CST-100 Starliner

CST-100 Starliner (англ. Crew Space Transportation) — пілотований транспортний космічний корабель, що розробляється компанією Boeing у співпраці з компанією Bigelow Aerospace за програмою NASA Commercial Crew Development. Головне завдання — транспортування екіпажу до МКС і до приватних космічних станцій, як-от таких як Комерційна космічна станція Бігелоу.

CST-100 Starliner
«CST-100 Starliner». Комп'ютерна графіка.
Основні параметри
Повна назва	CST-100 Starliner
Виготівник	Boeing
Оператор	Boeing
Тип апарата	пілотований транспортний засіб
Дата запуску	20 грудня 2019 року (непілотований) 5 червня 2024 (пілотований)
Космодром	США
Технічні параметри
Маса	13 т
Розміри	діаметр — 4,56 м довжина — 5,03 м об'єм — 11 м^3
Час активного існування	60 годин (вільний політ) 210 днів (при стикуванні)
Орбітальні дані
Тип орбіти	Низька навколоземна орбіта

Starliner схожий із космічним апаратом «Оріон», який будується для NASA компанією Lockheed Martin. Капсула має діаметр 4,56 м, що трохи більше за (командний модуль «Аполлона») і менше, ніж капсула «Оріона». Starliner має транспортувати до семи астронавтів і здатний залишатися на орбіті до семи місяців. Планується багаторазове використання капсули — до 10 польотів. Капсула сумісна з кількома ракетами — Falcon 9, Atlas V, Delta IV і майбутньою ракетою «Вулкан». Запуски планується здійснювати насамперед ракетою-носієм Atlas V N22 зі стартового майданчика ^[en]з бази ВПС США на мисі Канаверал у штаті Флорида.

Під час першого етапу програми NASA Commercial Crew Development (CCDev) компанія Boeing отримала фінансування у розмірі $18 млн для подальшої розробки проєкту корабля. Під час другого етапу Boeing отримала $93 млн для продовження проєкту. 3 серпня 2012 року NASA оголосила про подальше фінансування компанії Boeing у розмірі $460 млн за проєктом CST-100. 16 вересня 2014 року NASA обрала CST-100 разом із капсулою Dragon 2 компанії SpaceX для програми Commercial Crew Transportation Capability (CCtCap) з подальшим фінансуванням у розмірі $4,2 млрд. Станом на квітень 2022 року, очікуються тести капсули CST-100 з автоматичним стикуванням з МКС не раніше травня 2022 року.

20 травня 2022 року безпілотна капсула Starliner компанії Boeing вперше пристикувалася до Міжнародної космічної станції.

Історія

Передумови

Макет пілотованої капсули CST-100

Дизайн капсули компанія перейняла від корабля «Аполлон», NASA, Спейс Шаттл і програм МКС, як-от ^[en], що спонсувались Агентством передових оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA). CST-100 не має спільних рис із кораблем «Оріон», проте іноді його путають з проєктом Orion Lite, який розроблявся компанією при технічній підтримці Lockheed Martin. Капсула використовуватиме стикувальну систему NASA для стикування і використання легкого аблятора Boeing для його теплового щита. Сонячні панелі космічного корабля вироблятимуть 2900 Вт електроенергії і розташовуватимуться на захисному щиті від космічного сміття і мікрометеоритів на сервісному модулі корабля.

Космічний корабель спроєктований з можливістю запуску різними ракетами — Atlas V, Дельта IV, Falcon 9 і розроблюваної «Вулкан». На відміну від попередніх капсул, CST-100 Starliner здійснюватиме посадку на землю, а не в океан. Заплановані п'ять посадкових майданчиків на заході США, що надасть капсулі близько 450 можливостей для посадки кожного року.

CST-100 матиме одне місце для космічного туриста, контракт Boeing і NASA дає змогу продавати це місце для подорожі на низьку навколоземну орбіту.

Розробка

Капсула CST-100 вперше була продемонстрована публіці у червні 2010 засновником компанії Робертом Бігелоу. Скорочення CST означає Crew Space Transportation (транспортування екіпажу в космос). Також повідомлялось, що цифра 100 значить висоту лінії Кармана — 100 км, що є однією з ознак досягнення космосу. Для рятувальної системи корабля мають використовуватись двигуни ^[en].

Після отримання відповідних коштів компанія, відповідно до угоди з NASA, повинна була виконати ключові пункти впродовж 2010 року:

• Вивчення і вибір типу аварійної системи рятування екіпажу — штовхаючого типу і буксирного типу;
• Огляд визначення системи;
• Тестування обладнання системи аварійного рятування екіпажу;
• Демонстрація основного теплового щита капсули;
• Демонстрація систем авіоніки;
• Демонстрація виготовлення оболонки капсули під тиском;
• Демонстрація системи спуску капсули (тест-скидання і приводнення капсули);
• Демонстрація системи життєзабезпечення;
• Демонстрація автоматичного польоту і стикування (обладнання і програмне забезпечення);
• Демонстрація макету капсули екіпажу.

У липні 2010 року Boeing повідомила, що капсула за умов достатнього фінансування і необхідних погоджень буде готова у 2015 році. Компанія додала, що це можливо за умов підтримки NASA за програмою Commercial Crew Transport, що була оголошена адміністрацією Барака Обами для 2011 фінансового року. ^[en], керівник компанії, пояснив, що інвестиції NASA дадуть змогу продовжити роботу над проєктом, без цієї підтримки, це було б складно. Роджер Крон також зазначив, що, окрім напрямку роботи з МКС, ключовою була співпраця з компанією .

CST-100 у орбітальному обслуговуючому комплексі у жовтні 2011 року.

Boeing отримала $92,3 млн за контрактом від NASA у квітні 2011 року для подальшої розробки CST-100 за другою фазою програми Commercial Crew Development. 3 серпня 2012 року НАСА оголосила про надання компанії Boeing $460 млн для подальшої розробки корабля.

Тестування CST-100 у вітряному тунелі

31 жовтня 2011 року NASA оголосило про партнерство з агентством ^[en] задля надання компанії Boeing ангару Центра обслуговування орбітального корабля в Космічному центрі імені Кеннеді для виготовлення і тестування корабля CST-100.

16 вересня 2014 року NASA обрало Boeing (CST-100) та SpaceX (Dragon 2) як дві компанії, які розроблять системи доставки екіпажу з США до МКС. Boeing отримала за контрактом $4,2 млрд для завершення і сертифікації капсули CST-100 до 2017 року, SpaceX отримала за контрактом a $2,6 млрд для завершення і сертифікації корабля Dragon 2. Контрактами передбачено не менш одного тестового пілотованого польоту з одним астронавтом NASA на борту. Після сертифікації корабля Starliner, контрактом передбачено виконання 2-6 пілотованих місій до МКС. Вільям Херстенмайер адміністратор NASA з пілотованих місій зазначив, що корабель CST-100 сильніший ніж два інші.

Договір з NASA дає компанії Boeing змогу продавати місця в капсулі для космічних туристів. Boeing пропонує передбачати одне місце для кожного польоту корабля за ціною, яка буде конкурувати з ціною квитків для космічних туристів Роскосмосу.

4 вересня 2015 року Boeing оголосила про нову назву космічного корабля, нова назва — CST-100 Starliner, назва посилається на літак Boeing 787 Dreamliner, який виготовляє Boeing Commercial Airplanes У листопаді 2015 року NASA оголосила про усунення компанії з програми Commercial Resupply Services під час другої фази тендерного відбору для доставки вантажів до МКС.

У травні 2016 року Boeing відклала перший запуск CST-100 з 2017 до 2018 року. У жовтні 2016 року компанія відклала програму на шість місяців з початку до кінця 2018 року через проблеми з постачанням і другою капсулою CST-100. Станом на 2016 рік компанія сподівається відправити астронавтів NASA до МКС у грудні 2018 року.

У квітні 2018 року NASA погодила перших двох астронавтів для польоту на CST-100 Starliner запланованого на листопад 2018 року, що відбудеться скоріше за все у 2019 або у 2020 році. Якщо запуск затримається, передбачається, що корабель матиме ще одного астронавта і додаткове корисне навантаження. Замість двох тижнів, як спочатку планувалось, NASA зазначає, що планується, що екіпаж може залишитись на МКС до шести місяців як і у випадку звичайного польоту астронавтів.

25 травня 2023 року голова комісії з питань безпеки NASA закликав агентство не поспішати з випробувальним польотом літака Boeing CST-100 Starliner з екіпажем, закликавши до незалежного «глибокого вивчення» технічних проблем космічного корабля. Коли NASA і Boeing оголосили 29 березня 2023 року липневу дату запуску CFT, з відстрочкою на три місяці, офіційні особи сказали, що це дасть їм більше часу для завершення сертифікації космічного корабля, зокрема його парашутів. Затримка також була потрібна для перевірки системи авіоніки в космічному кораблі після виявлення логічної помилки в одному з блоків. Тому в ході виступу на відкритому засіданні Консультативної групи з аерокосмічної безпеки голова комітету Патрісія Сандерс висловила скептицизм відносно того, що NASA і Boeing встигнуть вирішити відомі проблеми зі Starliner для його запуску з екіпажем, запланованого на 21 липня 2023 року.

Тестові випробування

Тест капсули CST-100 у сухому озері Деламар, Невада, з відділенням подушок безпеки у квітні 2012 року.

Тестові запалювання двигунів RS-88 у грудні 2003 року.

Починаючи з 2011 року розпочались тестові випробування на макеті корабля.

У вересні 2011 року Boeing повідомила про завершення серії наземних тестів для перевірки конструкції амортизуючих подушок. Вони розташовані під тепловим щитом капсули. Тепловий сконструйований таким чином, що на висоті 1500 м від відкидується. Амотризуючі подушки наповнюються сумішшю азоту і кисню, проте це не та суміш, яка іноді використовується в автомобільних подушках безпеки. Тести проходили у пустелі Мохаве, у південно-східній частині Каліфорнії зі швидкістю 16 та 48 км/год для імітації умов, максимально наближених до тих, що матимуть місце під час робочих приземлень. Тестову випробувальну установку побудувала компанія Bigelow Aerospace, яка так само проводила і тестування.

У квітні 2012 року Boeing успішно завершила тест зі скиданням макету капсули CST-100 над пустелею Невада в сухому озері Деламар, успішно були протестовані три головні парашути системи, які відділились на висоті 3400 м.

У серпні 2013 року Boeing анонсувала про оцінку двома астронавтами NASA аспектів комунікації, ергономіку і панель керування капсулою CST-100, астронавти дізнались, як майбутні астронавти керуватимуть космічним кораблем, який буде транспортувати їх до МКС, а також з іншими цілями на ННО.

Boeing повідомила у травні 2016 року, що тестування корабля перенесені на 8 місяців для зменшення ваги капсули і вирішенні аеродинамічних проблем, які виникли під час запуску на ракеті Atlas V. Орбітальний тестовий політ заплановано на весну 2019 року. Ракета-носій для цього польоту — Atlas V N22 забезпечить ULA. Перший пілотований політ заплановано на літо 2019 року і залежить від результатів тесту Boe-OFT, який триватиме 14 днів і матиме на борту одного астронавта і одного тестового пілота Boeing, які відправляться до МКС. 5 квітня 2018 року NASA оголосила про перший політ з двома астронавтами відбудеться у 2019 або 2020 році. Якщо запуск буде відкладено, то корабель відправить до МКС ще одного астронавта з припасами. NASA повідомляє, що збільшений екіпаж може залишитись на МКС до 6 місяців, що є звичайним часом перебування на станції екіпажу місії. Це пов'язано із завершенням контракту з Росією з доставки астронавтів до МКС в кінці 2019 року. NASA оголосила перший екіпаж з чотирьох астронавтів, які працюватимуть зі SpaceX та Boeing: Роберт Бенкен, Ерік Аллен Боу, Суніта Лін Вільямс та .

У липні 2018 року Boeing оголосила призначення колишнього астронавта NASA ^[en] для польоту на кораблі CST-100 під час тестового польоту.

У липні 2018 року з'явилися дані про аномалію під час тестового запуску чотирьох двигунів системи аварійного порятунку, який проводився в червні перед випробуваннями аварійного відділення корабля від ракети-носія на стартовому майданчику. Компанія Boeing підтвердила, що після завершення прожигу і відключення двигунів, 4 з 8 клапанів, які контролюють подачу компонентів палива, застрягли у відкритому положенні, що призвело до витоку гідразину. Компанією було прийнято рішення відкласти випробування для розслідування причин аномалії і прийняття коригувальних дій. Тестування системи аварійного порятунку корабля тепер планують провести навесні 2019 року, після першого тестового орбітального польоту без екіпажу.

Випробування системи аварійного рятування було здійснено 4 листопада 2019 року. Після від'єднання капсули, один з трьох парашутів не розкрився і капсула здійснила приземлення лише з двома парашутами. Однак приземлення капсули було безпечним і тестування в цілому визнали успішним.

Список польотів

Місія	Дата запуску(UTC)	Екіпаж	Примітки	Тривалість польоту	Повернення
Тест системи аварійного порятунку	04.11.2019, 14:15 (UTC)		Тестування системи аварійного порятунку, здійснено у Нью-Мексико.	95 с	Успішно
Boe-OFT	20.12.2019, 11:36 (UTC)		Непілотований орбітальний тестовий політ Starliner, перерваний через помилку програмного забезпечення.	8 днів (план), 2 дні (факт)	Успішно
Boeing Orbital Flight Test 2	20.05.2022		Непілотований орбітальний тестовий політ Starliner. Успішно пристикувався до МКС.	8 днів (план)
Boe-CFT	2022	Майкл Фінк Ніколь Манн	Перший пілотований політ космічного корабля CST-100.
CFT	05.06.2024	Бутч Вілмор Суніта Вільямс	Пілотований орбітальний випробувальний політ з екіпажом космічного корабля CST-100 Starliner Дати запуску декілька разів переносилися.	8 днів (план)

Екіпаж

Макет космічного корабля CST-100 Starliner і астронавти, обрані для перших двох місій: Суніта Лін Вільямс, , Ерік Аллен Боу, і .

3 серпня 2018 року NASA оголосило імена астронавтів для перших місій корабля Starliner. Еріка Боу через стан здоров'я було замінено у січні 2019 року на Едварда Фінка.

• Перший тестовий політ — Boe-CFT: Едвард Майкл Фінк, , Ніколь Аунапу Манн
• First mission crew — : Суніта Лін Вільямс, , Ногуті Соїті

Космічний туризм

Компанія Space Adventures анонсувала отримання прав на продаж квитків до МКС на борту CST-100, після того, як розпочнуться регулярні польоти.

Технічні партнери

• Aerojet Rocketdyne
• Airborne Systems
• Alliant Techsystems
• (інші мови)
• Samsung Electronics
• Spincraft

Див. також

• New Shepard
• Dragon 2
• Dream Chaser
• Федерація

Примітки

1. . Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. Boeing Starliner запустив першу пілотовану місію з екіпажем NASA. 05.06.2024, 18:42
3. Memi, Edmund G.; Morgan, Adam K. (23 вересня 2009). (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 червня 2018.
4. . Bigelow Aerospace. Архів оригіналу за 10 липня 2010. Процитовано 15 липня 2010.
5. Chow, Denise (25 червня 2010). . Space.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 22 червня 2018.
6. Clark, Stephen (21 липня 2010). . Spaceflight Now. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 18 вересня 2011.
7. . Boeing. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 25 січня 2016.
8. Lindenmoyer, Alan (2010). (PDF). 13th Annual FAA Commercial Space Transportation Conference. February 10–11, 2010. Arlington, Virginia. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2010.
9. Memi, Edmund G.; Rye, Jessica F. (4 серпня 2011). (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2011.
10. Memi, Edmund G.; Gold, Michael N. (2 лютого 2010). (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 червня 2018.
11. Morring, Jr., Frank (25 квітня 2011). Five Vehicles Vie For Future Of U.S. Human Spaceflight. Aviation Week. оригіналу за 9 травня 2014. the CCDev-2 awards, ... went to Blue Origin, Boeing, Sierra Nevada Corp. and Space Exploration Technologies Inc. (SpaceX).
12. Boeing, SpaceX and Sierra Nevada Win CCiCAP Awards. . 3 серпня 2012. Архів оригіналу за 4 січня 2013.
13. . NASA. 16 вересня 2014. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 6 квітня 2015.
14. Капсула Starliner компанії Boeing пристикувалася до Міжнародної космічної станції. hromadske.radio. 21 травня 2022
15. Klamper, Amy (14 серпня 2009). . NBC News. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2009.
16. Grondin, Yves-A. (5 серпня 2013). . NASA Spaceflight. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
17. Commercial Space Flight Panel. YouTube.com. SpaceUp Houston. 2011. . Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 23 червня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
18. Messier, Doug (23 березня 2011). . Parabolic Arc. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
19. . Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 22 лютого 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
20. Lindenmoyer, Alan (2010). (PDF). 13th Annual FAA Commercial Space Transportation Conference. February 10–11, 2010. Arlington, Virginia. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2010.
21. Crew Dragon and Starliner: A Look at the Upcoming Astronaut Taxis [ 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Mike Wall, Space.com. 3 August 2018
22. Clark, Stephen (22 вересня 2015). . Spaceflight Now. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
23. . Canadian Broadcasting Company. Thomson Reuters. 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
24. Gedmark, John; Gold, Mike (16 червня 2010). (Пресреліз). Commercial Spaceflight Federation. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 23 лютого 2019.
25. Memi, Edmund G. (12 вересня 2011). . Boeing. Архів оригіналу за 24 вересня 2011. Процитовано 18 вересня 2011.
26. Memi, Edmund G.; Morgan, Adam K. (19 липня 2010). (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2019.
27. Chow, Denise (19 липня 2010). New Spaceship Could Fly People to Private Space Stations. Space.com. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 23 лютого 2019.
28. Test of Rocketdyne abort motor for Boeing crew capsule. YouTube.com. Процитовано 24 листопада 2011. . Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 21 квітня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
29. Dean, James (18 квітня 2011). . Florida Today. The Flame Trench. Архів оригіналу за 19 квітня 2011.
30. Weaver, David; Curie, Michael; Philman, Amber; Lange, Tina; Korn, Paula (31 жовтня 2011). (Пресреліз). NASA. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 6 березня 2019.
31. Schierholz, Stephanie; Martin, Stephanie (16 вересня 2014). . NASA. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 18 вересня 2014.
32. Norris, Guy (11 жовтня 2014). Why NASA Rejected Sierra Nevada's Commercial Crew Vehicle. Aviation Week. оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
33. Klotz, Irene (17 вересня 2014). . Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
34. Clark, Stephen (4 вересня 2015). . Spaceflight Now. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2015.
35. Rhian, Jason (6 листопада 2015). . Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
36. Berger, Eric (11 жовтня 2016). . Ars Technica. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
37. Berger, Eric (11 травня 2016). . Ars Technica. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
38. Norris, Guy (10 жовтня 2016). Boeing Delays CST-100, Still Targets 2018 ISS Mission. Aviation Week & Space Technology. Процитовано 11 жовтня 2016.
39. Pasztor, Andy (5 квітня 2018). . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
40. NASA скептично ставиться до готовності Starliner до польоту з екіпажем. 26.05.2023
41. Clark, Stephen (3 квітня 2012). . Spaceflight Now. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2012.
42. . NYSE Big Stage. 19 серпня 2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013.
43. Foust, Jeff (12 травня 2016). Boeing delays first crewed CST-100 flight to 2018. .
44. Rhian, Jason (4 січня 2018). . Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
45. Bergin, Chris (27 листопада 2017). . NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
46. Pasztor, Andy (5 квітня 2018). . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
47. Pearlman, Robert Z. (9 липня 2015). . CollectSpace. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 31 грудня 2016.
48. . Ars Technica (англ.). 21 липня 2018. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
49. . Spaceflight Now. 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
50. . spaceflightnow.com (амер.). Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
51. . 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
52. . 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
53. . Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
54. NASA і Boeing готуються до випробувального польоту Starliner у травні. 23.03.2024
55. Boeing готується відправити астронавтів на МКС у капсулі Starliner. // Автор: Світлана Анісімова. 06.05.2024
56. У NASA назвали остаточну дату запуску історичної космічної місії Boeing Starliner. 30.05.2024, 5:18 pm
57. Запуск космічного корабля Starliner відклали за лічені хвилини до старту. 01.06.2024, 23:34
58. NASA’s Boeing Starliner Crew Flight Test Launch – June 5, 2024 (Official NASA Broadcast)
59. Chavers, Alex (9 січня 2017). . News Ledge. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 3 серпня 2018.
60. . NASA. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 3 серпня 2018.
61. Gebhardt, Chris (22 січня 2019). . . Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 23 січня 2019.
62. . Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 18 березня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• Сторінка CST-100 [ 29 березня 2015 у Wayback Machine.] на Boeing.com