Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Луї́са Валенсуе́ла (ісп. Luisa Valenzuela) — аргентинська письменниця та журналістка. 2019 року стала першою жінкою, яка отримала Премію Карлоса Фуентеса. Її твори видані в більш ніж сімнадцяти країнах світу та перекладені одинадцятьма мовами.
| Луїса Валенсуела | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 26 листопада 1938[1][2][3] (85 років) Буенос-Айрес, Аргентина | |||
| Країна |  Аргентина[4] | |||
| Діяльність | письменниця, письменниця-романістка, авторка оповідань | |||
| Alma mater | d | |||
| Заклад | Колумбійський університет | |||
| Членство | Американська академія мистецтв і наук | |||
| Мати | d | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: luisavalenzuela.com | ||||
| | ||||
 Луїса Валенсуела у Вікісховищі | ||||
Біографія
Народилася 26 листопада 1938 року в Буенос-Айресі у сім'ї письменниці Луїси Мерседес Левінсон та медика Пабло Валенсуела. В будинку її матері відбувалися зустрічі з такими письменниками як Адольфо Біой Касарес, Хорхе Луїс Борхес та Ернесто Сабато. Попри те, що у дитячі роки сильно захоплювалася природничими науками, у сімнадцятирічному віці почала публікуватись у різних виданнях («Atlántida», «El Hogar», «Esto Es»), а також працювати на Радіо Бельграно. У двадцять років, щойно одружившись з французьким бізнесменом, оселилася в Парижі, де працювала на Radio Télévision Française, та познайомилася з групами інтелектуалів, письменників і поетів «Тель кель» і «Новий роман». У цей час також написала свій дебютний роман «Треба посміхатися» (ісп. Hay que sonreír). 1958 року у неї народилася донька. 1961 року письменниця повернулася до своєї рідної країни, де працювала журналісткою в газеті «La Nación» та журналі «Crisis» тощо. Багато подорожувала й у такий спосіб краще пізнала аргентинську провінцію. 1965 року розлучилася з чоловіком. У 1967—1968 роках подорожувала Болівією, Перу та Бразилією як співробітниця газети «La Nación».
1970 року завдяки програмі Фулбрайта навчалася в Університеті Айови, де написала роман «Дієвий кіт» (ісп. El gato eficaz). У 1972—1974 роках жила в Мехіко-Сіті, Парижі та Барселоні, також протягом деякого часу жила в Нью-Йорку, де досліджувала маргінальну американську літературу, отримавши стипендію [en]. Після приходу до влади в Аргентині військової диктатури процесу національної реорганізації, її роман «Як на війні» (ісп. Como en la guerra) піддали цензурі з вилучення описаних сцен катувань. Після цього випадку, письменниця переїхала в США, де прожила десять років. 1982 року видала збірку короткої прози «Зміна варти» (ісп. Cambio de armas). 1983 року вийшов роман «Хвіст ящірки» (ісп. Cola de lagartija), що розповідав про життя Хосе Лопеса Реги.
Луїза Валенсуела мала звання резидентської письменниці у Центрі міжамериканських відносин в Нью-Йоркському та Колумбійському університетах, де вона впродовж десяти років проводила письменницькі воркшопи та семінари. Також була членом [en] у Фонді вільного вираження та членом Комітету за свободу письменницького самовираження в [en]. 1983 року здобула грант Ґуґґенгайма. 1989 року повернулася у Буенос-Айрес, де закінчила роботу над книжкою «Національна реальність з ліжка» (ісп. Realidad nacional desde la cama) та видала роман «Чорна книга з аргентинцями» (ісп. Novela negra con argentinos).
Наприкінці 2001 року Дім Америк в Гавані провів тиждень її творчості та опублікував її твори на сторінках 226 номеру журналу «Casa de las Américas». 2-3 серпня 2002 року Музей латиноамериканського мистецтва провів конференцію на тему творів Луїси Валенсуели, де також відбулася презентація збірки її критичних есе «Луїса Валенсуела без масок» (ісп. Luisa Valenzuela sin máscaras). Цього ж місяця Луїса Веленсуела прочитала там курс «Письменництво, секрет і криза» (ісп. Escritura, secreto y crisis). Нині живе в Буенос-Айресі, де займається журналістикою як колумністка. Багато подорожує.
13 січня 2017 року отримала почесний ступінь гоноріс кауза Національного університету Сан Мартіна.
2019 року письменниця опублікувала збірку оповідань «Жарт Бога» (ісп. El chiste de Dios).
Примітки
- SNAC — 2010.
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- FemBio database
- Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
Посилання
- Офіційний вебсайт [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Luyi sa Valensue la isp Luisa Valenzuela argentinska pismennicya ta zhurnalistka 2019 roku stala pershoyu zhinkoyu yaka otrimala Premiyu Karlosa Fuentesa Yiyi tvori vidani v bilsh nizh simnadcyati krayinah svitu ta perekladeni odinadcyatma movami Luyisa ValensuelaNarodilasya26 listopada 1938 1938 11 26 1 2 3 85 rokiv Buenos Ajres ArgentinaKrayina Argentina 4 Diyalnistpismennicya pismennicya romanistka avtorka opovidanAlma materMizhnarodna pismennicka programadZakladKolumbijskij universitetChlenstvoAmerikanska akademiya mistectv i naukMatiLuisa Mercedes LevinsondNagorodiGrant Guggengajma 1982 Programa Fulbrajta Pochesna premiya Soyuzu pismennikiv Argentinid 2016 Sajt luisavalenzuela com Luyisa Valensuela u VikishovishiBiografiyared Narodilasya 26 listopada 1938 roku v Buenos Ajresi u sim yi pismennici Luyisi Mersedes Levinson ta medika Pablo Valensuela V budinku yiyi materi vidbuvalisya zustrichi z takimi pismennikami yak Adolfo Bioj Kasares Horhe Luyis Borhes ta Ernesto Sabato Popri te sho u dityachi roki silno zahoplyuvalasya prirodnichimi naukami u simnadcyatirichnomu vici pochala publikuvatis u riznih vidannyah Atlantida El Hogar Esto Es a takozh pracyuvati na Radio Belgrano U dvadcyat rokiv shojno odruzhivshis z francuzkim biznesmenom oselilasya v Parizhi de pracyuvala na Radio Television Francaise ta poznajomilasya z grupami intelektualiv pismennikiv i poetiv Tel kel i Novij roman U cej chas takozh napisala svij debyutnij roman Treba posmihatisya isp Hay que sonreir 1958 roku u neyi narodilasya donka 1961 roku pismennicya povernulasya do svoyeyi ridnoyi krayini de pracyuvala zhurnalistkoyu v gazeti La Nacion ta zhurnali Crisis tosho Bagato podorozhuvala j u takij sposib krashe piznala argentinsku provinciyu 1965 roku rozluchilasya z cholovikom U 1967 1968 rokah podorozhuvala Boliviyeyu Peru ta Braziliyeyu yak spivrobitnicya gazeti La Nacion 1970 roku zavdyaki programi Fulbrajta navchalasya v Universiteti Ajovi de napisala roman Diyevij kit isp El gato eficaz U 1972 1974 rokah zhila v Mehiko Siti Parizhi ta Barseloni takozh protyagom deyakogo chasu zhila v Nyu Jorku de doslidzhuvala marginalnu amerikansku literaturu otrimavshi stipendiyu Argentinskogo nacionalnogo fondu mistectv en Pislya prihodu do vladi v Argentini vijskovoyi diktaturi procesu nacionalnoyi reorganizaciyi yiyi roman Yak na vijni isp Como en la guerra piddali cenzuri z viluchennya opisanih scen katuvan Pislya cogo vipadku pismennicya pereyihala v SShA de prozhila desyat rokiv 1982 roku vidala zbirku korotkoyi prozi Zmina varti isp Cambio de armas 1983 roku vijshov roman Hvist yashirki isp Cola de lagartija sho rozpovidav pro zhittya Hose Lopesa Regi Luyiza Valensuela mala zvannya rezidentskoyi pismennici u Centri mizhamerikanskih vidnosin v Nyu Jorkskomu ta Kolumbijskomu universitetah de vona vprodovzh desyati rokiv provodila pismennicki vorkshopi ta seminari Takozh bula chlenom Nyu Jorkskogo institutu gumanitarnih nauk en u Fondi vilnogo virazhennya ta chlenom Komitetu za svobodu pismennickogo samovirazhennya v Amerikanskomu PEN centri en 1983 roku zdobula grant Guggengajma 1989 roku povernulasya u Buenos Ajres de zakinchila robotu nad knizhkoyu Nacionalna realnist z lizhka isp Realidad nacional desde la cama ta vidala roman Chorna kniga z argentincyami isp Novela negra con argentinos Naprikinci 2001 roku Dim Amerik v Gavani proviv tizhden yiyi tvorchosti ta opublikuvav yiyi tvori na storinkah 226 nomeru zhurnalu Casa de las Americas 2 3 serpnya 2002 roku Muzej latinoamerikanskogo mistectva proviv konferenciyu na temu tvoriv Luyisi Valensueli de takozh vidbulasya prezentaciya zbirki yiyi kritichnih ese Luyisa Valensuela bez masok isp Luisa Valenzuela sin mascaras Cogo zh misyacya Luyisa Velensuela prochitala tam kurs Pismennictvo sekret i kriza isp Escritura secreto y crisis Nini zhive v Buenos Ajresi de zajmayetsya zhurnalistikoyu yak kolumnistka Bagato podorozhuye 13 sichnya 2017 roku otrimala pochesnij stupin gonoris kauza Nacionalnogo universitetu San Martina 2019 roku pismennicya opublikuvala zbirku opovidan Zhart Boga isp El chiste de Dios Primitkired SNAC 2010 d Track Q29861311 Internet Speculative Fiction Database 1995 d Track Q2629164 FemBio database d Track Q61356138 Virtualna biblioteka imeni Migelya de Servantesa 1999 d Track Q4903493Posilannyared Oficijnij vebsajt Arhivovano 11 bereznya 2022 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Luyisa Valensuela amp oldid 40164809