Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ча йка білохво ста Vanellochettusia leucura прибережний птах родини Сивкових ряду Сивкоподібних Поширена у степовій смуз

Chettusia leucura

Chettusia leucura

Ча́йка білохво́ста (Vanellochettusia leucura) — прибережний птах родини Сивкових, ряду Сивкоподібних. Поширена у степовій смузі Азії, де гніздиться на берегах водойм. Протягом останніх десятиліть розширює ареал на захід. В Україні залітний вид, спостерігалися випадки гніздування.

Чайка білохвоста
image
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Завропсиди (Sauropsida)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Сивкові (Charadriidae)
Рід: Чайка (Vanellus)
Вид:
Чайка білохвоста (V. leucurus)
Біноміальна назва
Vanellus leucurus
(Lichtenstein, 1823)
Синоніми

Vanellus leucurus (Lichtenstein, 1823)
Charadrius leucurus Lichtenstein, 1823
Chettusia leucura (Lichtenstein, 1823)

Опис

Морфологічні ознаки

image

Маса тіла біля 200 г, довжина тіла 26-29 см, розмах крил 67-70 см. У дорослого птаха оперення верху буре; воло сірувате; груди і черево білі, з вохристим відтінком; надхвістя, підхвістя і хвіст білі; першорядні махові пера чорні, другорядні махові — білі, зовнішні — з чорною верхівкою, великі покривні пера верху крил біля основи сірувато-бурі, на верхівці — білі; спід крил білий; дзьоб чорний; ноги жовті, у польоті значно виступають за хвостом. Молодий птах тьмяніший, пера верху з темними плямами і світлою облямівкою.

Від степової чайки відрізняється суцільно білим хвостом, за яким у польоті виступають довгі жовті ноги, та відсутністю білих «брів».

Звуки

Голос нагадує голос звичайної чайки, звучить як голосне «четире — четире».

Поширення

Ареал чайки білохвостої охоплює головним чином Месопотамію, Центральну Азію та південь Росії на схід від Каспійського моря. Протягом останніх десятиліть вид розширює ареал на захід.

До кінця 1960-х років гніздовий ареал чайки білохвостої охоплював окремі ділянки південного Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Східного Сибіру, Йорданії, Іраку, Ірану та Афганістану. Поселення в Казахстані були найбільш північними областями гніздування в ареалі, що сягали 48º північної широти. Після 1960-х рр. та особливо після 1975 року зальоти білохвостої чайки в Європу почастішали. Протягом 1996—2000 рр. тривало стрімке проникнення виду вглиб Європи. У цей час виникли поселення в Україні, Румунії та Греції, а також розширились існуючі гніздові поселення в західному Прикаспії.

В Україні випадки гніздування зафіксовані в Криму, Херсонській та Дніпропетровській областях. Зальоти відмічені також в інших областях.

Деякі популяції в Ірані і Іраку осілі, птахи з території Росії та Казахстану є перелітними. Місця зимівель розташовані на північному сході Африки — в долині Нілу, Нубійській пустелі, а також в Афганістані, на півночі Пакистану та Індії, у невеликій кількості зимує на узбережжі південної частини Каспія.

Чисельність

Чисельність виду в Європі становить 560-5100 пар (BirdLife International 2015); світова популяція нараховує 20-130 тис. особин (Wetlands International 2015).

Місця існування

Населяє острови, зарослі густою рослинністю, що розкидані серед озер; вогкі береги і дрібні острівці солонуватих озер; вологі місця, порослі ефемерами та полином, поблизу від прісної та солоної води.

Гніздування

Моногамний птах. Гніздиться розрідженими колоніями чисельністю від 4 до 24 пар (інколи до 100) поруч з куликами-довгоногами, крячками, мартинами. Шлюбний сезон з квітня по травень. Шлюбні токові польоти самців нагадують токування звичайної чайки. Гнізда може розташовувати на солончаках, осушених рисових полях, зарослих болотах та маленьких острівцях. Гніздо білохвостої чайки являє собою заглибину у відкритому ґрунті з вистилкою із сухої трави. Кладка містить найчастіше 3-4 яйця. Загальне тло шкаралупи глинисто-вохристе або зеленкувато-оливкове, з глибокими темно-вохристими і поверхневими буровато-оливковими плямами й крапками. Кладку птахи насиджують протягом 21-24 днів. Пташенят доглядають обидва з батьків. Молоді птахи починають літати у віці близько 30 днів.

Живлення

Живляться різноманітними дрібними безхребетними, такими як черви та молюски, а також різноманітними комахами, особливо твердокрилими та коротковусими прямокрилими. Білохвоста чайка зазвичай збирає здобич з поверхні води. Вкрай рідко може плавати в пошуках здобичі та є одним з двох видів цієї родини, які регулярно занурюють голову під воду у пошуках їжу. Також інколи шукає поживу на сухому ґрунті.

Загрози та охорона

Загрозами для білохвостої чайки є втрата водно-болотних угідь внаслідок меліорації та руйнування біотопів. Вид перебуває під охороною відповідно до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів.

Посилання та джерела

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
  3. Черничко И. И. О расширении ареала белохвостой пигалицы (Vanellochettusia leucura) в Западной Палеарктике // Бранта: Сб. научн. трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. — 2003. — Вып. 5. — С. 67-95.
  4. Гармаш Б. А. О гнездовании степной тиркушки (Glareola nordmanni) и белохвостой пигалицы (Vanellochettusia leucura) в Крыму // Фауна, экология и охрана птиц Азово-Черно­морского региона. Сб. научных трудов. — Симферополь: Сонат, 1999. — С. 43.
  5. Ардамацкая Т. Б., Черничко И. И. Успешное гнездование белохвостой пигалицы (Vanellochettusia leucura) в Херсонской области // Бранта: Сб. научн. трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. — 2002. — Вып. 5. — С. 129—131.
  6. Бредбір П. Білохвоста пігалиця під Дніпропетровськом // Свята справа. — 2001. — № 4. — С. 40-41.
  7. BirdLife International. 2016. Vanellus leucurus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22694064A86584315. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22694064A86584315.en. Downloaded on 20 May 2017.
  8. . Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 20 травня 2017.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cha jka bilohvo sta Vanellochettusia leucura priberezhnij ptah rodini Sivkovih ryadu Sivkopodibnih Poshirena u stepovij smuzi Aziyi de gnizditsya na beregah vodojm Protyagom ostannih desyatilit rozshiryuye areal na zahid V Ukrayini zalitnij vid sposterigalisya vipadki gnizduvannya Chajka bilohvosta Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Zavropsidi Sauropsida Klas Ptahi Aves Ryad Sivkopodibni Charadriiformes Rodina Sivkovi Charadriidae Rid Chajka Vanellus Vid Chajka bilohvosta V leucurus Binomialna nazva Vanellus leucurus Lichtenstein 1823 Sinonimi Vanellus leucurus Lichtenstein 1823 Charadrius leucurus Lichtenstein 1823 Chettusia leucura Lichtenstein 1823 OpisMorfologichni oznaki Masa tila bilya 200 g dovzhina tila 26 29 sm rozmah kril 67 70 sm U doroslogo ptaha operennya verhu bure volo siruvate grudi i cherevo bili z vohristim vidtinkom nadhvistya pidhvistya i hvist bili pershoryadni mahovi pera chorni drugoryadni mahovi bili zovnishni z chornoyu verhivkoyu veliki pokrivni pera verhu kril bilya osnovi siruvato buri na verhivci bili spid kril bilij dzob chornij nogi zhovti u poloti znachno vistupayut za hvostom Molodij ptah tmyanishij pera verhu z temnimi plyamami i svitloyu oblyamivkoyu Vid stepovoyi chajki vidriznyayetsya sucilno bilim hvostom za yakim u poloti vistupayut dovgi zhovti nogi ta vidsutnistyu bilih briv Zvuki Golos nagaduye golos zvichajnoyi chajki zvuchit yak golosne chetire chetire PoshirennyaAreal chajki bilohvostoyi ohoplyuye golovnim chinom Mesopotamiyu Centralnu Aziyu ta pivden Rosiyi na shid vid Kaspijskogo morya Protyagom ostannih desyatilit vid rozshiryuye areal na zahid Do kincya 1960 h rokiv gnizdovij areal chajki bilohvostoyi ohoplyuvav okremi dilyanki pivdennogo Kazahstanu Uzbekistanu Turkmenistanu Shidnogo Sibiru Jordaniyi Iraku Iranu ta Afganistanu Poselennya v Kazahstani buli najbilsh pivnichnimi oblastyami gnizduvannya v areali sho syagali 48º pivnichnoyi shiroti Pislya 1960 h rr ta osoblivo pislya 1975 roku zaloti bilohvostoyi chajki v Yevropu pochastishali Protyagom 1996 2000 rr trivalo strimke proniknennya vidu vglib Yevropi U cej chas vinikli poselennya v Ukrayini Rumuniyi ta Greciyi a takozh rozshirilis isnuyuchi gnizdovi poselennya v zahidnomu Prikaspiyi V Ukrayini vipadki gnizduvannya zafiksovani v Krimu Hersonskij ta Dnipropetrovskij oblastyah Zaloti vidmicheni takozh v inshih oblastyah Deyaki populyaciyi v Irani i Iraku osili ptahi z teritoriyi Rosiyi ta Kazahstanu ye perelitnimi Miscya zimivel roztashovani na pivnichnomu shodi Afriki v dolini Nilu Nubijskij pusteli a takozh v Afganistani na pivnochi Pakistanu ta Indiyi u nevelikij kilkosti zimuye na uzberezhzhi pivdennoyi chastini Kaspiya ChiselnistChiselnist vidu v Yevropi stanovit 560 5100 par BirdLife International 2015 svitova populyaciya narahovuye 20 130 tis osobin Wetlands International 2015 Miscya isnuvannyaNaselyaye ostrovi zarosli gustoyu roslinnistyu sho rozkidani sered ozer vogki beregi i dribni ostrivci solonuvatih ozer vologi miscya porosli efemerami ta polinom poblizu vid prisnoyi ta solonoyi vodi GnizduvannyaMonogamnij ptah Gnizditsya rozridzhenimi koloniyami chiselnistyu vid 4 do 24 par inkoli do 100 poruch z kulikami dovgonogami kryachkami martinami Shlyubnij sezon z kvitnya po traven Shlyubni tokovi poloti samciv nagaduyut tokuvannya zvichajnoyi chajki Gnizda mozhe roztashovuvati na solonchakah osushenih risovih polyah zaroslih bolotah ta malenkih ostrivcyah Gnizdo bilohvostoyi chajki yavlyaye soboyu zaglibinu u vidkritomu grunti z vistilkoyu iz suhoyi travi Kladka mistit najchastishe 3 4 yajcya Zagalne tlo shkaralupi glinisto vohriste abo zelenkuvato olivkove z glibokimi temno vohristimi i poverhnevimi burovato olivkovimi plyamami j krapkami Kladku ptahi nasidzhuyut protyagom 21 24 dniv Ptashenyat doglyadayut obidva z batkiv Molodi ptahi pochinayut litati u vici blizko 30 dniv ZhivlennyaZhivlyatsya riznomanitnimi dribnimi bezhrebetnimi takimi yak chervi ta molyuski a takozh riznomanitnimi komahami osoblivo tverdokrilimi ta korotkovusimi pryamokrilimi Bilohvosta chajka zazvichaj zbiraye zdobich z poverhni vodi Vkraj ridko mozhe plavati v poshukah zdobichi ta ye odnim z dvoh vidiv ciyeyi rodini yaki regulyarno zanuryuyut golovu pid vodu u poshukah yizhu Takozh inkoli shukaye pozhivu na suhomu grunti Zagrozi ta ohoronaZagrozami dlya bilohvostoyi chajki ye vtrata vodno bolotnih ugid vnaslidok melioraciyi ta rujnuvannya biotopiv Vid perebuvaye pid ohoronoyu vidpovidno do Ugodi pro zberezhennya afro yevrazijskih migruyuchih vodno bolotnih ptahiv Posilannya ta dzherelaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Chernichko I I O rasshirenii areala belohvostoj pigalicy Vanellochettusia leucura v Zapadnoj Palearktike Branta Sb nauchn trudov Azovo Chernomorskoj ornitologicheskoj stancii 2003 Vyp 5 S 67 95 Garmash B A O gnezdovanii stepnoj tirkushki Glareola nordmanni i belohvostoj pigalicy Vanellochettusia leucura v Krymu Fauna ekologiya i ohrana ptic Azovo Cherno morskogo regiona Sb nauchnyh trudov Simferopol Sonat 1999 S 43 Ardamackaya T B Chernichko I I Uspeshnoe gnezdovanie belohvostoj pigalicy Vanellochettusia leucura v Hersonskoj oblasti Branta Sb nauchn trudov Azovo Chernomorskoj ornitologicheskoj stancii 2002 Vyp 5 S 129 131 Bredbir P Bilohvosta pigalicya pid Dnipropetrovskom Svyata sprava 2001 4 S 40 41 BirdLife International 2016 Vanellus leucurus The IUCN Red List of Threatened Species 2016 e T22694064A86584315 http dx doi org 10 2305 IUCN UK 2016 3 RLTS T22694064A86584315 en Downloaded on 20 May 2017 Arhiv originalu za 7 grudnya 2017 Procitovano 20 travnya 2017

Дата публікації:
Топ