Гвінейниця австралійська Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царств

Гвінейниця австралійська

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд:	Corvida
Надродина:	Corvoidea
Родина:	Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина:	Гвінейничні (Microecinae)
Рід:	Гвінейниця (Microeca)
Вид:	Гвінейниця австралійська

Біноміальна назва

Microeca fascinans
(Latham, 1802)

Підвиди

M. f. fascinans (Latham, 1802)
M. f. zimmeri Mayr & Rand, 1935
M. f. assimilis Gould, 1841
M. f. pallida De Vis, 1885

Посилання

Вікісховище:	Microeca fascinans
Віківиди:	Microeca fascinans
ITIS:	561110
МСОП:	22704769
NCBI:	461219

Гвінейниця австралійська (Microeca fascinans) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Мешкає в Австралії та Нової Гвінеї.

Опис

Довжина птаха (включно з хвостом) становить 12-14 см, вага 14-18 г. Верхня частина тіла коричнювата, нижня- світло-сіра. Хвіст чорний або темно-коричневий, з білим кінцем. Дзьоб короткий, пристосований для полювання на комах. Між дзьобом і очима є чорні смужки. Ноги чорні.

Номінативний підвид M. f. fascinans має світло-сірі груди і білий живіт, його спина сіро-коричнева, крила темно-коричневі з білими краями. Підвид M. f. assimilis досить схожий, однак має темніше забарвлення, його груди і живіт сірі. Підвид M. f. pallida має невеликі розміри- до 13 см. Забарвлення птахів підвиду M. f. pallida помітно блідіше, ніж в інших підвидів, піщано-коричневе.

Поширення і екологія

Австралійські гвінейниці мешкають по вісй території Австралії (за винятком Тасманії, а підвид M. f. zimmeri- ще й на південному сході Нової Гвінеї. Цей вид птахів мешкає на відкритих і напіввідкритих територіях, таких як чагарники, зарості біля річок, а також в парках і садах. Австралійська гвінейниця уникає людських поселень.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди австралійської гвінейниці:

M. f. zimmeri Mayr & Rand, 1935 (південний схід Нової Гвінеї);
M. f. pallida De Vis, 1885 (північна Австралія);
M. f. fascinans (Latham, 1802) (східна і південно-східна Австраляї);
M. f. assimilis Gould, 1841 (центральна, південна і південно-західна Австралія).

Раціон

Австралійська гвінейниця харчується комахами, яких вона шукає на землі або ловить в польоті.

Розмноження

Сезон розмноження триває з вересня по листопад. Австралійські гвінейниці будують невелике гніздо з сухої трави і листя, яке скріплюють павутинням. В кладці 2 яйця, інкубація триває 16-18 днів.

Примітки

BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 26 листопада 2013.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Wood, K. A, Thompson, N. and Ley, A. J. 2008. Breeding Territories and Breeding Success of the Jacky Winter Microeca fasinans in South-eastern Queensland [ 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]. – Australian Field Ornithology 25: 121–131. ISSN 1448-0107
Morcombe, Michael (2012) Field guide to Australian birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.
Reid, J. R. W. and Gillen, J. S. 2013. Riparian bird assembladges of Cooper Creek, South Australia [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. – South Australian Arid Lands Natural Resources Management Board.
Bell, H. L. 2008. Abundance and seasonality of the savannah avifauna at Port Moresby, Papua New Guinea [ 3 грудня 2015 у Wayback Machine.]. – Ibis 124: 252–274. DOI:10.1111/j.1474-919X.1982.tb03772.x
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). . World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 June 2019.

[1] BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 26 листопада 2013.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[wood-3] Wood, K. A, Thompson, N. and Ley, A. J. 2008. Breeding Territories and Breeding Success of the Jacky Winter Microeca fasinans in South-eastern Queensland [ 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]. – Australian Field Ornithology 25: 121–131. ISSN 1448-0107

[4] Morcombe, Michael (2012) Field guide to Australian birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.

[reid-5] Reid, J. R. W. and Gillen, J. S. 2013. Riparian bird assembladges of Cooper Creek, South Australia [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. – South Australian Arid Lands Natural Resources Management Board.

[6] Bell, H. L. 2008. Abundance and seasonality of the savannah avifauna at Port Moresby, Papua New Guinea [ 3 грудня 2015 у Wayback Machine.]. – Ibis 124: 252–274. DOI:10.1111/j.1474-919X.1982.tb03772.x

[ioc-7] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). . World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 June 2019.