In pectore італ in petto у душі латинський вираз перекладається буквально як у грудях у серці у таємниці Вираз виник у 1

In pectore (італ. in petto — «у душі») — латинський вираз, перекладається буквально як «у грудях», «у серці», «у таємниці». Вираз виник у 1536 році як термін Римської курії для позначення кардинала, якого Папа призначив своїм секретним рішенням. Якщо Папа не повідомив про це консисторію до своєї смерті, то таке призначення вважається недійсним.

Статус кардиналів «in pectore» в Кодексі канонічного права

§ 3 Канону 351 говорить: «Особа, зведена в сан кардинала, про призначення якої, зберігаючи в таємниці ім'я особи, оголошує Римський Понтифік, тимчасово не несе ніяких обов'язків Кардиналів і не користується ніякими їхніми правами. Однак після оголошення Римським Понтифіком його імені на нього покладаються ці обов'язки і йому надаються ці права, причому право старшинства належить йому з того дня, коли було оголошено про його призначення без проголошення імені.»

Кардинали «in pectore» під час понтифікату Івана Павла II

За 27 років понтифікату Іван Павло II звів у кардинальський сан «in pectore» чотирьох осіб. Імена трьох були пізніше названі.
Першим кардиналом «in pectore» за Івана Павла II став архієпископ Шанхайський Ігнатій Гун Піньмей, який 30 років провів у китайській в'язниці. Папа римський призначив його кардиналом у 1979 році, але оприлюднив його ім'я тільки в 1991.
У 1998 році таємними кардиналами стали Маріан Яворський, архієпископ Львівський (латинського обряду), і ^[en] архієпископ Ризький. Їхні імена стали відомі громадськості лише 28 січня 2001 року.
Ім'я останнього кардинала «in pectore» наразі залишається таємницею. Відомо тільки, що своє призначенням він отримав під час останньої консисторії, проведеної за життя Івана Павла II, що відбулась у жовтні 2003 року. Іван Павло II не оголосив його імені ні при житті, ні в заповіті, оприлюдненому після його смерті, тому, ким би не була ця особа, її кардинальський сан втратив чинність зі смертю папи 2 квітня 2005 р. Згідно з однією з версій, це був близький друг папи, керівник його канцелярії поляк Станіслав Дзівіш. У будь-якому разі, 24 березня 2006 року наступник Івана Павла Бенедикт XVI зробив Дзівіша кардиналом відкрито. За іншою версією, це один з російських католицьких єпископів — Йосип Верт, єпископ німецького походження, чия кафедра знаходиться в Новосибірську).

Див. також

Посилання

Кардинали in pectore [ 10 січня 2006 у Wayback Machine.]
Кодекс канонічного права, 1983 р.