Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
M247 «Сержант Йорк» (англ. M247 Sergeant York) — зенітна самохідна установка виробництва американської компанії кінця 1970-х років. База ЗСУ розроблялась на основі середнього танка M48 Patton з встановленням новітньої двогарматної башти, оснащеної 40-мм зенітними гарматами Bofors L70. Свою назву установка отримала на честь відомого військовика, героя Першої світової війни сержанта , кавалера медалі Пошани.
| M247 «Сержант Йорк» | |||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 ЗСУ M247 «Сержант Йорк» на виставці в музеї Сержанта . Теннессі | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Тип | зенітна самохідна установка M48 Схема: класична | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | не надходила на озброєння | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Оператори |  США | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Виробник | США, | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлення | 1977—1985 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлена кількість | 50 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 54,4 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Довжина | 7 670 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Довжина ствола | 70 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Ширина | 3 630 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Висота | 3 420 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Обслуга | 3 чол. | ||||||||||||||||||||||||||||||
| | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Калібр | 40-мм автоматична гармата Bofors L70 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвищення | −5..+85 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Траверс | 360 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Темп вогню | до 600 постр/хв. | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Дальність вогню | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Ефективна | до 4 000 м по вертикалі — до 12 000 м | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Приціл | оптичний візир, РЛС | ||||||||||||||||||||||||||||||
| | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Броня | сталева протикульова Активний захист: немає Динамічний захист: немає | ||||||||||||||||||||||||||||||
Головне озброєння | 2 × зенітні гармати боєкомплект: 580 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Трансмісія | CD 850-6A | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвіска | торсіонна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Швидкість | шосе: 48 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Прохідність | нахил: 30° стінка: 1,15 рів: 2,6 брід: 1,2 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| | |||||||||||||||||||||||||||||||
 M247 Sergeant York у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||
За задумом розробників ЗСУ M247 «Сержант Йорк» мала діяти в бойових порядках регулярних підрозділів армії США поруч з танками M1 «Абрамс» та БМП M2 «Бредлі», як засіб протиповітряної оборони дивізійної ланки, так само, як радянська ЗСУ-23-4 «Шилка» або німецька «Гепард». Установка планувалась на заміну самохідним військовим засобам ППО MIM-72 «Чапарел» та M163 VADS, які по суті не були повноцінними та ефективними вогневими засобами прикриття сухопутних військ з повітря, а також скасованого проєкту ЗСУ .
У 1981 році перші 12 зразків M247 «Сержант Йорк» надійшли на військові випробування до армії США. Загалом планувалося придбати на потреби військової ППО 618 одиниць техніки, однак тільки 50 було побудовано. Вже в 1985 році замовлення було скасоване через незадовільні тактико-технічні характеристики ЗСУ, її невідповідність заявленим показникам, багатьом проблемах, серед яких — низька швидкість руху машини, незадовільна дальність вогню зенітних гармат. M247 «Сержант Йорк» була знята з озброєння, практично не встигнувши зайняти своє місце в системі озброєнь поля бою.
Історія
Першою вдалою спробою американців створити автономну самохідну зенітну установку, що супроводжуватиме бойові порядки під час наступу та в обороні стала М19, озброєна двома 40-мм зенітними гарматами Bofors на базі легкого танку M24 «Чафі». Пізніше башту із зенітними гарматами переставили на шасі M41 «Волкер Бульдог», створивши M42 «Дастер». Для свого часу це були досить ефективні засоби протиповітряної оборони, однак стрімкий розвиток реактивної авіації довів, що ці самохідні установки не в змозі впоратися з прудкими літаками, котрі з'явились на озброєнні армій багатьох країн.
По суті, із середини 1960-х американська армія залишилась без засобів ППО ближнього радіуса дії. За час боїв у В'єтнамі зрідка застосовувалися застарілі «Дастери». Однак на початку 1970-х років, під впливом арабо-ізраїльської війни 1973 року, американці постали перед проблемою забезпечення ефективних засобів боротьби з авіацією противника в тактичній смузі ведення бойових дій. Військові експерти виявили, що в ході військових дій на Близькому Сході ефективно застосовувалися сучасні бойові вертольоти, озброєні ПТКР, а також радянські ЗСУ «Шилка», здатні діяти у складних метеоумовах. Американських військових серйозно стурбувало, що штатна ЗСУ M163 мала дальність ефективного вогню помітно меншу, ніж ПТКР «Штурм», якими озброювалися радянські бойові вертольоти Мі-24.
Першою стала пропозиція автоматичної гармати на шасі T249 Vigilante, що озброювалась 37-мм шестиствольними гарматами Гатлінга. Однак, через низку недоліків та складностей у застосуванні, система на озброєння прийнята не була.
У середині 1970-х років були проведені попередні розробки зенітних установок, оснащених 25-мм автоматичними гарматами. Результати експериментів довели до висновку, що для ефективної системи ППО потрібні гармати більшого калібру. 18 травня 1977 року американська армія пред'явила свої вимоги до перспективної зенітної системі DIVAD (англ. Divisional Air Defensive — протиповітряна оборона дивізії). Головними вимогами до новітньої ЗСУ було — самохідна, броньована, всепогодна установка. Для прискорення розробки компаніям-конкурсантам було запропоновано розробити нову систему на добре відпрацьованому шасі танка М48.
На конкурс були представлені проєкти від 5 фірм — , «Дженерал Електрик» (General Electric), «Рейтіон» (Raytheon), «Дженерал Дайнемікс» (General Dynamics), .
«Сперрі Ренд» запропонувала на конкурс бойову машину, створену на основі попередньої T249 Vigilante, оснащену двома швейцарськими автоматичними гарматами «Ерлікон КДА» (англ. Oerlikon KDA) калібру 35 мм, що перебували на озброєнні багатьох країн НАТО. ЗСУ повинна була оснащуватися алюмінієвою баштою і двома радіолокаторами, розробленими фірмою «Сперрі Ренд». Спарена установка могла вести вогонь по повітряних цілях зі швидкістю 3 000 пострілів на хвилину, а по наземних цілях — до 180 постр/хв., з магазину в 1 464 снаряди.
«Дженерал Електрик» підготувала проєкт ЗСУ, ключовою особливістю якої стала адаптація до наземного застосування семиствольної 30-мм гармати GAU-8 «Авенджер» — основна зброя штурмовика A-10 «Тандерболт II». Система мала радар раннього виявлення цілей, створений на основі версії .
«Рейтіон» запропонувала встановити на шасі М48 башту від голландської версії німецької ЗСУ «Гепард», оснащеної 35-мм гарматами «Ерлікон КДА» з трохи іншими, але європейськими ж радарами і системами управління вогнем. Споконвічно ця система планувалась для встановлення на німецьке шасі танку Leopard 1, однак з урахуванням незначних змін також могла встановлюватися на стару базу M48.
Компанія «Дженерал Дайнемікс» також використовувала у своєму проєкті знамениті гармати «Ерлікон КДА», але розмістила їх не з боків башти, як в німецькій установці, а пакетом, в центрі башти. Артилерійські системи могли стріляти як поодинці, так і одночасно, в автоматичному та напівавтоматичному режимах зі швидкістю 1 100 пострілів на хвилину із загального магазину на 600 снарядів. Радіолокатори розробники запозичили з морського зенітно-артилерійського комплексу «Вулкан-Фаланкс», виробництва «Дженерал Дайнемікс». При цьому пошуковий радар розміщувався на даху башти, а радар управління вогнем поруч з гарматами.
Версія нагадувала прототип «Дженерал Дайнемікс» з встановленням у центрі спеціальної башти двох шведських 40-мм гармат Bofors L70. У відносно великій башті розташовувався радар виявлення цілей та радар керування зенітним вогнем установки. Радари монтувалися на виносних стрілах, для надання максимального уявлення про повітряний простір, і обидва мали можливість бути згорнуті вниз, щоб зменшити висоту транспортного засобу під час руху. Радар виявлення цілей становив удосконалену версію з винищувача F-16 «Файтінг Фалкон».
13 січня 1978 року, після розгляду конкурсних проєктів, комісія віддала перевагу пропозицій «Дженерал Дайнемікс» і «Форд Аероспейс». Їх конкурсні машини отримали найменування XM246 і XM247 відповідно. Влітку 1980 року на військовій базі Форт Блісс розпочалися конкурсні випробування, під час яких обидві зенітні установки провели близько 200 стрільб і збили 2 радіокерованих літака F-86 «Сейбр», 5 вертольотів UH-1 «Ірокез» і 23 малих повітряних мішені. Результати випробувань не давали підстав для однозначних висновків про перевагу однієї з представлених систем, по суті обидві версії вважалися недосконалими та такими, що потребують доопрацювання.
7 травня 1981 року, після 29-місячного періоду випробувань, тестів та порівнянь за програмою DIVAD, перемога була віддана компанії з підписанням контракту на 6,97 млрд.доларів на постачання для армії зенітних самохідних установок XM247 під усталеною назвою M247 Sergeant York.
Незабаром у війська надійшли перші 12 зразків техніки, які майже негайно почали демонструвати свої недоліки. Головні претензії у зенітників виникали до радара виявлення цілей. На навчаннях він не міг відрізнити завислій вертоліт від дерев; під час прицілювання на цілі, що високо летять під крутим кутом, наведення стволів гармат збивалось з даними, що надходили від радарів, та вносило корективи, що блокували артилерійські системи. Час реагування на цілі був надзвичайно низьким: якщо затримка реакції на цілі типу «вертоліт» становила від 10 до 11 секунд, то на цілі типу «реактивний літак», що летіли з високою швидкістю, час сягав вже 11-19 секунд затримки.
З листопада 1981 до лютого 1982 року машини інтенсивно перевіряли з метою виявлення проблем у системах. Врешті-решт експерти виявили безліч недоліків, що заважали якісній роботі систем ЗСУ. Суворої ревізії зазнали усі дані: від технічних параметрів до спроможностей роботи поодиноких систем та агрегатів і виявилось, що попри заявленим характеристикам ЗСУ M247 «Сержант Йорк» практично неспроможний виконувати визначені завдання.
Офіційною причиною відставки проєкту називалася мала дальність стрільби 40-мм гармати, що вважалося недостатнім для боротьби з протитанковими вертольотами, оснащеними ПТКР з дальністю стрільби 6 км. Крім того, слабким місцем ЗСУ було шасі, створене на базі застарілого танка М48А5, швидкість якого не перевищувала 48 км/год, тобто була в 1,5 рази менше швидкості основного бойового танка М1 «Абрамс» і бойової машини піхоти М2 «Бредлі».
Будова
Зенітна самохідна установка, що одержала назву «Сержант Йорк», розроблялась на базі танка М48А5, озброєна двома 40-мм гарматами L70 «Бофорс» і була всепогодною. Боєпостачання гармат здійснювалося незалежно один від одного за допомогою системи безланкової подачі боєприпасів, що забезпечувало можливість ведення вогню при виході з ладу однієї з гармат. При цьому передбачалося збереження черги такої ж довжини, як і при стрільбі двох гармат, що досягалося застосуванням спеціальної автоматики. Обидві системи подачі забезпечувалися механізмом селекції боєприпасів, що дозволяло вести стрільбу снарядами двох типів. Перевагою безланкової системи подачі боєприпасів був малий час перезарядження боєкомплекту, що не перевищував 13 хвилин. Сумарна швидкострільність ЗСУ становила 600 пострілів на хвилину; до складу боєкомплекту входило 580 снарядів.
Для стрільби ЗСУ М247 «Сержант Йорк» використовував постріли зі снарядами двох типів: осколковим і бронебійно-осколковим. Уражаючими елементами першого снаряда (з радіовисадника) поряд з осколками, що утворювалися при дробленні його корпусу, 640 вольфрамових кульок, що мали досить високу пробивну здатність. Дальність дії радіовисадника регулювалась. При стрільбі по повітряній цілі його спрацьовування відбувалося на відстані близько 6 м від цілі, а по малорозмірних об'єктах — на відстані 2 м.
призначався для ураження вертольотів і легкоброньованих наземних цілей, був здатний пробивати броньовий лист товщиною до 25 мм. Підривник ударного типу спрацьовував з уповільненням, що забезпечувало підрив снаряда після його проходу через броньовану перешкоду. Час польоту на дальностях 1000, 2000, 3000 і 4000 м становив відповідно 1,1; 2,8; 4,4 і 6,6 с.
Система керування вогнем ЗСУ М247 «Сержант Йорк» включала комбіновану РЛС виявлення і супроводу цілі, оптичний приціл з лазерним далекоміром, оптичний візир, цифрову обчислювальну машину і систему стабілізації. Все обладнання встановлювалось всередині броньованої башти, що обертається, де знаходилися робочі місця командира екіпажу і навідника.
Комбінована РЛС (діапазон частот 10-20 ГГц) був модифікацією бортової станції з винищувача F-16 «Файтінг Фалкон». Для виявлення і супроводу цілі в ній використовувалися дві роздільні антенні підсистеми, що працювали від загального передавача (з повітряним охолодженням). Антена для виявлення повітряних цілей оберталась по азимуту і здійснювала огляд простору двома діаграмами спрямованості, поверненими відносно один одного на 180°. Завдяки цифровому методу обробки радіолокаційних сигналів станція була здатна розпізнавати тип цілей (літак, вертоліт, ракета, наземна ціль).
Захищеність від засобів радіоелектронної боротьби забезпечувалася перебудовою частот РЛС і здатністю регулювання випромінюваної потужності для отримання високого рівня співвідношення «сигнал/шум». За сприятливих метеорологічних умов стрільба могла вестися з використанням оптичних та оптико-електронних засобів системи управління вогнем. У цьому випадку командир екіпажу вів пошук цілей за допомогою оптичного прицілу кругового обертання, що мав поле зору 20°. При захопленні цілі пов'язаний з прицілом лазерний далекомір дозволяв досить точно визначати дальність до неї (помилка вимірювання при дальності 8 км не перевищувала 5 м). Супровід цілі по кутових координатах виконувався навідником за допомогою оптичного візира. Виміряні таким чином координати надходили в цифрову обчислювальну машину, де вирішувалось завдання зустрічі снаряда з ціллю і визначались кути попередження.
Завдяки наявності системи стабілізації ЗСУ «Сержант Йорк» була здатна вести вогонь у русі, чим відрізнялася від усіх західних ЗСУ, розроблених наприкінці 70-х — початку 80-х років. На полігонних випробуваннях цілі уражались навіть при швидкості ходу установки понад 40 км/год.
Див. також
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M247 Sergeant York |
- M247 Sergeant York Self-Propelled Anti-Aircraft Gun (SPAAG) (1981) [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- M247 Sergeant York [ 5 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Відео
- The M247 Sergeant York Disaster (Part 1 of 2) [ 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- The M247 Sergeant York Disaster (Part 2 of 2) [ 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
M247 Serzhant Jork angl M247 Sergeant York zenitna samohidna ustanovka virobnictva amerikanskoyi kompaniyi kincya 1970 h rokiv Baza ZSU rozroblyalas na osnovi serednogo tanka M48 Patton z vstanovlennyam novitnoyi dvogarmatnoyi bashti osnashenoyi 40 mm zenitnimi garmatami Bofors L70 Svoyu nazvu ustanovka otrimala na chest vidomogo vijskovika geroya Pershoyi svitovoyi vijni serzhanta kavalera medali Poshani M247 Serzhant Jork ZSU M247 Serzhant Jork na vistavci v muzeyi Serzhanta TennessiTip zenitna samohidna ustanovka M48 Shema klasichnaIstoriya vikoristannyaNa ozbroyenni ne nadhodila na ozbroyennyaOperatori SShAIstoriya virobnictvaVirobnik SShA Vigotovlennya 1977 1985Vigotovlena kilkist 50HarakteristikiVaga 54 4Dovzhina 7 670Dovzhina stvola 70Shirina 3 630Visota 3 420Obsluga 3 chol Kalibr 40 mm avtomatichna garmata Bofors L70Pidvishennya 5 85Travers 360Temp vognyu do 600 postr hv Dalnist vognyuEfektivna do 4 000 m po vertikali do 12 000 mPricil optichnij vizir RLSBronya staleva protikulova Aktivnij zahist nemaye Dinamichnij zahist nemayeGolovne ozbroyennya 2 zenitni garmati boyekomplekt 580Dvigun Virobnik Marka Tip dizelnijMaksimalna potuzhnist 750 k s Konfiguraciya V podibnijCilindriv 12 ti cilindrovijHid porshnya 146 mmDiametr cilindra 146 mmStupin stisku 16 1Sistema zhivlennya turbonadduvannya z promizhnim oholodzhennyam povitryaOholodzhennya povitryaneTaktnist chislo taktiv 4Rekomendovane palivo dizelne JP 8 dieselTransmisiya CD 850 6APidviska torsionnaShvidkist shose 48Prohidnist nahil 30 stinka 1 15 riv 2 6 brid 1 2M247 Sergeant York u Vikishovishi Za zadumom rozrobnikiv ZSU M247 Serzhant Jork mala diyati v bojovih poryadkah regulyarnih pidrozdiliv armiyi SShA poruch z tankami M1 Abrams ta BMP M2 Bredli yak zasib protipovitryanoyi oboroni divizijnoyi lanki tak samo yak radyanska ZSU 23 4 Shilka abo nimecka Gepard Ustanovka planuvalas na zaminu samohidnim vijskovim zasobam PPO MIM 72 Chaparel ta M163 VADS yaki po suti ne buli povnocinnimi ta efektivnimi vognevimi zasobami prikrittya suhoputnih vijsk z povitrya a takozh skasovanogo proyektu ZSU U 1981 roci pershi 12 zrazkiv M247 Serzhant Jork nadijshli na vijskovi viprobuvannya do armiyi SShA Zagalom planuvalosya pridbati na potrebi vijskovoyi PPO 618 odinic tehniki odnak tilki 50 bulo pobudovano Vzhe v 1985 roci zamovlennya bulo skasovane cherez nezadovilni taktiko tehnichni harakteristiki ZSU yiyi nevidpovidnist zayavlenim pokaznikam bagatom problemah sered yakih nizka shvidkist ruhu mashini nezadovilna dalnist vognyu zenitnih garmat M247 Serzhant Jork bula znyata z ozbroyennya praktichno ne vstignuvshi zajnyati svoye misce v sistemi ozbroyen polya boyu IstoriyaPershoyu vdaloyu sproboyu amerikanciv stvoriti avtonomnu samohidnu zenitnu ustanovku sho suprovodzhuvatime bojovi poryadki pid chas nastupu ta v oboroni stala M19 ozbroyena dvoma 40 mm zenitnimi garmatami Bofors na bazi legkogo tanku M24 Chafi Piznishe bashtu iz zenitnimi garmatami perestavili na shasi M41 Volker Buldog stvorivshi M42 Daster Dlya svogo chasu ce buli dosit efektivni zasobi protipovitryanoyi oboroni odnak strimkij rozvitok reaktivnoyi aviaciyi doviv sho ci samohidni ustanovki ne v zmozi vporatisya z prudkimi litakami kotri z yavilis na ozbroyenni armij bagatoh krayin Po suti iz seredini 1960 h amerikanska armiya zalishilas bez zasobiv PPO blizhnogo radiusa diyi Za chas boyiv u V yetnami zridka zastosovuvalisya zastarili Dasteri Odnak na pochatku 1970 h rokiv pid vplivom arabo izrayilskoyi vijni 1973 roku amerikanci postali pered problemoyu zabezpechennya efektivnih zasobiv borotbi z aviaciyeyu protivnika v taktichnij smuzi vedennya bojovih dij Vijskovi eksperti viyavili sho v hodi vijskovih dij na Blizkomu Shodi efektivno zastosovuvalisya suchasni bojovi vertoloti ozbroyeni PTKR a takozh radyanski ZSU Shilka zdatni diyati u skladnih meteoumovah Amerikanskih vijskovih serjozno sturbuvalo sho shtatna ZSU M163 mala dalnist efektivnogo vognyu pomitno menshu nizh PTKR Shturm yakimi ozbroyuvalisya radyanski bojovi vertoloti Mi 24 Pershoyu stala propoziciya avtomatichnoyi garmati na shasi T249 Vigilante sho ozbroyuvalas 37 mm shestistvolnimi garmatami Gatlinga Odnak cherez nizku nedolikiv ta skladnostej u zastosuvanni sistema na ozbroyennya prijnyata ne bula U seredini 1970 h rokiv buli provedeni poperedni rozrobki zenitnih ustanovok osnashenih 25 mm avtomatichnimi garmatami Rezultati eksperimentiv doveli do visnovku sho dlya efektivnoyi sistemi PPO potribni garmati bilshogo kalibru 18 travnya 1977 roku amerikanska armiya pred yavila svoyi vimogi do perspektivnoyi zenitnoyi sistemi DIVAD angl Divisional Air Defensive protipovitryana oborona diviziyi Golovnimi vimogami do novitnoyi ZSU bulo samohidna bronovana vsepogodna ustanovka Dlya priskorennya rozrobki kompaniyam konkursantam bulo zaproponovano rozrobiti novu sistemu na dobre vidpracovanomu shasi tanka M48 Zenitna ustanovka M247 Sergeant York Shematichne zobrazhennya samohidnoyi ustanovki M247 Na konkurs buli predstavleni proyekti vid 5 firm Dzheneral Elektrik General Electric Rejtion Raytheon Dzheneral Dajnemiks General Dynamics Sperri Rend zaproponuvala na konkurs bojovu mashinu stvorenu na osnovi poperednoyi T249 Vigilante osnashenu dvoma shvejcarskimi avtomatichnimi garmatami Erlikon KDA angl Oerlikon KDA kalibru 35 mm sho perebuvali na ozbroyenni bagatoh krayin NATO ZSU povinna bula osnashuvatisya alyuminiyevoyu bashtoyu i dvoma radiolokatorami rozroblenimi firmoyu Sperri Rend Sparena ustanovka mogla vesti vogon po povitryanih cilyah zi shvidkistyu 3 000 postriliv na hvilinu a po nazemnih cilyah do 180 postr hv z magazinu v 1 464 snaryadi Dzheneral Elektrik pidgotuvala proyekt ZSU klyuchovoyu osoblivistyu yakoyi stala adaptaciya do nazemnogo zastosuvannya semistvolnoyi 30 mm garmati GAU 8 Avendzher osnovna zbroya shturmovika A 10 Tanderbolt II Sistema mala radar rannogo viyavlennya cilej stvorenij na osnovi versiyi Rejtion zaproponuvala vstanoviti na shasi M48 bashtu vid gollandskoyi versiyi nimeckoyi ZSU Gepard osnashenoyi 35 mm garmatami Erlikon KDA z trohi inshimi ale yevropejskimi zh radarami i sistemami upravlinnya vognem Spokonvichno cya sistema planuvalas dlya vstanovlennya na nimecke shasi tanku Leopard 1 odnak z urahuvannyam neznachnih zmin takozh mogla vstanovlyuvatisya na staru bazu M48 Kompaniya Dzheneral Dajnemiks takozh vikoristovuvala u svoyemu proyekti znameniti garmati Erlikon KDA ale rozmistila yih ne z bokiv bashti yak v nimeckij ustanovci a paketom v centri bashti Artilerijski sistemi mogli strilyati yak poodinci tak i odnochasno v avtomatichnomu ta napivavtomatichnomu rezhimah zi shvidkistyu 1 100 postriliv na hvilinu iz zagalnogo magazinu na 600 snaryadiv Radiolokatori rozrobniki zapozichili z morskogo zenitno artilerijskogo kompleksu Vulkan Falanks virobnictva Dzheneral Dajnemiks Pri comu poshukovij radar rozmishuvavsya na dahu bashti a radar upravlinnya vognem poruch z garmatami Versiya nagaduvala prototip Dzheneral Dajnemiks z vstanovlennyam u centri specialnoyi bashti dvoh shvedskih 40 mm garmat Bofors L70 U vidnosno velikij bashti roztashovuvavsya radar viyavlennya cilej ta radar keruvannya zenitnim vognem ustanovki Radari montuvalisya na vinosnih strilah dlya nadannya maksimalnogo uyavlennya pro povitryanij prostir i obidva mali mozhlivist buti zgornuti vniz shob zmenshiti visotu transportnogo zasobu pid chas ruhu Radar viyavlennya cilej stanoviv udoskonalenu versiyu z vinishuvacha F 16 Fajting Falkon 13 sichnya 1978 roku pislya rozglyadu konkursnih proyektiv komisiya viddala perevagu propozicij Dzheneral Dajnemiks i Ford Aerospejs Yih konkursni mashini otrimali najmenuvannya XM246 i XM247 vidpovidno Vlitku 1980 roku na vijskovij bazi Fort Bliss rozpochalisya konkursni viprobuvannya pid chas yakih obidvi zenitni ustanovki proveli blizko 200 strilb i zbili 2 radiokerovanih litaka F 86 Sejbr 5 vertolotiv UH 1 Irokez i 23 malih povitryanih misheni Rezultati viprobuvan ne davali pidstav dlya odnoznachnih visnovkiv pro perevagu odniyeyi z predstavlenih sistem po suti obidvi versiyi vvazhalisya nedoskonalimi ta takimi sho potrebuyut doopracyuvannya 7 travnya 1981 roku pislya 29 misyachnogo periodu viprobuvan testiv ta porivnyan za programoyu DIVAD peremoga bula viddana kompaniyi z pidpisannyam kontraktu na 6 97 mlrd dolariv na postachannya dlya armiyi zenitnih samohidnih ustanovok XM247 pid ustalenoyu nazvoyu M247 Sergeant York Nezabarom u vijska nadijshli pershi 12 zrazkiv tehniki yaki majzhe negajno pochali demonstruvati svoyi nedoliki Golovni pretenziyi u zenitnikiv vinikali do radara viyavlennya cilej Na navchannyah vin ne mig vidrizniti zavislij vertolit vid derev pid chas pricilyuvannya na cili sho visoko letyat pid krutim kutom navedennya stvoliv garmat zbivalos z danimi sho nadhodili vid radariv ta vnosilo korektivi sho blokuvali artilerijski sistemi Chas reaguvannya na cili buv nadzvichajno nizkim yaksho zatrimka reakciyi na cili tipu vertolit stanovila vid 10 do 11 sekund to na cili tipu reaktivnij litak sho letili z visokoyu shvidkistyu chas syagav vzhe 11 19 sekund zatrimki Z listopada 1981 do lyutogo 1982 roku mashini intensivno pereviryali z metoyu viyavlennya problem u sistemah Vreshti resht eksperti viyavili bezlich nedolikiv sho zavazhali yakisnij roboti sistem ZSU Suvoroyi reviziyi zaznali usi dani vid tehnichnih parametriv do spromozhnostej roboti poodinokih sistem ta agregativ i viyavilos sho popri zayavlenim harakteristikam ZSU M247 Serzhant Jork praktichno nespromozhnij vikonuvati viznacheni zavdannya Oficijnoyu prichinoyu vidstavki proyektu nazivalasya mala dalnist strilbi 40 mm garmati sho vvazhalosya nedostatnim dlya borotbi z protitankovimi vertolotami osnashenimi PTKR z dalnistyu strilbi 6 km Krim togo slabkim miscem ZSU bulo shasi stvorene na bazi zastarilogo tanka M48A5 shvidkist yakogo ne perevishuvala 48 km god tobto bula v 1 5 razi menshe shvidkosti osnovnogo bojovogo tanka M1 Abrams i bojovoyi mashini pihoti M2 Bredli BudovaZenitna samohidna ustanovka sho oderzhala nazvu Serzhant Jork rozroblyalas na bazi tanka M48A5 ozbroyena dvoma 40 mm garmatami L70 Bofors i bula vsepogodnoyu Boyepostachannya garmat zdijsnyuvalosya nezalezhno odin vid odnogo za dopomogoyu sistemi bezlankovoyi podachi boyepripasiv sho zabezpechuvalo mozhlivist vedennya vognyu pri vihodi z ladu odniyeyi z garmat Pri comu peredbachalosya zberezhennya chergi takoyi zh dovzhini yak i pri strilbi dvoh garmat sho dosyagalosya zastosuvannyam specialnoyi avtomatiki Obidvi sistemi podachi zabezpechuvalisya mehanizmom selekciyi boyepripasiv sho dozvolyalo vesti strilbu snaryadami dvoh tipiv Perevagoyu bezlankovoyi sistemi podachi boyepripasiv buv malij chas perezaryadzhennya boyekomplektu sho ne perevishuvav 13 hvilin Sumarna shvidkostrilnist ZSU stanovila 600 postriliv na hvilinu do skladu boyekomplektu vhodilo 580 snaryadiv Dlya strilbi ZSU M247 Serzhant Jork vikoristovuvav postrili zi snaryadami dvoh tipiv oskolkovim i bronebijno oskolkovim Urazhayuchimi elementami pershogo snaryada z radiovisadnika poryad z oskolkami sho utvoryuvalisya pri droblenni jogo korpusu 640 volframovih kulok sho mali dosit visoku probivnu zdatnist Dalnist diyi radiovisadnika regulyuvalas Pri strilbi po povitryanij cili jogo spracovuvannya vidbuvalosya na vidstani blizko 6 m vid cili a po malorozmirnih ob yektah na vidstani 2 m priznachavsya dlya urazhennya vertolotiv i legkobronovanih nazemnih cilej buv zdatnij probivati bronovij list tovshinoyu do 25 mm Pidrivnik udarnogo tipu spracovuvav z upovilnennyam sho zabezpechuvalo pidriv snaryada pislya jogo prohodu cherez bronovanu pereshkodu Chas polotu na dalnostyah 1000 2000 3000 i 4000 m stanoviv vidpovidno 1 1 2 8 4 4 i 6 6 s Sistema keruvannya vognem ZSU M247 Serzhant Jork vklyuchala kombinovanu RLS viyavlennya i suprovodu cili optichnij pricil z lazernim dalekomirom optichnij vizir cifrovu obchislyuvalnu mashinu i sistemu stabilizaciyi Vse obladnannya vstanovlyuvalos vseredini bronovanoyi bashti sho obertayetsya de znahodilisya robochi miscya komandira ekipazhu i navidnika Kombinovana RLS diapazon chastot 10 20 GGc buv modifikaciyeyu bortovoyi stanciyi z vinishuvacha F 16 Fajting Falkon Dlya viyavlennya i suprovodu cili v nij vikoristovuvalisya dvi rozdilni antenni pidsistemi sho pracyuvali vid zagalnogo peredavacha z povitryanim oholodzhennyam Antena dlya viyavlennya povitryanih cilej obertalas po azimutu i zdijsnyuvala oglyad prostoru dvoma diagramami spryamovanosti povernenimi vidnosno odin odnogo na 180 Zavdyaki cifrovomu metodu obrobki radiolokacijnih signaliv stanciya bula zdatna rozpiznavati tip cilej litak vertolit raketa nazemna cil Zahishenist vid zasobiv radioelektronnoyi borotbi zabezpechuvalasya perebudovoyu chastot RLS i zdatnistyu regulyuvannya viprominyuvanoyi potuzhnosti dlya otrimannya visokogo rivnya spivvidnoshennya signal shum Za spriyatlivih meteorologichnih umov strilba mogla vestisya z vikoristannyam optichnih ta optiko elektronnih zasobiv sistemi upravlinnya vognem U comu vipadku komandir ekipazhu viv poshuk cilej za dopomogoyu optichnogo pricilu krugovogo obertannya sho mav pole zoru 20 Pri zahoplenni cili pov yazanij z pricilom lazernij dalekomir dozvolyav dosit tochno viznachati dalnist do neyi pomilka vimiryuvannya pri dalnosti 8 km ne perevishuvala 5 m Suprovid cili po kutovih koordinatah vikonuvavsya navidnikom za dopomogoyu optichnogo vizira Vimiryani takim chinom koordinati nadhodili v cifrovu obchislyuvalnu mashinu de virishuvalos zavdannya zustrichi snaryada z cillyu i viznachalis kuti poperedzhennya Zavdyaki nayavnosti sistemi stabilizaciyi ZSU Serzhant Jork bula zdatna vesti vogon u rusi chim vidriznyalasya vid usih zahidnih ZSU rozroblenih naprikinci 70 h pochatku 80 h rokiv Na poligonnih viprobuvannyah cili urazhalis navit pri shvidkosti hodu ustanovki ponad 40 km god Div takozhZSU Gepard 2S6 Tunguska ZSU 23 4 Ostwind Landsverk L 62 Anti II Pancir S1PrimitkiPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu M247 Sergeant York M247 Sergeant York Self Propelled Anti Aircraft Gun SPAAG 1981 12 zhovtnya 2016 u Wayback Machine M247 Sergeant York 5 veresnya 2019 u Wayback Machine VideoThe M247 Sergeant York Disaster Part 1 of 2 23 listopada 2018 u Wayback Machine The M247 Sergeant York Disaster Part 2 of 2 29 lyutogo 2020 u Wayback Machine