Alticola argentatus — вид гризунів родини Cricetidae. Вони вирізняються сріблясто-сірим волосяним покривом, довгими вібрисами, молярами без коренів і кутастою формою черепа. Як і багато ссавців євразійського степового екорегіону, вони добре пристосовані до життя на великих висотах, і їх можна зустріти в гірських районах Центральної Азії від гір Саур на північному сході до хребта Кугітанг на заході, а також до Тибету та Гімалаї на півдні.
Alticola argentatus | |
---|---|
Silver mountain vole found in Himachal Pradesh, India | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
Родина: | Хом'якові (Cricetidae) |
Підродина: | Щурові (Arvicolinae) |
Рід: | Alticola |
Вид: | A. argentatus |
Біноміальна назва | |
Alticola argentatus (Severtzov, 1879) |
Опис
Срібляста гірська полівка має широкий спектр колірних варіацій, від яскраво-жовтого до темно-коричневого. Вважається, що відмінності кольорів пов'язані з градієнтом сухості в регіоні, а не з висотою. Довжина хвоста цього виду істотно варіюється і він майже безшерстий. Хвіст цього виду білий у світлих особин і чітко двоколірний у темних тварин. У цих полівок найтемніша шерсть на спині та на маківці. Молодняк починає линяти, досягнувши маси тіла 18–21 г. Линяння починається в березні або квітні, а осіннє линяння відбувається у вересні або жовтні.
Було виявлено, що морфологія черепа різна у тварин, розділених простором у цій широкій області. Встановлено, що довжина черепа змінюється незалежно від довжини тіла. У результаті порівняльного морфологічного аналізу виявлено існування двох субпопуляцій; одна з них зосереджена в регіоні Тянь-Шань, а південна популяція знаходиться в гірській системі Памір-Гіндукуш. Як і багато гризунів, срібляста гірська полівка має моляри, які постійно ростуть і пристосовані для харчування волокнистим матеріалом.
Поширення і середовище проживання
Ця полівка поширена в горах Тянь-Шаню і Паміру Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Афганістану, Китаю та Пакистану. Найпівнічніша частина його географічного ареалу знаходиться в Саурських горах, а найпівденніша — регіон Гілгіт у Пакистані. Єдині викопні залишки цього виду походять із Сель-Угнура в Киргизстані й датуються пізнім плейстоценом. Екорегіон, де мешкає полівка срібляста, — Степ Євразії, характеризується трав'яним покривом з переважанням низьких багаторічних трав. Ці трави здатні протистояти посухам і зазвичай низькі та волокнисті. Ці ботанічні особливості змусили багато видів дрібних ссавців частково жити в норах або знаходити притулок у кам’яних нагромадженнях, як у випадку сріблястої гірської полівки.
Вони часто живуть у високих горах, у субальпійському та альпійському біомі. Вони також зустрічаються в низьких передгір'ях і лісистих регіонах, але в значно меншій мірі. Вони будують гніздові нори в скелях осипних схилів і вкритих скелями осипах. Вони часто заповнюють тріщини скель екскрементами, змішаними з рослинними залишками, утворюючи ізольовану стіну. Гнізда будуються у вигляді м'якої сфери з рослинних залишків і функціонально розділені на виводкові гнізда з окремими зонами для відпочинку. Було помічено, що срібляста гірська полівка активна вдень і вночі, а також зафіксовано пересування полівки під зимовим снігом.
Поведінка
Дієта
Взимку і ранньою весною срібляста полівка харчується переважно корінням рослин і насінням, ці харчові матеріали становлять 87–92% складу її шлунка з листопада по лютий. У березні вони починають харчуватися зеленою рослинністю, і ця свіжа зелень становить 90–99% складу їхнього шлунка з квітня по вересень. Восени ці тварини добувають собі запас їжі на зиму. Маса цих харчових запасів невелика і коливається від 2–5 г до 35–42 г.
Розмноження
Період розмноження цього виду залежить від висоти над рівнем моря; у лісовій і субальпійській зонах він триває з березня по жовтень, а в альпійській зоні спостерігається скорочений період розмноження з травня по вересень. На південних схилах передгір'їв, на висоті від 900 до 1300 м, помічено розмноження полівки взимку. Молоді особини з'являються в травні в лісовій і субальпійській зонах і до літніх місяців стають плідними. Зазвичай народжується три виводки щороку. Статева зрілість досягається у відносно молодому віці.
Примітки
- Molur, S. (2017) [errata version of 2016 assessment]. Alticola argentatus. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T949A115054150. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T949A22343032.en. Процитовано 03.05.2023.
- Nadachowski, Adam; Mead, Jim I. (1999). Alticola argentatus. Mammalian Species. American Society of Mammalogists (625): 1—4. doi:10.2307/3504506. JSTOR 3504506. S2CID 253935844.
- Formozov, A. N. "Adaptive Modifications of Behavior in Mammals of the Eurasian Steppes", Journal of Mammalogy, 1966
- January Weiner, Andrzej Górecki, "Standard metabolic rate and thermoregulation of five species of Mongolian small mammals", Journal of Comparative Physiology, 1981
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Alticola argentatus vid grizuniv rodini Cricetidae Voni viriznyayutsya sriblyasto sirim volosyanim pokrivom dovgimi vibrisami molyarami bez koreniv i kutastoyu formoyu cherepa Yak i bagato ssavciv yevrazijskogo stepovogo ekoregionu voni dobre pristosovani do zhittya na velikih visotah i yih mozhna zustriti v girskih rajonah Centralnoyi Aziyi vid gir Saur na pivnichnomu shodi do hrebta Kugitang na zahodi a takozh do Tibetu ta Gimalayi na pivdni Alticola argentatus Silver mountain vole found in Himachal Pradesh India Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Mishopodibni Rodentia Rodina Hom yakovi Cricetidae Pidrodina Shurovi Arvicolinae Rid Alticola Vid A argentatus Binomialna nazva Alticola argentatus Severtzov 1879 OpisSriblyasta girska polivka maye shirokij spektr kolirnih variacij vid yaskravo zhovtogo do temno korichnevogo Vvazhayetsya sho vidminnosti koloriv pov yazani z gradiyentom suhosti v regioni a ne z visotoyu Dovzhina hvosta cogo vidu istotno variyuyetsya i vin majzhe bezsherstij Hvist cogo vidu bilij u svitlih osobin i chitko dvokolirnij u temnih tvarin U cih polivok najtemnisha sherst na spini ta na makivci Molodnyak pochinaye linyati dosyagnuvshi masi tila 18 21 g Linyannya pochinayetsya v berezni abo kvitni a osinnye linyannya vidbuvayetsya u veresni abo zhovtni Bulo viyavleno sho morfologiya cherepa rizna u tvarin rozdilenih prostorom u cij shirokij oblasti Vstanovleno sho dovzhina cherepa zminyuyetsya nezalezhno vid dovzhini tila U rezultati porivnyalnogo morfologichnogo analizu viyavleno isnuvannya dvoh subpopulyacij odna z nih zoseredzhena v regioni Tyan Shan a pivdenna populyaciya znahoditsya v girskij sistemi Pamir Gindukush Yak i bagato grizuniv sriblyasta girska polivka maye molyari yaki postijno rostut i pristosovani dlya harchuvannya voloknistim materialom Poshirennya i seredovishe prozhivannyaCya polivka poshirena v gorah Tyan Shanyu i Pamiru Kazahstanu Kirgizstanu Tadzhikistanu Afganistanu Kitayu ta Pakistanu Najpivnichnisha chastina jogo geografichnogo arealu znahoditsya v Saurskih gorah a najpivdennisha region Gilgit u Pakistani Yedini vikopni zalishki cogo vidu pohodyat iz Sel Ugnura v Kirgizstani j datuyutsya piznim plejstocenom Ekoregion de meshkaye polivka sriblyasta Step Yevraziyi harakterizuyetsya trav yanim pokrivom z perevazhannyam nizkih bagatorichnih trav Ci travi zdatni protistoyati posuham i zazvichaj nizki ta voloknisti Ci botanichni osoblivosti zmusili bagato vidiv dribnih ssavciv chastkovo zhiti v norah abo znahoditi pritulok u kam yanih nagromadzhennyah yak u vipadku sriblyastoyi girskoyi polivki Voni chasto zhivut u visokih gorah u subalpijskomu ta alpijskomu biomi Voni takozh zustrichayutsya v nizkih peredgir yah i lisistih regionah ale v znachno menshij miri Voni buduyut gnizdovi nori v skelyah osipnih shiliv i vkritih skelyami osipah Voni chasto zapovnyuyut trishini skel ekskrementami zmishanimi z roslinnimi zalishkami utvoryuyuchi izolovanu stinu Gnizda buduyutsya u viglyadi m yakoyi sferi z roslinnih zalishkiv i funkcionalno rozdileni na vivodkovi gnizda z okremimi zonami dlya vidpochinku Bulo pomicheno sho sriblyasta girska polivka aktivna vden i vnochi a takozh zafiksovano peresuvannya polivki pid zimovim snigom PovedinkaDiyeta Vzimku i rannoyu vesnoyu sriblyasta polivka harchuyetsya perevazhno korinnyam roslin i nasinnyam ci harchovi materiali stanovlyat 87 92 skladu yiyi shlunka z listopada po lyutij U berezni voni pochinayut harchuvatisya zelenoyu roslinnistyu i cya svizha zelen stanovit 90 99 skladu yihnogo shlunka z kvitnya po veresen Voseni ci tvarini dobuvayut sobi zapas yizhi na zimu Masa cih harchovih zapasiv nevelika i kolivayetsya vid 2 5 g do 35 42 g Rozmnozhennya Period rozmnozhennya cogo vidu zalezhit vid visoti nad rivnem morya u lisovij i subalpijskij zonah vin trivaye z bereznya po zhovten a v alpijskij zoni sposterigayetsya skorochenij period rozmnozhennya z travnya po veresen Na pivdennih shilah peredgir yiv na visoti vid 900 do 1300 m pomicheno rozmnozhennya polivki vzimku Molodi osobini z yavlyayutsya v travni v lisovij i subalpijskij zonah i do litnih misyaciv stayut plidnimi Zazvichaj narodzhuyetsya tri vivodki shoroku Stateva zrilist dosyagayetsya u vidnosno molodomu vici PrimitkiMolur S 2017 errata version of 2016 assessment Alticola argentatus IUCN Red List of Threatened Species 2016 e T949A115054150 doi 10 2305 IUCN UK 2016 3 RLTS T949A22343032 en Procitovano 03 05 2023 Nadachowski Adam Mead Jim I 1999 Alticola argentatus Mammalian Species American Society of Mammalogists 625 1 4 doi 10 2307 3504506 JSTOR 3504506 S2CID 253935844 Formozov A N Adaptive Modifications of Behavior in Mammals of the Eurasian Steppes Journal of Mammalogy 1966 January Weiner Andrzej Gorecki Standard metabolic rate and thermoregulation of five species of Mongolian small mammals Journal of Comparative Physiology 1981