Indomito (1913)

«Індоміто» (італ. Indomito) — ескадрений міноносець типу «Індоміто» ВМС Італії часів Першої світової війни.

«Індоміто»
Indomito
Ескадрений міноносець «Індоміто»
Служба
Тип/клас	Ескадрений міноносець типу «Індоміто»
Держава прапора	Королівство Італія
Належність	Королівські ВМС Італії
Закладено	1910 рік
Спущено на воду	10 березня 1912 року
Введено в експлуатацію	1913 рік
Виведений зі складу флоту	Зданий на злам у 1937 році
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	672 тонни (стандартна) 720 тонн (повна)
Довжина	73 м
Ширина	7,3 м
Осадка	2,7 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парові турбіни 4 × парових котли
Потужність	16 000 к.с.
Швидкість	30 вузлів
Автономність плавання	1 440 миль на швидкості 13 вузлів
Екіпаж	69
Озброєння
Артилерія	1 x 102-мм гармата «102/40 Mod. 1914» 4 x 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.»
Торпедно-мінне озброєння	4 × 450-мм торпедних апаратів

Історія створення

Ескадрений міноносець «Індоміто» був закладений у 1910 році на верфі «Cantiere Pattison» в Неаполі. Спущений на воду 10 березня 1912 року, наступного року вступив у стрій.

Історія служби

Перша світова війна

Після вступу Італії у Першу світову війну «Індомітоо» був включений до складу II ескадри есмінців, разом з однотипними «Іррек'єто», «Імпавід», «Імпетуозо», «Інсідіозо» та «Інтрепідоо».

9 червня «Індоміто» разом з есмінцями «Інтрепідо», «Ардіто», «Іррек'єто», «Інсідіозо», «Анімозо», «Імпетуозо», «Арденте», «Аудаче» і крейсер-скаут «Куарто» супроводжували крейсери «Джузеппе Гарібальді» і «Веттор Пізані», здійснюючи обстріли албанського узбережжя.

3 грудня «Індоміто» вийшов з Бриндізі і разом з есмінцями «Інтрепідо», «Іррек'єто», «Імпетуозо» та «Інсідіозо» супроводжував один з перших конвоїв, які доставили війська та спорядження в Албанію. Конвой складався з транспортів «Ре Умберто» та «Вальпараїсо» та перевозили 1800 вояків та 150 коней.

Поблизу албанського узбережжя «Ре Умберто» підірвався на міні, розламався навпіл та затонув. «Інтрепідо» взяв участь у рятувальній операції, врятувавши загалом 712 чоловік

9 грудня есмінці «Індоміто» та «Еуро» супроводжували з Таранто у Вльору допоміжне судно «Стеропе».

11 грудня 1916 року о 9 вечора «Індоміто» та «Арденте» вийшли з Вльори, супроводжуючи лінкор «Реджина Маргерита». Але незабаром після виходу з порту лінкор підірвався на двох мінах і за 7 хвилин затонув за 2 милі від порту. Вдалось врятувати лише 275 членів екіпажу, в той час як 674 людини загинули.

У грудні того ж року «Індоміто» пройшов ремонт на Арсеналі Венеції.

14-15 травня 1917 року «Індоміто» брав участь у битві в протоці Отранто.

16 липня того ж року есмінці «Індоміто», «Імпавідо», «Інсідіозо» та скаути «Карло Альберто Раккія» і «Аугусто Ріботі» брали участь у підтримці бомбардування Дурреса 18-ма літаками.

19 жовтня того ж року італійські есмінці «Індоміто», «Аквіла», «Спарвіеро», , , британські крейсери і , а також французькі есмінці , і вирушили з Бриндізі для переслідування групи австро-угорських кораблів (крейсер «Гельголанд», есмінці , , , «Чепель», , ), які вирушили з Котору для атаки італійських конвоїв.

«Гельголанд» і «Ліка», не зустрівши конвоїв, вирушили до Бриндізі, щоб виманити італійські кораблі в зону дії своїх підводних човнів. Після тривалого переслідування італійські кораблі повернулись у свій порт.

Післявоєнна служба

Після закінчення війни «Індоміто» пройшов ремонт, під час якого було доповнене артилерійське озброєння.

У 1929 році корабель був перекласифікований у міноносець.

У 1937 році корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

Література

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — (англ.)

Примітки

1. Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 83-119-122.
2. Gallery INTREPIDO 2007 [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
3. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 листопада 2020.

Посилання

• Ескадрений міноносець «Індоміто» на сайті www.marina.difesa.it [ 10 листопада 2020 у Wayback Machine.](італ.)