Alaudala cheleensis

Жайворонок солончаковий
Охоронний статус
Недосліджений  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Жайворонкові (Alaudidae) Рід: Alaudala Вид: Жайворонок солончаковий
Біноміальна назва
Alaudala cheleensis R. Swinhoe, 1871
Ареал виду     Гніздування     Осіле проживання     Зимування
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Calandrella rufescens cheleensis (Swinhoe, 1871) Calandrella cheleensis (Swinhoe, 1871)
Посилання
Вікісховище: Alaudala cheleensis Віківиди: Alaudala cheleensis МСОП: 216912565 NCBI: 670337

Жа́йворонок солончаковий (Alaudala cheleensis) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Центральній і Східній Азії. Раніше вважався конспецифічним з сірим жайворонком, однак був визнаний окремим видом.

Опис

Солончаковий жайворонок

Довжина птаха становить 13—15,5 см, вага 20—24 г. Довжина хвоста становить 6—7 см, довжина дзьоба 7—9 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Верхня частина тіла світло-піщана, охристо-сіра або сірувато-коричнева, тім'я і верхня частина спини поцятковані тонкими темними поздовжніми смужками. Махові пера темно-сірувато-коричневі з блідо-коричневими краями, першорядні і другорядні покривні пера крил мають широкі охристі або білуваті кінчики, які формують на крилах дві світлі смуги, помітні в польоті. Хвіст сірувато-коричневі. крайні стернові пера мають білі краї. Скроні і щоки переважно сіро-коричневі, майже без візерунка, навколо очей широкі охристі кільця, передня частина обличчя охриста, на щоках і підборідді вузькі коричнюваті смужки. Нижня частина тіла переважно біла, груди з боків і верхня частина боків мають охристий відтінок, легко поцятковані темними смужками. Райдужки темно-карі, дзьоб світло-роговий, лапи тілесного кольору.

Загалом солончакові жайворонки є досить схожими на сірих жайворонків, однак мають блідіше забарвлення, смуги на верхній частині тіла у них менш чіткі. нижня частина тіла у них загалом менш смугаста, а білі плями на хвості більш помітні.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:.

• A. c. leucophaea (Severtsov, 1873) — Туркменістан, Узбекистан (південь Кизилкуму), західний і південний Казахстан, на схід до озера Балхаш і Ферганської долини;
• A. c. seebohmi Sharpe, 1890 — північний захід Китаю (Таримський басейн);
• A. c. kukunoorensis Przevalski, 1876 — північ центрального Китаю і південь Монголії;
• A. c. tuvinica (Stepanyan, 1975) — північний захід Монголії, Тува, південний Алтай;
• A. c. cheleensis Swinhoe, 1871 — Забайкалля, північний схід Монголії і північний схід Китаю.

Поширення і екологія

Солончакові жайворонки живуть в степах і солончаках. В районі між Аральським морем і озером Балхаш, де ареали сірих і солончакових жайворонків перетинаються, ці птахи зустрічаються виключно в солончаках, а сірі жайворонки — в різноманітних пустельних і степових ландшафтах. Солончакові жайворонки живляться комахами і насінням трав. Вони гніздяться в галбині в землі, яку встелюють сухою травою. В кладці від 4 до 5 білих яєць, поцяткованих дрібними коричневими плямками. Інкубаційний період триває 12 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 9 днів після вилуплення. В Монголії за сезон може вилупитися два виводки.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Alaudala cheleensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 листопада 2022
2. Alaudala cheleensis у базі Avibase.
3. Ghorbani, F.; Aliabadian, M.; Zhang, R.; Irestedt, M.; Hao, Y.; Sundev, G.; Lei, F.; Ma, M.; Olsson, U.; Alström, P. (2020). Densely sampled phylogenetic analyses of the Lesser Short-toed Lark (Alaudala rufescens) — Sand Lark (A. raytal) species complex (Aves, Passeriformes) reveal cryptic diversity. Zoologica Scripta. 49 (4): 427—439. doi:10.1111/zsc.12422.
4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 листопада 2022.

Джерела

• Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, .
• Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, .