Heroin пісня арт рок групи The Velvet Underground з їх дебютного альбому The Velvet Underground and Nico 1967 яка вважає

«Heroin» — пісня арт-рок-групи The Velvet Underground з їх дебютного альбому (1967), яка вважається однією з найвідоміших їх композицій. Одна з найперших пісень групи, вона була написана Лу Рідом в 1964 році від імені героїнового залежного і включала в себе детальний опис ейфорії після прийому дози; Рід звертався до цієї теми і в інших піснях (наприклад, «I'm Waiting for the Man» або «Sister Ray»), і це забезпечило йому свого роду скандальну популярність — хоча, як зазначав критик Марк Демінг, «навряд чи ця пісня вихваляє вживання наркотиків, хоча і того, що вона повністю його відкидає, теж сказати не можна».

«Heroin»
Пісня The Velvet Underground
з альбому
Випущено	1967
Номер треку	7
Записано	1966
Жанр	Авангард Артрок Психоделічний рок Прото-панк
Мова	англійська
Тривалість	07:12
Лейбл	Verve Records
Автор слів	Лу Рід
Продюсер	Енді Воргол
Композитор	Лу Рід

Історія та композиція

Перший відомий запис пісні відноситься до липня 1965 року, де вона виконується Лу Рідом на акустичній гітарі; слід зазначити, що, на відміну від таких пісень, як «I'm Waiting for the Man» і «Venus in Furs», згодом сильно перероблених, в плані структури та мелодії «Heroin» в запису 1965 роки вже майже не відрізняється від альбомної версії, записаної в 1966 році. В остаточному варіанті пісня починається з мелодійного гітарного інтро Ріда, потім вступає Мо Такер з гіпнотічним, абстрактним барабанним ритмом; поступово до них приєднуються Джон Кейл з електроальтом і Стерлінг Моррісон на ритм-гітарі, бас-гітара відсутня. «Текучий» темп пісні то прискорюється, то знову сповільнюється, лише ближче до кульмінації починаючи стрімко наростати — Такер барабанить все голосніше і швидше, голосно скрегоче альт Кейла; перед самим крещендо партія ударних обривається — в цьому місці Морін збилася з ритму і перестала грати, але ця помилка часто приймається за навмисне рішення і є одним з найбільш впізнаваних моментів пісні. В кінці темп знову поступово сповільнюється, і Рід зі знову підключилася Такер грає той же самий фрагмент, що відкриває пісню. Композиція побудована всього на двох акордах — D♭ і G♭; як зазначив рецензент «Rolling Stone», «для написання геніальної пісні потрібно не так вже й багато», натякаючи якраз на мінімальну кількість акордів.

Як одна з найбільш їх провокаційних і експериментальних композицій, «Heroin» увійшла до числа найвідоміших пісень The Velvet Underground (нарівні з, наприклад, «I'm Waiting for the Man», «Venus in Furs» і «Sister Ray»): в 2004 році той же «Rolling Stone» включив її в свій список «500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone» під номером 455.

Учасники запису

Лу Рід — вокал, гітара;
Джон Кейл — альт;
— ритм-гітара;
— ударні.

В культурі

Кавер-версії цієї пісні виконувалися такими музикантами, як Mazzy Star, , Іггі Поп, , Billy Idol і ; крім того, Лу Рід і пізніше перезаписували цю пісню для своїх сольних альбомів (Rock'n'Roll Animal Ріда і Playin 'Possum Такер).

Збірка оповідань Дениса Джонсона «Jesus 'Son» («Син Ісуса») названа так по рядку з цієї пісні, яка описує відчуття її героя після ін'єкції героїну: «And I feel just like Jesus' son» (І я відчуваю себе сином Божим).

За словами Міка Джаггера, пісня The Rolling Stones «Stray Cat Blues» з альбому «Beggars Banquet» натхненна «Heroin». У цих пісень однакове інтро.

Головний герой роману Ірвіна Велша Trainspotting («На голці») говорить, що включити «Heroin» у версії з «Rock'n'Roll Animal», а не в канонічному варіанті з «The Velvet Underground and Nico» є порушення золотого правила джанки (breaking the junkie's golden rule).

Примітки

. AllMusic (en-us) . Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 9 березня 2019.
Heylin, Clinton. (2005). All yesterdays' parties : the Velvet Underground in print : 1966-1971 (вид. 1st Da Capo Press ed). Cambridge, MA: Da Capo Press. ISBN . OCLC 57579448.
, Sexy Intellectual, 25 квітня 2006, архів оригіналу за 22 листопада 2019, процитовано 9 березня 2019
. Rolling Stone (амер.). 7 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 9 жовтня 2019. {{}}: |first2= з пропущеним |last2= (); |first= з пропущеним |last= ()
Padgett, Ray (5 серпня 2010). . Cover Me (амер.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 жовтня 2019.
. www.publishersweekly.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.

[1] . AllMusic (en-us) . Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 9 березня 2019.

[2] Heylin, Clinton. (2005). All yesterdays' parties : the Velvet Underground in print : 1966-1971 (вид. 1st Da Capo Press ed). Cambridge, MA: Da Capo Press. ISBN . OCLC 57579448.

[3] , Sexy Intellectual, 25 квітня 2006, архів оригіналу за 22 листопада 2019, процитовано 9 березня 2019

[4] . Rolling Stone (амер.). 7 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 9 жовтня 2019. {{}}: |first2= з пропущеним |last2= (); |first= з пропущеним |last= ()

[5] Padgett, Ray (5 серпня 2010). . Cover Me (амер.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 жовтня 2019.

[6] . www.publishersweekly.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.