Legio V Alaudae

Legio V Alaudae (V легіон Жайворонків) — римський легіон. Інша назва — V Гальський легіон. Його символ присутній на монетах імператора Клавдія. Назва походить від кельтського слова, що значить чуб жайворонка, на який були схожі гребені шоломів легіонерів цього підрозділу.

Legio V Alaudae
Емблема
На службі	52 до н. е. — 86
Країна	Римська імперія
Вид	Сухопутні війська
Тип	Легіон
Чисельність	5000-5500 осіб
Війни/битви	Слон
Почесні найменування	Фарсал (48 рік до н.е.) Тапс (46 рік до н.е.) Мунда (45 рік до н.е.)
Командування
Визначні командувачі	Гай Каніній Ребіл Марк Антоній Марк Лоллій Тиберій Плавцій Сільван Еліан
Медіафайли на Вікісховищі

Історія

Сформовано у 52 році до н. е. Гаєм Юлієм Цезарем під час Галльської війни з мешканців Трансальпійської Галлії, яким він потім надав римське громадянство. Сформований без сенатського дозволу легіон не мав права на платню, що виплачувався Римом, тому Цезар постачав його за свій рахунок з військової здобичі. Лише пізніше сенат визнав існування V легіону і дозволив виплату йому платні. Першим його легатом був Гай Каніній Ребіл. Відзначився у війні проти галлів на чолі із у 51 році до н. е.

У 49 році до н. е. бився на боці Цезаря проти Гнея Помпея Великого. Того ж року зайняв Апулію, а незабаром на чолі із Марком Антонієм переправився до Діррахіуму, проте у битві при Фарсалі 48 року до н. е. участі не брав. У 46 році до н. е. відзначився під час війни в Африці (битви при Узіті та Тапсі) і, особливо, проти слонів царя Юби, тому Цезар дав йому дозвіл зобразити на своїх значках слона. У 45 році до н. е. відзначився у битві при Мунді, коли остаточно були розбиті помпеянці. Того ж року Цезар спрямував його з 5 іншими легіонами до Македонії, де вони повинні були чекати, коли він поведе їх проти парфян.

Після загибелі Цезаря у 44 році до н. е. легіон перейшов на бік Марка Антонія. У 43 році до н. е. бився при Галльському Форумі та Мутіні проти сенатської армії на чолі із Гірцієм та Октавіаном, врятувавши Антонія. У 42 році до н. е. був у битві при Філіппах, де були подолані республіканці. Був у складі військ Антонія під час парфянської війни у 36-34 роках до н. е. після цього перейшов у резерв, а ветерани отримали землі у Бериті (провінція Сирія). деякі ветерани отримали землі у м. Лігерес Бебіана (сучасне м. Маччія).

З 30 року до н. е. перебував в Іспанії. З 29 до 25 року до н. е. брав участь у Кантабрійських війнах. Згодом розташовувався у різних містах провінції Тарраконська Іспанія. У 19 році до н. е. Октавіан Август відправив легіон до Рейну, де 16 року до н. е. легіон зазнав невдачі та втратив свого орла під час битви з германськими племенами скамбрів, узіпетів та тенктерів. Після цього з 12 до н. е. до 9 року н. е. на чолі із Друзом Старшим та Тиберієм бився проти германських племен. У 9 році до н. е. першив діястався річки Альба (сучасна Ельба). Після цього до 9 року н. е. стояв в Хальтерні (в сучасній долині Ліппе), 60 км східніше Рейну.

З 11 року отаборився у Кастрі Ветері (сучасне м. Ксантен). У 13 році разом з іншими легіонами був підпорядкований Германіку. У 14 році після смерті Августа легіонери виступили проти Тиберія, знищивши низку центуріонів. Тоді врятувався Кассій Херея, майбутній вбивця імператора Калігули. Проте це заворушення було вгамовано, під загальним командуванням Германіка та разом з іншими легіонами воював проти германських племен, завдавши поразку племенам узіпетів, бруктерів та тубантів.

У 21 році легіон разом з Legio I Germanica, Legio XX Valeria Victrix, Legio XXI Rapax під загальним командуванням Торквата Новеллія Аттіка придушував повстання галльських племен андекавіїв та туронів.

У 28 році відзначився під час походу Луція Апронія проти племені фризів, врятувавши одного з командувачів — Цетега Лабеона. У 40 році планувалася задіяти легіон у поході імператора Калігули для захоплення Британії. Тому під головуванням легата Тіберія Еліана рушили до узбережжя Галлії, проте похід не відбувся. З 43 року за наказом імператора Клавдія вексилярії легіону брали участь у завоюванні Британії. У 47 роцібув у складі армії Гнея Доміція Корбулона, що воювала проти племен фризів та хавків.

У 69 році після загибелі імператора Нерона легіон визнав правителем Гальбу, а згодом — Вітеллія. Під орудою Фабія Валента рушив до Італії, бився при Бедріакі проти імператора Отона та при Кремоні  (під командуванням Фабія Фабулла)— проти Веспасіана. Деякі частини легіону, що залишилися у форті Ветері (на рейнському кордоні) потрапили в облогу повсталих батавів. Вони були вимушені здатися, а згодом підступно перебиті.

За імператора Веспасіана легіон переміщено до Нижньої Мезії, де захищав кордони від племен даків та сарматів. В подальшому у 86 році за імператора Доміціана брав участь у війні із даками, проте зазнав нищівної поразки, втративши свого орла, після чого припинив своє існування.

Джерела

• Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
• Parker, HMD (1971). The Roman Legions. Cambridge: W. Heffer & Sons LTD. p. 110. .
• Emil Ritterling: Legio (V Alaudae). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XII,2, Stuttgart 1925, Sp. 1564–1571.