Dupontia fisheri | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Dupontia fisheri R.Br., 1823 | ||||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
Dupontia pelligera (Rupr.) Nyman Dupontia psilosantha (Rupr.) Griseb. | ||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||
|
Dupontia fisheri — вид трав'янистих рослин з монотипного роду Dupontia родини тонконогові (Poaceae), поширений в арктичних областях Північної Америки й Азії. У Європі вид зростає на архіпелазі Шпіцберген — Норвегія й північний схід європейської частини Росії.
Таксономічні примітки
Dupontia, ймовірно, монотипний рід, тобто містить один вид — D. fisheri. Однак, принаймні, три види були описані: D. fisheri s. str., D. pelligera, D. psilosantha. Рід один з дуже небагатьох майже виключно арктичний рід судинних рослин, але, звичайно, гібридогенний. Є деякі особливості щодо числа хромосом і плоїдності в Dupontia.
Опис
Це багаторічні килимотвірні трав'янисті рослини, які формують великі килими, завдяки горизонтальним кореневищам з білими гілками; як правило, гілки кореневищ завдовжки (3)5–8(10) см між повітряними пагонами. Стебла 10–20(30) см, прямі, гладкі, товсті (0.8–1.5 мм завширшки над «стяговим» листом, 1.5–3 мм — нижче нього). Основи стебел оточені пазухами листя минулих років. Стебла й листки часто з сильними домішками багрового або лілового кольору. Листки плоскі або складені зі слабко кілеватою серединною жилкою й численними бічними жилками злегка піднятими на верхній поверхні, гладкі. Прикореневі листки 3–10(12) см завдовжки й 1–2 мм завширшки, звужуються поблизу вершини. Стеблових листків 1–3, подібні до прикореневих, але чітко ширші, 2–3(4) мм. Найбільш верхній, «стяговий листок» з пластиною 2–4 см завдовжки, прикріплений на рівні або нижче середини добре розвиненого стебла. Лігули короткі, 1(2) мм, усічені, з бахромою.
Одиниці суцвіття Poaceae — колоски, майже завжди численні в волотях або колосовидих суцвіттях. Колоски складаються з 2-х лусок (приквітки для колоска) і одної або кількох квіток. Квітки містять леми (нижні квіткові луски) і верхні квіткові луски.
Суцвіття — вузько подовжені волоті, 3–8(10) см завдовжки, з прямостійними гілками (рідко розлогими). Волоть займає близько 1/3 довжини стебла, з 6–10 вузлами, самий нижній вузол на значній відстані (33–40 % від всієї довжини волоті) від наступного вузла. Гілок суцвіть 3–5, гладкі, найдовша — 20–40 мм, кожна гілка з 1–3 колосками в їх дистальних частинах. Колоски 5–7 × 2–3 мм, як правило, з 1–4 квітками (але тільки 1–2 функціональні). Приквітки (луски й леми) з закругленими спинками й чіткою серединною жилкою й 2 нечіткими бічними жилками. Колоскові луски однакової довжини, 5–7 мм, від яйцевидих до ланцетних, загострені, голі, гладкі й блискучі, лілові чи багрові в нижній і центральній частинах, але з вузькою або більш часто широкою золотисто-жовтою й напівпрозорою вершинною частиною та краями; серединна жилка чорна або майже чорна, контрастує рештою луски. Забарвлення лусок (і лем, якщо їх видно) і серединних жилок — хороші характеристики для розпізнавання виду. Леми 3–5 мм, з кількома більш-менш помітними жилками, ланцетні, гострі або тупі (і часто з бахромою) такого ж забарвлення що й колоскові луски й від рідко до помірно волосисті. Верхні квіткові луски з широким напівпрозорим, гладкі або злегка шорсткі на кілях, коротші, ніж леми. Пиляки лілові, вузькі, 2–3(3.5) мм. У більшості популяцій пиляки добре розвинені, в деяких популяціях вони зморщені, жовті й, очевидно, не функціональні. Плоди — однонасінні сім'янки. 2n= 28 (4x).
Відтворення
Статеве розмноження насінням. Ефективне локальне вегетативне розширення клоновими поростями, що може привести до утворення (фізіологічно) нових особин, коли рослинний килим фрагментується рухом морозного ґрунту (кріотурбація), ерозією, повінню або іншим інцидентом. Вітрозапильний вид. Плоди поширюються по воді й птахами. Можна припустити, що птахи можуть поширювати фрагменти пагонів на більш короткі відстані.
Поширення
Рослини досить поширені в більшості арктичних регіонів (Канада, Аляска, Сибір), але рідкісні в Ґренландії. Вони також відсутні на півночі Росії на захід від Білого моря і на північному заході Європи, однак, присутні на Шпіцбергені й північний схід європейської частини Росії.
Типовий житель осадових рівнин і дрібних боліт на дрібнозернистих субстратах; вимагає постійної вологи або просочування, але, як правило, не росте під водою. Байдужий до реакції ґрунту (рН), але завжди зростає в місцях, де є велика кількість ґрунтових вод з річок, снігу або танення вічної мерзлоти. Рівень мінеральних поживних речовин там, ймовірно, достатній.
Джерела
- Germplasm Resources Information Network (англ.)
- The Flora of Svalbard [ 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Pan-arctic flora[недоступне посилання з червня 2019] (англ.)
- Euro+Med Plantbase
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dupontia fisheri Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Roslini Plantae Viddil Vishi roslini Streptophyta Sudinni Tracheophyta Pokritonasinni Magnoliophyta Odnodolni Liliopsida Poryadok Tonkonogocviti Poales Rodina Tonkonogovi Poaceae Pidrodina Mitlicevidni Pooideae Triba Poeae Rid Dupontia R Br 1823 Vid D fisheri Binomialna nazva Dupontia fisheri R Br 1823 Sinonimi Dupontia pelligera Rupr Nyman Dupontia psilosantha Rupr Griseb Posilannya Vikividi Dupontia fisheri EOL 1115345 IPNI 399606 1 ITIS 502186 NCBI 227222 Dupontia fisheri vid trav yanistih roslin z monotipnogo rodu Dupontia rodini tonkonogovi Poaceae poshirenij v arktichnih oblastyah Pivnichnoyi Ameriki j Aziyi U Yevropi vid zrostaye na arhipelazi Shpicbergen Norvegiya j pivnichnij shid yevropejskoyi chastini Rosiyi Taksonomichni primitkiDupontia jmovirno monotipnij rid tobto mistit odin vid D fisheri Odnak prinajmni tri vidi buli opisani D fisheri s str D pelligera D psilosantha Rid odin z duzhe nebagatoh majzhe viklyuchno arktichnij rid sudinnih roslin ale zvichajno gibridogennij Ye deyaki osoblivosti shodo chisla hromosom i ployidnosti v Dupontia OpisCe bagatorichni kilimotvirni trav yanisti roslini yaki formuyut veliki kilimi zavdyaki gorizontalnim korenevisham z bilimi gilkami yak pravilo gilki korenevish zavdovzhki 3 5 8 10 sm mizh povitryanimi pagonami Stebla 10 20 30 sm pryami gladki tovsti 0 8 1 5 mm zavshirshki nad styagovim listom 1 5 3 mm nizhche nogo Osnovi stebel otocheni pazuhami listya minulih rokiv Stebla j listki chasto z silnimi domishkami bagrovogo abo lilovogo koloru Listki ploski abo skladeni zi slabko kilevatoyu seredinnoyu zhilkoyu j chislennimi bichnimi zhilkami zlegka pidnyatimi na verhnij poverhni gladki Prikorenevi listki 3 10 12 sm zavdovzhki j 1 2 mm zavshirshki zvuzhuyutsya poblizu vershini Steblovih listkiv 1 3 podibni do prikorenevih ale chitko shirshi 2 3 4 mm Najbilsh verhnij styagovij listok z plastinoyu 2 4 sm zavdovzhki prikriplenij na rivni abo nizhche seredini dobre rozvinenogo stebla Liguli korotki 1 2 mm usicheni z bahromoyu Odinici sucvittya Poaceae koloski majzhe zavzhdi chislenni v volotyah abo kolosovidih sucvittyah Koloski skladayutsya z 2 h lusok prikvitki dlya koloska i odnoyi abo kilkoh kvitok Kvitki mistyat lemi nizhni kvitkovi luski i verhni kvitkovi luski Sucvittya vuzko podovzheni voloti 3 8 10 sm zavdovzhki z pryamostijnimi gilkami ridko rozlogimi Volot zajmaye blizko 1 3 dovzhini stebla z 6 10 vuzlami samij nizhnij vuzol na znachnij vidstani 33 40 vid vsiyeyi dovzhini voloti vid nastupnogo vuzla Gilok sucvit 3 5 gladki najdovsha 20 40 mm kozhna gilka z 1 3 koloskami v yih distalnih chastinah Koloski 5 7 2 3 mm yak pravilo z 1 4 kvitkami ale tilki 1 2 funkcionalni Prikvitki luski j lemi z zakruglenimi spinkami j chitkoyu seredinnoyu zhilkoyu j 2 nechitkimi bichnimi zhilkami Koloskovi luski odnakovoyi dovzhini 5 7 mm vid yajcevidih do lancetnih zagostreni goli gladki j bliskuchi lilovi chi bagrovi v nizhnij i centralnij chastinah ale z vuzkoyu abo bilsh chasto shirokoyu zolotisto zhovtoyu j napivprozoroyu vershinnoyu chastinoyu ta krayami seredinna zhilka chorna abo majzhe chorna kontrastuye reshtoyu luski Zabarvlennya lusok i lem yaksho yih vidno i seredinnih zhilok horoshi harakteristiki dlya rozpiznavannya vidu Lemi 3 5 mm z kilkoma bilsh mensh pomitnimi zhilkami lancetni gostri abo tupi i chasto z bahromoyu takogo zh zabarvlennya sho j koloskovi luski j vid ridko do pomirno volosisti Verhni kvitkovi luski z shirokim napivprozorim gladki abo zlegka shorstki na kilyah korotshi nizh lemi Pilyaki lilovi vuzki 2 3 3 5 mm U bilshosti populyacij pilyaki dobre rozvineni v deyakih populyaciyah voni zmorsheni zhovti j ochevidno ne funkcionalni Plodi odnonasinni sim yanki 2n 28 4x VidtvorennyaStateve rozmnozhennya nasinnyam Efektivne lokalne vegetativne rozshirennya klonovimi porostyami sho mozhe privesti do utvorennya fiziologichno novih osobin koli roslinnij kilim fragmentuyetsya ruhom moroznogo gruntu krioturbaciya eroziyeyu povinnyu abo inshim incidentom Vitrozapilnij vid Plodi poshiryuyutsya po vodi j ptahami Mozhna pripustiti sho ptahi mozhut poshiryuvati fragmenti pagoniv na bilsh korotki vidstani PoshirennyaRoslini dosit poshireni v bilshosti arktichnih regioniv Kanada Alyaska Sibir ale ridkisni v Grenlandiyi Voni takozh vidsutni na pivnochi Rosiyi na zahid vid Bilogo morya i na pivnichnomu zahodi Yevropi odnak prisutni na Shpicbergeni j pivnichnij shid yevropejskoyi chastini Rosiyi Tipovij zhitel osadovih rivnin i dribnih bolit na dribnozernistih substratah vimagaye postijnoyi vologi abo prosochuvannya ale yak pravilo ne roste pid vodoyu Bajduzhij do reakciyi gruntu rN ale zavzhdi zrostaye v miscyah de ye velika kilkist gruntovih vod z richok snigu abo tanennya vichnoyi merzloti Riven mineralnih pozhivnih rechovin tam jmovirno dostatnij DzherelaGermplasm Resources Information Network angl The Flora of Svalbard 25 kvitnya 2017 u Wayback Machine angl Pan arctic flora nedostupne posilannya z chervnya 2019 angl Euro Med Plantbase Ce nezavershena stattya pro zlakovi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi