Серцевидка їстівна | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Cerastoderma edule | ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Cerastoderma edule (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Серцевидка їстівна (Cerastoderma edule) — вид морських двостулкових молюсків родини Серцевидкові (Cardiidae).
Опис
Черепашка сердцевидок зазвичай досить товстостінна, овальна або округла, з верхівками різною мірою зрушеними до переднього кінця. Поверхня покрита різкими радіальними ребрами. Міжреберні проміжки гладкі. Забарвлення раковин зазвичай сірувато-буре або світло-буре.
Довжина досягає 55 мм, висота — 40 мм, ширина — до 32 мм.
Спосіб життя
Сердцевидки зустрічаються на мулких і піщаних ґрунтах. Поселення даного молюска виявляються в широкому діапазоні глибин — від субліторалі до середнього горизонту літоралі. Щільність поселення в популяціях, розташованих зблизька географічного оптимуму (атлантичний берег Франції), може досягати 2 500 екземплярів. Тварини зариваються на глибину 5-7 см, на ґрунтах з високим вмістом пелітів зустрічаються прямо біля поверхні.
Планктонна личинка розвивається 3-5 тижнів, при осіданні довжина її черепашки становить приблизно 280 мкм. Приблизно до 3 років у молюсків залишається здатність до утворення бісусу, який забезпечує закріплення в ґрунті.
Живиться молюск, фільтруючи зябрами харчові частки з води, що засмоктується ввідним сифоном. При цьому основним джерелом їжі дорослих молюсків виявляються зважені у воді органічні частки, тоді як молодь живиться переважно одноклітинними донними водоростями.
Поширення
Сердцевидка їстівна поширена біля західного і північного берегів Європи, а також у Балтійському, Середземному, Чорному, Каспійському і Аральському морях (у два останні проникла в той час, коли вони з'єднувалися з Чорним).
Значення
Сердцевидка їстівна як і ряд інших видів серцевидок має промислове значення в Атлантиці, в Західній Європі їх споживають в їжу. У Чорному морі ж зустрічається все рідше і рідше, живих молюсків давно вже не знаходять.
Примітки
- Jan Johan ter Poorten & Serge Gofas (2011). Cerastoderma edule (Linnaeus, 1758). World Register of Marine Species. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 20 квітня 2011.
- Kang C. K., Sauriau P.-G., Richard P., Blanchard G. F. (1999). Food sources of the infaunal suspension-feeding bivalve Cerastoderma edule in a muddy sandflat of Marennes-Oleron Bay, as determined by analyses of carbon and nitrogen stable isotopes, Marine Ecology Progress Series, vol. 187, pp. 147–158. ([1])
- * Зоология беспозвоночных/под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. М.: Т-во научных изданий КМК, 2008.
Це незавершена стаття з малакології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sercevidka yistivna Cerastoderma edule Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Molyuski Mollusca Klas Dvostulkovi Bivalvia Pidklas Heterodonta Ryad Veneroida Nadrodina Cardioidea Rodina Sercevidkovi Cardiidae Rid Cerastoderma Cerastoderma Vid Sercevidka yistivna Binomialna nazva Cerastoderma edule Linnaeus 1758 Sinonimi Cardium belgicum De Malzine 1867 Cardium crenulatum Lamarck 1819 Cardium edule Linnaeus 1758 basionym Cardium edule burchanae Girscher 1938 Cardium edule var batesoni Bucquoy Dautzenberg amp Dollfus 1892 Cardium edule var loppensi Mars 1951 Cardium edule var major Bucquoy Dautzenberg amp Dollfus 1892 Cardium mercatorium Coen 1915 Cardium nunninkae Lucas 1984 Cardium obtritum Locard 1886 Cardium quadrarium Reeve 1845 Cardium vulgare Da Costa 1778 Cerastoderma edule var sinicola Lacourt 1974 Cerastoderma nunninkae Lucas 1984 Posilannya Vikishovishe Cerastoderma edule EOL 46473663 ITIS 80901 NCBI 55710 Fossilworks 136084 Sercevidka yistivna Cerastoderma edule vid morskih dvostulkovih molyuskiv rodini Sercevidkovi Cardiidae OpisCherepashki serdcevidok Cherepashka serdcevidok zazvichaj dosit tovstostinna ovalna abo okrugla z verhivkami riznoyu miroyu zrushenimi do perednogo kincya Poverhnya pokrita rizkimi radialnimi rebrami Mizhreberni promizhki gladki Zabarvlennya rakovin zazvichaj siruvato bure abo svitlo bure Dovzhina dosyagaye 55 mm visota 40 mm shirina do 32 mm Sposib zhittyaSercevidki na litorali Pivnichnogo morya Serdcevidki zustrichayutsya na mulkih i pishanih gruntah Poselennya danogo molyuska viyavlyayutsya v shirokomu diapazoni glibin vid sublitorali do serednogo gorizontu litorali Shilnist poselennya v populyaciyah roztashovanih zblizka geografichnogo optimumu atlantichnij bereg Franciyi mozhe dosyagati 2 500 ekzemplyariv Tvarini zarivayutsya na glibinu 5 7 sm na gruntah z visokim vmistom pelitiv zustrichayutsya pryamo bilya poverhni Planktonna lichinka rozvivayetsya 3 5 tizhniv pri osidanni dovzhina yiyi cherepashki stanovit priblizno 280 mkm Priblizno do 3 rokiv u molyuskiv zalishayetsya zdatnist do utvorennya bisusu yakij zabezpechuye zakriplennya v grunti Zhivitsya molyusk filtruyuchi zyabrami harchovi chastki z vodi sho zasmoktuyetsya vvidnim sifonom Pri comu osnovnim dzherelom yizhi doroslih molyuskiv viyavlyayutsya zvazheni u vodi organichni chastki todi yak molod zhivitsya perevazhno odnoklitinnimi donnimi vodorostyami PoshirennyaSerdcevidka yistivna poshirena bilya zahidnogo i pivnichnogo beregiv Yevropi a takozh u Baltijskomu Seredzemnomu Chornomu Kaspijskomu i Aralskomu moryah u dva ostanni pronikla v toj chas koli voni z yednuvalisya z Chornim ZnachennyaSercevidki na ribnomu bazari v Ispaniyi Serdcevidka yistivna yak i ryad inshih vidiv sercevidok maye promislove znachennya v Atlantici v Zahidnij Yevropi yih spozhivayut v yizhu U Chornomu mori zh zustrichayetsya vse ridshe i ridshe zhivih molyuskiv davno vzhe ne znahodyat PrimitkiJan Johan ter Poorten amp Serge Gofas 2011 Cerastoderma edule Linnaeus 1758 World Register of Marine Species Arhiv originalu za 27 serpnya 2013 Procitovano 20 kvitnya 2011 Kang C K Sauriau P G Richard P Blanchard G F 1999 Food sources of the infaunal suspension feeding bivalve Cerastoderma edule in a muddy sandflat of Marennes Oleron Bay as determined by analyses of carbon and nitrogen stable isotopes Marine Ecology Progress Series vol 187 pp 147 158 1 Zoologiya bespozvonochnyh pod red V Vesthajde i R Rigera M T vo nauchnyh izdanij KMK 2008 Ce nezavershena stattya z malakologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi