Eriosyce

Еріосиці
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Вищі рослини (Streptophyta) Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Евдикоти Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) Родина: Кактусові (Cactaceae) Підродина: Cactoideae Триба: Рід: Еріосиці (Eriosyce) ,
Типовий вид
() ,
Види
Посилання
Вікісховище: Category: Eriosyce Віківиди: Eriosyce EOL: 5189779 IPNI: 5320-1 ITIS: 907010 NCBI: 153855

Еріосиці, Еріозіце (Eriosyce (1872)) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія

Назва складається з грец. «erion» — вовна і «sycon» — смоква. Це пов'язано з тим, що плоди рослин за зовнішнім виглядом схожі з голими плодами тутових дерев, але оповиті шерстистими м'якими колючками.

Синоніми

• Ceratistes
• Chileniopsis Backeb.
• Chileocactus Frič
• Chileorebutia F.Ritter
• Delaetia Backeb.
• Dracocactus
• Euporteria &
• Hildmannia &
• Horridocactus (укр. Хорідокактус) Backeb.
• Islaya (укр. Іслайя) Backeb.
• Neochilenia (укр. Неочіленія) Backeb. ex
• Neoporteria (укр. Неопортерія) Britton & Rose
• Neotanahashia Y.Itô
• Nichelia
• Rodentiophila F.Ritter ex Backeb.
• Thelocephala

Опис

Стебло кулясте або дещо видовжене, велике. На колір від зеленого до сіро-блакитного. Багато видів мають стрижневе коріння, і більшість з них схильні до гниття, і, зокрема карликові види. Ґрунт, що використовується, повинен мати відмінний дренаж.

Ареал

Чилі, Перу, Аргентина. На схилах Анд вони можуть підійматися на висоту до 2 000 м над рівнем моря.

Систематика

Рід був описаний у 1872 році. Eriosyce був колись дуже малочисленим родом. Але в кінці 20 ст. за висновками, зробленими Робочою групою IOS (), рід Eriosyce поповнився низкою до недавнього часу самостійних родів, які стали його синонімами. Цей рід включає Chileorebutia, Delaetia, Horridocactus, Islaya, Neochilenia, Neoporteria, Pyrrhocactus, Rodentiophila, і Thelocephala.

Сучасна систематика роду базується на дослідженнях , , і .

Вважається, що рід налічує 35 видів.

Догляд та утримання

Влітку потребують багато світла, свіжого повітря і помірного зволоження. Взимку поливають дуже обмежено і утримують при температурі близько 10 °C. Землесуміш має бути поживною із значною кількістю (до 30 %) великозернистого піску і щебеню, pH — близько 5,8. Розмножують насінням. Сіянці ростуть повільно.

Див. також

• Систематика кактусових

Примітки

1. Eriosyce в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
2. , Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. (укр.)
3. С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)

Посилання

• Український сайт про кактуси та кактусистів(рос.)
• Eriosyce на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Eriosyce на сайті «Desert-tropicals»(англ.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• http://www.cactiguide.com/cactus/?genus=Eriosyce [ 26 травня 2011 у Wayback Machine.]
• http://www.theplantlist.org/browse/A/Cactaceae/Eriosyce/ [ 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]

Література

• , , Гайдаржи М. М., Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : , 2003. — 110 с. — .
• . Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — (рос.)