Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Cheirogaleus major | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Cheirogaleus major (Groves, 2000) | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Cheirogaleus ravus | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Cheirogaleus major (Макі великий) — вид лемуровидих мадагаскарських приматів.
Опис
Голова і тіло може коливатися від 167 до 264 міліметрів у довжину. Хвости може варіюватися від 195 до 310 міліметрів в довжину. Вага тіла схильна до сильних сезонних коливань і може змінюватись від 250 грамів (жовтень / листопад) до 600 грамів (лютий / березень) Хутро коротке, густе, сіре або червонувато-коричневе зверху, верхня частина голови може бути трохи червонувата, є темні кола хутра навколо очей. Низ світло-сірий або білуватий. Голова округла, морда злегка подовжена, вуха малі. В кінці сезону дощів хвіст стає дещо набряклим жиром.
Поширення
Цей вид живе на північно-східному і західно-центральному Мадагаскарі. Висотний діапазон: від рівня моря до 1800 м. Житель східної низовини Мадагаскару і гірських лісів, де умови наявності води та їжі не так сезонно серйозні, як в сухих західних листяних лісах.
Екологія
Вид готується до сплячки, зберігаючи надлишок жиру у хвості, який ймовірно складає 30% від загальної маси тіла; Впадає в сплячку в дуплах дерев. Спальні групи до трьох дорослих тварин були виявлені й в дуплах дерев і заростях рослинності. Парування відбувається незабаром після виходу зі сплячки у жовтні та листопаді, самиці народжують двох-трьох дітей у січні після вагітності близько 70 днів. Вони не надто галасливі, подають м'які вигуки, щоб знайти інших. Їх раціон складається в основному з фруктів, квітів і нектару. Квітковий нектар — важлива частина раціону з листопада по грудень. Іноді вони також їдять комах і дрібних хребетних. Під час сухого сезону вони накопичують жир у хвості й стають пасивними. Ch. major є здобиччю (Galidia elegans) під час спокою сезону, інші хижаки: , , ймовірно, Cryptoprocta ferox.
Загрози та охорона
Цей вид імовірно потерпає через локалізовану втрату середовища проживання через підсічно-вогневе землеробство. Повідомляється з восьми національних парків (Andohahela, Andringitra, Mananara-Nord, Marojejy, Masoala, Midongy du Sud, Montagne d' Ambre, Ranomafana), двох заповідників (Betampona, Tsaratanana), трьох спеціальних резервів (Anjanaharibe-Sud, Mangerivola and Pic d’Ivohibe), охоронної зони Мандена.
Джерела
- Andriaholinirina, N. et al. (2014). "Cheirogaleus major". IUCN [ 15 червня 2015 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з теріології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет