Aster pyrenaeus (айстра піренейська) — вид квіткових рослин з родини айстрових (Asteraceae).
Aster pyrenaeus | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Айстериди (Asterids) |
Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
Рід: | Айстра (Aster) |
Вид: | A. pyrenaeus |
Біноміальна назва | |
Aster pyrenaeus DC., 1805 |
Біоморфологічна характеристика
Це багаторічна рослина 40–60 см заввишки, з прямовисним простим шорстко запушеним стеблом. Листки сидячі, шорстко запушені, довгасто-ланцетні, гострі, у верхній половині зубчасті, охоплюють у своїй основі половину стебла; верхні листки цілі. Приквіткові листочки гострокінцеві. Квіткові голови великі, ≈ 5 см в діаметрі, поодинокі чи по 2–5. По колу — язичкові квіточки довгі, синьо-бузкові; у центрі — трубчасті квіточки жовті.
Середовище проживання
Ця рослина зростає в Іспанії та Франції. Він має лише три субпопуляції в Іспанії, в гірському хребті Кантабрії, які ізольовані від субпопуляцій у французьких Піренеях. Ареал в Іспанії становить менше 20 км², а загальний, як передбачається, становить значно менше 500 км². Популяції сильно роздроблені.
Цей вид характерний для окраїнних лісів, вважається сонцелюбним, що сприяє заселенню луків антропогенного походження, луків на вапняному субстраті. Росте на висотах від 300 до 1800 метрів.
Загрози й охорона
Зміна середовища проживання внаслідок зміни сільськогосподарських практик (відмова від традиційного скотарства) є основною загрозою для цього виду. Зростання рекреаційного використання території може вплинути на демографію виду, а будівництво доріг придушило кілька місць зростання.
Цей вид внесений до списку пріоритетних видів у Додатках II та IV Оселищної директиви та внесений до Додатку I Конвенції про збереження дикої природи та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція). Він захищений національним законодавством і регіональним законодавством Астурії в Іспанії. У Франції він внесений до Додатку I до Національного списку охоронюваних видів і перебуває в національному парку Піренеї у Франції. Одна популяція була огороджена протягом чотирьох років, щоб запобігти випасу овець і сприяти природному поширенню та збору насіння для збереження ex situ. У національному парку Пікос де Європа (SCI) є субпопуляція. Невелика кількість особин зберігається ex situ в Атлантичному ботанічному саду.
Примітки
- Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- . Tela Botanica. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
- Buord, S.; Moreno Saiz, J. C. (2011). . The IUCN. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
- . Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
- . Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30.01.2022. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Aster pyrenaeus ajstra pirenejska vid kvitkovih roslin z rodini ajstrovih Asteraceae Aster pyrenaeus Ohoronnij status Pid zagrozoyu zniknennya MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Roslini Plantae Klada Sudinni roslini Tracheophyta Klada Pokritonasinni Angiosperms Klada Evdikoti Eudicots Klada Ajsteridi Asterids Poryadok Ajstrocviti Asterales Rodina Ajstrovi Asteraceae Rid Ajstra Aster Vid A pyrenaeus Binomialna nazva Aster pyrenaeus DC 1805Biomorfologichna harakteristikaCe bagatorichna roslina 40 60 sm zavvishki z pryamovisnim prostim shorstko zapushenim steblom Listki sidyachi shorstko zapusheni dovgasto lancetni gostri u verhnij polovini zubchasti ohoplyuyut u svoyij osnovi polovinu stebla verhni listki cili Prikvitkovi listochki gostrokincevi Kvitkovi golovi veliki 5 sm v diametri poodinoki chi po 2 5 Po kolu yazichkovi kvitochki dovgi sino buzkovi u centri trubchasti kvitochki zhovti Seredovishe prozhivannyaCya roslina zrostaye v Ispaniyi ta Franciyi Vin maye lishe tri subpopulyaciyi v Ispaniyi v girskomu hrebti Kantabriyi yaki izolovani vid subpopulyacij u francuzkih Pireneyah Areal v Ispaniyi stanovit menshe 20 km a zagalnij yak peredbachayetsya stanovit znachno menshe 500 km Populyaciyi silno rozdrobleni Cej vid harakternij dlya okrayinnih lisiv vvazhayetsya soncelyubnim sho spriyaye zaselennyu lukiv antropogennogo pohodzhennya lukiv na vapnyanomu substrati Roste na visotah vid 300 do 1800 metriv Zagrozi j ohoronaZmina seredovisha prozhivannya vnaslidok zmini silskogospodarskih praktik vidmova vid tradicijnogo skotarstva ye osnovnoyu zagrozoyu dlya cogo vidu Zrostannya rekreacijnogo vikoristannya teritoriyi mozhe vplinuti na demografiyu vidu a budivnictvo dorig pridushilo kilka misc zrostannya Cej vid vnesenij do spisku prioritetnih vidiv u Dodatkah II ta IV Oselishnoyi direktivi ta vnesenij do Dodatku I Konvenciyi pro zberezhennya dikoyi prirodi ta prirodnih seredovish isnuvannya v Yevropi Bernska konvenciya Vin zahishenij nacionalnim zakonodavstvom i regionalnim zakonodavstvom Asturiyi v Ispaniyi U Franciyi vin vnesenij do Dodatku I do Nacionalnogo spisku ohoronyuvanih vidiv i perebuvaye v nacionalnomu parku Pireneyi u Franciyi Odna populyaciya bula ogorodzhena protyagom chotiroh rokiv shob zapobigti vipasu ovec i spriyati prirodnomu poshirennyu ta zboru nasinnya dlya zberezhennya ex situ U nacionalnomu parku Pikos de Yevropa SCI ye subpopulyaciya Nevelika kilkist osobin zberigayetsya ex situ v Atlantichnomu botanichnomu sadu PrimitkiUkrayinska nazva ye transkribuvannyam ta abo perekladom latinskoyi nazvi avtorami statti i v avtoritetnih ukrayinomovnih dzherelah ne znajdena Tela Botanica Arhiv originalu za 30 sichnya 2022 Procitovano 30 01 2022 angl Buord S Moreno Saiz J C 2011 The IUCN Arhiv originalu za 23 veresnya 2020 Procitovano 30 01 2022 angl Plants of the World Online Kew Science Arhiv originalu za 28 chervnya 2021 Procitovano 30 01 2022 angl Euro Med Plantbase Arhiv originalu za 30 sichnya 2022 Procitovano 30 01 2022 angl