Il Giornale від італ газета італійська національна щоденна Газета заснована Індро Монтанеллі в Мілані в 1974 році З 1979

Il Giornale (від італ. - газета) – італійська національна щоденна Газета, заснована Індро Монтанеллі в Мілані в 1974 році. З 1979 року належить родині Берлусконі. Це десята за накладом італійська газета (восьма за винятком спортивних видань).

Загальна характеристика

Тип: щоденна громадсько-політична газета

Формат: берлінер

Власники: Fininvest Mondadori Editori

Видавець: Società Europea di Edizioni

Редактор: Алессандро Саллусті

Заснована: у 1974 році.

Політичне спрямовання: берлусконізм, консерватизм

Мова: Італійська

Штаб-квартира: Мілан, Італія

Наклад: 82 376 (2015)

Вебсайт: ilgiornale.it [ 12 травня 2013 у Wayback Machine.]

Наклад

Il Giornale стала сьомою за обсягом продажу серед італійських газет в 1997 році з тиражем в 218 741 примірників. У 2000 році тираж становив 235 000 прим., у 2001 – 228 198, у 2002 – 219 363, у 2003 – 216 000, у 2004 – 208 407. У 2008 році наклад становив 197,667 екземплярів, у 2009 – 184,882 і 183,923 у 2010 році. На сьогодоні друкована версія газети розповсюджується накладом трохи більше, ніж 82 тис.

Структура газети

Газета має 40 шпальт. У кольорі друкуються лише перша, дев'ята (сенсація) і остання - реклама.Структура газети, верстка, назви рубрик дуже схожі з Corriere della Sera, яка, мабуть, є еталоном для наслідування. У газеті є додаток «Хроніка Мілана».

перша шпальта: події першорядної важливості. Всі статті мають продовження на сторінках відповідних рубрик;
розворот 2-3 сторінок: має загальний підзаголовок «факт»;
сторінки 4-8: внутрішні справи;
сторінка 9: сенсації. Випускається в кольорі;
розворот 14-15 сторінок: зовнішні справи;
сторінки 16-20: хроніка.

Далі газета ділиться на зошити:

економіка (яка включає в себе підзаголовки: ринки і фінанси);
альбом (культура і спектаклі, телевізор);
спорт.
- передостання сторінка - місцевий додаток «Хроніка Мілана»;
- остання сторінка: листи читачів.

Основні етапи розвитку

Il Giornale Nuovo часів Монтанеллі

Газета була заснована в 1974 році журналістом Індро Монтанеллі, разом з колегами Enzo Bettiza, Ferenc Fejtő, Raymond Aron та іншими. До того Монтанеллі працював у Corriere della Sera, але після деяких розбіжностей у питаннях редакційної політики покинув видання в 1973 році.

Газета була вперше опублікована 25 червня 1974 року під назвою Il Giornale Nuovo. Над нею працювала редакція, що складалась з Індро Монтанеллі, як редактора і члена видавничої ради директорів компанії та 59 журналістві. Газета трималася консервативної позиції. Штаб-квартира видання була розташована у Мілані.

Il Giornale з приходом родини Берлусконі

У 1977 через фінансові труднощі Монтанеллі прийняв пропозицію Сільвіо Берлусконі, який таким чином став видавцем Il Giornale Nuovo.У 1983 році газета була перейменована в Il Giornale.

В грудні 1993 року, коли Берлусконі прийшов у політику, Монтанеллі покинув видання, побоюючись втратити власну незалежність.

У 1994 році Берлусконі передав роль видавця газети своєму братові Пауло Берлусконі. Вітторіо Фелтрі прийшов на місто Монтанеллі і став новим редактором Il Giornale.

У 2004 році газета була власністю Fininvest (58,3%) і Mondadori Editori (41,7%).

До травня 2005 року газета видавалась у форматі broadsheet – це найбільший з газетних форматів з довгими вертикальними сторінками. Потім перейшла на формат таблоїду.

У травні 2005 року в Il Giornale з’явилась онлайн-версія [ 12 травня 2013 у Wayback Machine.].

У 2007 році додатком до газети став щомісячний діловий журнал Espansione.

Судові процеси

30 січня 1996 року, журналіст Gianluigi Nuzzi опублікував статтю, в якій стверджував, що операція «Чисті руки» закінчилась тільки «в кіосках і журналі Espresso». Його було засуджено в першій інстанції судом Монці за наклеп проти Антоніо Ді П'єтро.

У 1997 році журналіст Паоло Джордано опублікував інтерв'ю з Франческо Де Грегорі, під назвою «Де Грегорі звинувачує Тольятті і Комуністичну партію». Співачка подала позов на журналіста і переконала суд Риму, що у матеріалі він спотворив її думки.

7 серпня 2007 Francobaldo Chiocciза рішенням Верховного суду був вимушений виплатити компенсацію в 45 000 євро на користь Росаріо Bentivegna, одиного з авторів Віа Rasella, за наклеп. Газета опублікувала кілька статей, у тому числі редакційну, в якої Bentivegna було порівняно з Еріхом Прібкє,військовим злочинцем часів II Світової.

У березні 2013 року Верховний суд засудив газету виплатити компенсацію в 100,000 євро декільком суддям Міланської прокуратури за статтю, опубліковану в 1999 році, під назвою "Винен за всіма пунктами звинувачення ". У ній газета звинувачувала суддів, що мають відношення до переслідування Сільвіо Берлусконі.

Редактори

Індро Монтанеллі (1974–1994)
Вітторіо Фелтрі (1994–1997)
Маріо Черві (1997–2001)
Мауріціо Бельп'єтро (2001–2007)
Маріо Джордано (2007–2009)
Вітторіо Фелтрі (2009–2010)
Алессандро Саллусті (2010–…)

Джерела

il Giornale Official Website [ 12 травня 2013 у Wayback Machine.]
Стаття Діни Назарової "Современная национальная пресса Италии" ("Сучасна національна преса Італії") [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
inosmi.ru/giornale_it [ 1 січня 2016 у Wayback Machine.]
Додаток Il Giornale в itunes [ 22 липня 2013 у Wayback Machine.]