrador yak taka sho majzhe znikla v Kanadi Izolovana laptyevska populyaciya morzha lokalizovana vprodovzh usogo roku v centralnomu ta zahidnomu regionah Morya Laptyevih v najshidnishomu regioni Karskogo morya a takozh u najzahidnishij chastini Shidnosibirskogo morya Suchasna chiselnist ocinyuyetsya v 5 10 tis osobin PovedinkaCi velichezni nezgrabni tvarini sho naselyayut krajnyu Pivnich zhivut perevazhno bilya beregiv i ridko podorozhuyut daleko Morzhi tovariski trimayutsya simejnimi grupami 3 6 tvarin sho skladayutsya z samcya samici j ditinchat riznogo viku Utvoryuyut beregovi j lodovi lezhbisha na yakih mozhe perebuvati do dekilkoh soten tvarin Morzhi muzhno boronyat odne odnogo a u vodi voni ye nebezpechnimi suprotivnikami oskilki mozhut perekinuti choven abo rozbiti jogo iklami Voni sami ridko napadayut na chovni Nabagato bezpechnishe polyuvati na nih na krizhinah abo sushi kudi voni vihodyat dlya vidpochinku prichomu stado zavzhdi vistavlyaye vartovih Nyuh u morzhiv rozvinenij dobre i voni chuyut lyudinu na znachnij vidstani tomu do nih namagayutsya nablizhatisya proti vitru Pomitivshi nebezpeku vartovij revom yakij u morzhiv ye chimos serednim mizh revom korovi i grubim gavkotom abo poshtovhami budit inshih i stado znikaye pid vodoyu de mozhut probuti bez povitrya do 10 hvilin Yizha morzha skladayetsya v osnovnomu z dvostulkovih molyuskiv ta inshih donnih bezhrebetnih inodi yidyat ribu V okremih vipadkah morzhi mozhut napadati na tyuleniv abo yisti padlo Harakterni migraciyi vzimku na pivden ulitku na pivnich Sparovuvannya i pologi prohodyat u travni Vagitnist trivaye blizko 12 mis Samicya narodzhuye zazvichaj 1 ditincha 1 raz na 2 roki Novonarodzheni mayut dovzhinu tila 130 140 sm i masu 45 68 kg zubi vidsutni ikla z yavlyayutsya cherez 2 3 mis Odrazu pislya narodzhennya mozhut plavati Statevoyi zrilosti samici dosyagayut u 4 5 rokiv samci v 6 7 Molyuskiv morzhi vikopuyut iz dna zastosovuyuchi velichezni ikla Takozh ikla vikoristovuyutsya dlya zahistu ta pidijmannya na krizhini abo skeli Krim lyudini vorogi morzha bilij vedmid i pochasti kosatka Morzhi chasto strazhdayut vid zovnishnih i vnutrishnih parazitiv PrimitkiMarkevich O P Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Nomenklatura Kiyiv Nauk dumka 1983 S 208 Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi T 3 Kora M Ukl R V Boldiryev ta in AN URSR In t movoznavstva im O O Potebni K Nauk dumka 1989 Ronald M Nowak Ernest Pillsbury Walker Walker s marine mammals of the world JHU Press 2003 T 1 S 92 ISBN 0801873436 PosilannyaPozvonochnye zhivotnye Rossii Morzh Arhivovano 4 travnya 2012 u WebCite ros Baker H 2013 Odobenus rosmarus On line Animal Diversity Web 22 kvitnya 2016 u Wayback Machine LiteraturaAristov A A Baryshnikov G F 2001 Mlekopitayushie fauny Rossii i sopredelnyh territorij Hishnye i lastonogie SPb Nauka 558 s Geptner V G Chapskij K K i dr 1976 Mlekopitayushie Sovetskogo Soyuza 2 3 Lastonogie i zubatye kity M Vysshaya shkola 718 Morzh 2000 V kn Krasnaya kniga Rossijskoj Federacii M AST s 658 661 Chernyavskij F B 1984 Mlekopitayushie krajnego severo vostoka Sibiri M Nauka 388 s Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi