Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
11-та пові́трянодеса́нтна диві́зія (США) (англ. 11th Airborne Division) — військове з'єднання повітрянодесантних військ США, яке брало участь у бойових діях під час Другої світової війни на Тихому океані, а також у В'єтнамі.
| 11-та повітрянодесантна дивізія (з 2022) 11-та десантно-штурмова дивізія 11-та повітрянодесантна дивізія (1943-1958) | |
|---|---|
 Нарукавний знак дивізії | |
| На службі | 25 лютого 1943–1958 1963–1965 6 червня 2022–по т.ч. |
| Країна |  США |
| Вид |  Армія США |
| Тип | Збройні сили США |
| Роль |  повітрянодесантні війська |
| Чисельність | дивізія |
| Прізвиська | «Ангели» (англ. «The Angels») |
| Війни/битви | Друга світова війна Війна у В'єтнамі |
| Вебсайт | 11thairbornedivision.army.mil |
| Командування | |
| Визначні командувачі | |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Заснована 25 лютого 1943 року, як повітрянодесантна дивізія Збройних сил США. Розформована в 1965 році.
Історія
11-та повітряно-десантна дивізія була офіційно активована 25 лютого 1943 року в Кемп Маккалл у штаті Північна Кароліна під командуванням генерал-майора Джозефа Свінга. Дивізія складалася з 511-го парашутного та 187-го і 188-го планерно-десантних полків, та нараховувала 8211 осіб, що було приблизно вдвічі менше за штатною чисельністю, ніж мала звичайна американська піхотна дивізія Другої світової війни.
Відразу після заснування з'єднання перебувало на території континентальних Сполучених Штатів, де підрозділи проходили повний курс навчання для повітрянодесантних військ. Навчання включало тривалі марш-кидки, стрибки з парашутом з парашутних веж та з транспортних літаків. Коефіцієнт відсіювання кандидатів був високим, але ніколи не бракувало добровольців, тим більше, що в американських повітрянодесантних підрозділах рівень оплати праці був значно вищим, ніж у звичайного піхотинця.
У ніч на 7 грудня 1943 року 11-та повітряна десантна дивізія була десантована 200 транспортними літаками C-47 «Скайтрейн» та 234 планерами CG-4A з навчальною метою захоплення допоміжного армійського аеродрому Кнолвуд поблизу Форт Брегг у штаті Північна Кароліна. За висадкою та діями десанту спостерігав командувач силами армії США генерал-лейтенант Леслі Макнейр, який, зрештою, мав би дати вирішальний висновок у спорі щодо існування та ефективності застосування парашутних дивізій.
85 % десантників висадилися на свої цілі без навігаційних помилок, і до світанку повітрянодесантні війська захопили допоміжний аеродром та забезпечили висадку решти дивізії. Загалом американські десантники продемонстрували високу виучку та рішучість у діях, отже спостерігачі оцінили проведення навчання як великий успіх.
Після маневрів біля Кнолвуда, 11-та дивізія залишалася у резерві, доки у січні 1944 року її не передислокували до Форт Полку в Луїзіані, а пізніше у Кемп Стоунмен, штат Каліфорнія. З 25 травня по 11 червня 1944 року було проведено перекидання частин 11-ї дивізії у район затоки Мілн, Папуа Нова Гвінея, де до вересня дивізія проходила акліматизацію та продовжувала навчання. 11 листопада дивізія перевезена морем до острова Лейте на Філіппінах, прибувши до місця 18 листопада. Через чотири дні її підпорядкували і вперше вступила в бій, але діяла як піхотна дивізія, а не за своїм призначенням. 11-ій повітрянодесантній дивізії наказали замінити в районі Бурауен-Ла-Пас-Будго 7-му піхотну дивізію, що билася на цьому напрямку, та знищити всі японські сили в її оперативній зоні, а також захистити тилову зону та аеродроми XXIV корпусу.
Протягом листопада-грудня 1944 року дивізія вела бойові дії щодо зачищення від японських сил визначеної зони відповідальності. 6 грудня японці провели відчайдушну десантну операцію, спробувавши повітряний десант на важливі аеродроми американців Таклобан та Дулаг у смузі дій 11-ї повітрянодесантної дивізії. Противник був відбитий, одна з груп японських парашутистів висадилася навколо аеродрому Бурауен, де знаходився штаб 11-ї повітрянодесантної дивізії. П'ять літаків зв'язку та один транспортний літак С-47 були знищені, але ворожий десант був ліквідований зведеною бойовою групою артилеристів, інженерів та служб забезпечення і підтримки на чолі з комдивом генерал-майором Свінгом.
22 січня командир дивізії отримав наказ на терміново перекидання для проведення операції на острів Лусон, на північ від Лейте. Через п'ять днів 187-й та 188-й планерні полки були відправлені в Лусон морем, а 511-й парашутний полк був передислокований військово-транспортними літаками С-46 «Командо» до Міндоро. На світанку 31 січня 188-й полк здійснив амфібійну висадку поблизу Насугбу, на півдні Лусону.
В подальшому війська 11-ї повітрянодесантної дивізії вели бої на острові Лусон.
3 лютого 1945 року була проведена тактична повітрянодесантна операція з десантування 11-ї дивізії на важливий рубіж. Маючи лише 48 транспортних літаків С-47 «Скайтрейн», десантування 511-го полку було проведено у три хвилі. Близько 07:00 перша хвиля десанту піднялася з аеродрому у Міндоро. Під супроводом нічних винищувачів P-61 «Блек Відов» транспортні літаки вони рушили до хребта Тагатай. Сам хребет являв собою доволі відкритий простір завдовжки 1800 м і завширшки 3700 м, який місцями був звільнений від японських військ місцевими філіппінськими солдатами та партизанами.
О 08:15 перший ешелон у першому підйомі, приблизно 345 осіб, успішно висадився на визначений майданчик десантування. Другий ешелон з приблизно 570 осіб, був передчасно скинутий і приземлився приблизно на 7 300 м на схід. Наступний підйом також зіткнувся з проблемами: 425 десантників десантувалися вчасно, але решта 1325 парашутистів, через помилку пілотів та погану дисципліну при здійсненні стрибків, висадилися зарано. Втім протягом наступних п'яти годин з початку операції весь полк був зібраний. Після подолання незначного японського спротиву до 15:00 511-й полк вийшов у контакт з 188-м та 187-м планерними полками, що наступали суходолом, і вся дивізія знову була зібрана як єдине формування. Очистивши хребет від японських окупантів, дивізія почала просуватися до Маніли, яку обороняли близько 6000 японських солдатів на лінії Генко.
11-ій дивізії було наказано прорвати лінію Генко й атакувати Манілу, де вона повинна була з'єднатися з іншими американськими силами, що атакували столицю Філіппін з півночі. Усі три полки були залучені до проведення штурму. 5 лютого, долаючи запеклий опір японських військ, американські десантники увірвалися у місто та з боями прорвалися до Нікольс-Філд, аеродрому, який перебував у центрі лінії Генко. Наступного дня дивізія просунулася до форту Вільяма Мак-Кінлі, штабу контр-адмірала Івабучі, командувача японськими військами на Лусоні.
15 лютого 1-й батальйон 187-го поряд з іншими американськими частинами розпочав атаку на оборонний район Мабато, надзвичайно сильно укріплений пункт. Протягом наступних шести днів велися жорстокі бої, американська авіація завдавала багато авіаударів, використовуючи напалм, вівся вогонь важкої артилерії, доки до 18 лютого район не був очищений від японських військ. Спорадичні бої точили в Манілі до 3 березня, коли закінчився весь організований опір японської армії.
Під час боїв на Лусоні американські десантники 11-ї дивізії провели , де звільнили з полону 2 147 цивільних, громадян країн-союзників, що утримувалися в концентраційному таборі японців.
Згодом командир 11-ї дивізії отримав наказ командувача 6-ї армії генерала Вальтера Крюгера знищити всі японські формування в південному Лусоні на південь від Маніли. Японські війська, що оборонялися в цьому районі, становили 80-тисячне угруповання, одну з трьох груп японської армії у 14-му районі під командуванням генерала Ямашіта Томоюкі. 11-та повітрянодесантна дивізія спільно з філіппінськими військами, місцевими партизанами та підрозділами 1-ї кавалерійської дивізії, вела бої до кінця квітня. Ведення бойових дій відбувалося у надзвичайно складних умовах у гірській місцевості, і багато японських підрозділів билися до останнього, але не здавалися. Однак увесь організований опір у південному Лусоні закінчився 1 травня, коли дивізія захопила гору Малепуньйо поблизу міста Ліпа.
23 червня в провінції Апарі на півночі Лусона відбулася чергова десантна операція з висадки повітряного десанту в тилу японських військ. Японські війська, що залишилися на острові, зосередилися на крайній півночі острову й вперто тримали оборону, змусивши генерал-лейтенанта Вальтера Крюгера залучити на їхній розгром чотири піхотні дивізії, бронегрупу та велику групу філіппінських партизанів. Поки ці сили стискали японців, 37-ма піхотна дивізія почала наступ на північ, перемігши більш слабке формування і оточивши основне японське угруповання. Щоб забезпечити успіх 37-ї дивізії, Крюгер наказав командирові 11-ї дивізії висадитися поблизу Апарі і рухатися на південь, назустріч наступаючій 37-ій.
11-та повітрянодесантна дивізія мала скинути бойову батальйонну групу на аеродром Камаланіуган, приблизно в 16 км на південь від Апарі. Потім група мала наступати на південь, долаючи опір японських військ «Шобу», до виходу на з'єднання з передовими підрозділами 37-ї піхотної дивізії. Спеціальна сформована бойова група була десантована 54 C-47 «Скайтрейн» та 13 літаками C-46 «Коммандо», а також шістьма планерами CG-4A. 21 червня у визначеній смузі висадився загін «пайтфайндерів» дивізії, а через два дні проведена висадка основних сил десанту. Японський опір був жорстким, змушуючи десантників застосовувати вогнемети, щоб ліквідувати бункери та укріплення на шляху просування. Після трьох днів боїв та усунення значної частини японської групи, оперативна група зустріла передові підрозділи 37-ї піхотної дивізії. Однак, японська група «Шобу» вела бої до вересня, її оточення ознаменувало останню бойову операцію десантної дивізії.
За час бойових дій у Другій світовій війні 11-та дивізія зазнала 2 431 втрату, серед яких 494 людини загинуло, 120 — померли від поранень, 11 зникли безвісти та 1926 дістали поранень різного ступеня важкості.
Після завершення воєнних дій на Тихому океані 11-та дивізія входила до складу окупаційних військ США на території Японії. Американські десантники перебували в районі Йокогами, а пізніше на півночі острову Хоккайдо до травня 1949 року, після чого дивізію повернули до Сполучених Штатів.
У післявоєнний час підрозділи 11-ї дивізії брали участь у війні в Кореї та В'єтнамі.
Структура дивізії
Див. також
Примітки
- Special Unit Designations. United States Army Center of Military History. 21 April 2010. оригіналу за 9 червень 2010. Процитовано 24 June 2010. (англ.)
Джерела
- 11th Airborne Division Unit History (LoneSentry.com) [ 6 червня 2011 у Wayback Machine.]
- The 11th Airborne Division During WWII [ 27 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- History of the 11th Airborne Division [ 17 березня 2010 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
11 ta povi tryanodesa ntna divi ziya SShA angl 11th Airborne Division vijskove z yednannya povitryanodesantnih vijsk SShA yake bralo uchast u bojovih diyah pid chas Drugoyi svitovoyi vijni na Tihomu okeani a takozh u V yetnami 11 ta povitryanodesantna diviziya z 2022 11 ta desantno shturmova diviziya 1963 1965 11 ta povitryanodesantna diviziya 1943 1958 Narukavnij znak diviziyiNa sluzhbi25 lyutogo 1943 1958 1963 1965 6 chervnya 2022 po t ch Krayina SShAVidArmiya SShATipZbrojni sili SShARolpovitryanodesantni vijskaChiselnistdiviziyaPrizviska Angeli angl The Angels Vijni bitviDruga svitova vijna Novogvinejska kampaniya Filippinska kampaniya Bitva za Lejte Bitva za Luson Okupaciya Yaponiyi Vijna u V yetnamiVebsajt11thairbornedivision army milKomanduvannyaViznachni komanduvachiMediafajli na Vikishovishi Zasnovana 25 lyutogo 1943 roku yak povitryanodesantna diviziya Zbrojnih sil SShA Rozformovana v 1965 roci Istoriya11 ta povitryano desantna diviziya bula oficijno aktivovana 25 lyutogo 1943 roku v Kemp Makkall u shtati Pivnichna Karolina pid komanduvannyam general majora Dzhozefa Svinga Diviziya skladalasya z 511 go parashutnogo ta 187 go i 188 go planerno desantnih polkiv ta narahovuvala 8211 osib sho bulo priblizno vdvichi menshe za shtatnoyu chiselnistyu nizh mala zvichajna amerikanska pihotna diviziya Drugoyi svitovoyi vijni Vidrazu pislya zasnuvannya z yednannya perebuvalo na teritoriyi kontinentalnih Spoluchenih Shtativ de pidrozdili prohodili povnij kurs navchannya dlya povitryanodesantnih vijsk Navchannya vklyuchalo trivali marsh kidki stribki z parashutom z parashutnih vezh ta z transportnih litakiv Koeficiyent vidsiyuvannya kandidativ buv visokim ale nikoli ne brakuvalo dobrovolciv tim bilshe sho v amerikanskih povitryanodesantnih pidrozdilah riven oplati praci buv znachno vishim nizh u zvichajnogo pihotincya U nich na 7 grudnya 1943 roku 11 ta povitryana desantna diviziya bula desantovana 200 transportnimi litakami C 47 Skajtrejn ta 234 planerami CG 4A z navchalnoyu metoyu zahoplennya dopomizhnogo armijskogo aerodromu Knolvud poblizu Fort Bregg u shtati Pivnichna Karolina Za visadkoyu ta diyami desantu sposterigav komanduvach silami armiyi SShA general lejtenant Lesli Maknejr yakij zreshtoyu mav bi dati virishalnij visnovok u spori shodo isnuvannya ta efektivnosti zastosuvannya parashutnih divizij 85 desantnikiv visadilisya na svoyi cili bez navigacijnih pomilok i do svitanku povitryanodesantni vijska zahopili dopomizhnij aerodrom ta zabezpechili visadku reshti diviziyi Zagalom amerikanski desantniki prodemonstruvali visoku viuchku ta rishuchist u diyah otzhe sposterigachi ocinili provedennya navchannya yak velikij uspih Pislya manevriv bilya Knolvuda 11 ta diviziya zalishalasya u rezervi doki u sichni 1944 roku yiyi ne peredislokuvali do Fort Polku v Luyiziani a piznishe u Kemp Stounmen shtat Kaliforniya Z 25 travnya po 11 chervnya 1944 roku bulo provedeno perekidannya chastin 11 yi diviziyi u rajon zatoki Miln Papua Nova Gvineya de do veresnya diviziya prohodila aklimatizaciyu ta prodovzhuvala navchannya 11 listopada diviziya perevezena morem do ostrova Lejte na Filippinah pribuvshi do miscya 18 listopada Cherez chotiri dni yiyi pidporyadkuvali i vpershe vstupila v bij ale diyala yak pihotna diviziya a ne za svoyim priznachennyam 11 ij povitryanodesantnij diviziyi nakazali zaminiti v rajoni Burauen La Pas Budgo 7 mu pihotnu diviziyu sho bilasya na comu napryamku ta znishiti vsi yaponski sili v yiyi operativnij zoni a takozh zahistiti tilovu zonu ta aerodromi XXIV korpusu Protyagom listopada grudnya 1944 roku diviziya vela bojovi diyi shodo zachishennya vid yaponskih sil viznachenoyi zoni vidpovidalnosti 6 grudnya yaponci proveli vidchajdushnu desantnu operaciyu sprobuvavshi povitryanij desant na vazhlivi aerodromi amerikanciv Takloban ta Dulag u smuzi dij 11 yi povitryanodesantnoyi diviziyi Protivnik buv vidbitij odna z grup yaponskih parashutistiv visadilasya navkolo aerodromu Burauen de znahodivsya shtab 11 yi povitryanodesantnoyi diviziyi P yat litakiv zv yazku ta odin transportnij litak S 47 buli znisheni ale vorozhij desant buv likvidovanij zvedenoyu bojovoyu grupoyu artileristiv inzheneriv ta sluzhb zabezpechennya i pidtrimki na choli z komdivom general majorom Svingom 22 sichnya komandir diviziyi otrimav nakaz na terminovo perekidannya dlya provedennya operaciyi na ostriv Luson na pivnich vid Lejte Cherez p yat dniv 187 j ta 188 j planerni polki buli vidpravleni v Luson morem a 511 j parashutnij polk buv peredislokovanij vijskovo transportnimi litakami S 46 Komando do Mindoro Na svitanku 31 sichnya 188 j polk zdijsniv amfibijnu visadku poblizu Nasugbu na pivdni Lusonu V podalshomu vijska 11 yi povitryanodesantnoyi diviziyi veli boyi na ostrovi Luson 3 lyutogo 1945 roku bula provedena taktichna povitryanodesantna operaciya z desantuvannya 11 yi diviziyi na vazhlivij rubizh Mayuchi lishe 48 transportnih litakiv S 47 Skajtrejn desantuvannya 511 go polku bulo provedeno u tri hvili Blizko 07 00 persha hvilya desantu pidnyalasya z aerodromu u Mindoro Pid suprovodom nichnih vinishuvachiv P 61 Blek Vidov transportni litaki voni rushili do hrebta Tagataj Sam hrebet yavlyav soboyu dovoli vidkritij prostir zavdovzhki 1800 m i zavshirshki 3700 m yakij miscyami buv zvilnenij vid yaponskih vijsk miscevimi filippinskimi soldatami ta partizanami O 08 15 pershij eshelon u pershomu pidjomi priblizno 345 osib uspishno visadivsya na viznachenij majdanchik desantuvannya Drugij eshelon z priblizno 570 osib buv peredchasno skinutij i prizemlivsya priblizno na 7 300 m na shid Nastupnij pidjom takozh zitknuvsya z problemami 425 desantnikiv desantuvalisya vchasno ale reshta 1325 parashutistiv cherez pomilku pilotiv ta poganu disciplinu pri zdijsnenni stribkiv visadilisya zarano Vtim protyagom nastupnih p yati godin z pochatku operaciyi ves polk buv zibranij Pislya podolannya neznachnogo yaponskogo sprotivu do 15 00 511 j polk vijshov u kontakt z 188 m ta 187 m planernimi polkami sho nastupali suhodolom i vsya diviziya znovu bula zibrana yak yedine formuvannya Ochistivshi hrebet vid yaponskih okupantiv diviziya pochala prosuvatisya do Manili yaku oboronyali blizko 6000 yaponskih soldativ na liniyi Genko 11 ij diviziyi bulo nakazano prorvati liniyu Genko j atakuvati Manilu de vona povinna bula z yednatisya z inshimi amerikanskimi silami sho atakuvali stolicyu Filippin z pivnochi Usi tri polki buli zalucheni do provedennya shturmu 5 lyutogo dolayuchi zapeklij opir yaponskih vijsk amerikanski desantniki uvirvalisya u misto ta z boyami prorvalisya do Nikols Fild aerodromu yakij perebuvav u centri liniyi Genko Nastupnogo dnya diviziya prosunulasya do fortu Vilyama Mak Kinli shtabu kontr admirala Ivabuchi komanduvacha yaponskimi vijskami na Lusoni 15 lyutogo 1 j bataljon 187 go poryad z inshimi amerikanskimi chastinami rozpochav ataku na oboronnij rajon Mabato nadzvichajno silno ukriplenij punkt Protyagom nastupnih shesti dniv velisya zhorstoki boyi amerikanska aviaciya zavdavala bagato aviaudariv vikoristovuyuchi napalm vivsya vogon vazhkoyi artileriyi doki do 18 lyutogo rajon ne buv ochishenij vid yaponskih vijsk Sporadichni boyi tochili v Manili do 3 bereznya koli zakinchivsya ves organizovanij opir yaponskoyi armiyi Pid chas boyiv na Lusoni amerikanski desantniki 11 yi diviziyi proveli de zvilnili z polonu 2 147 civilnih gromadyan krayin soyuznikiv sho utrimuvalisya v koncentracijnomu tabori yaponciv Zgodom komandir 11 yi diviziyi otrimav nakaz komanduvacha 6 yi armiyi generala Valtera Kryugera znishiti vsi yaponski formuvannya v pivdennomu Lusoni na pivden vid Manili Yaponski vijska sho oboronyalisya v comu rajoni stanovili 80 tisyachne ugrupovannya odnu z troh grup yaponskoyi armiyi u 14 mu rajoni pid komanduvannyam generala Yamashita Tomoyuki 11 ta povitryanodesantna diviziya spilno z filippinskimi vijskami miscevimi partizanami ta pidrozdilami 1 yi kavalerijskoyi diviziyi vela boyi do kincya kvitnya Vedennya bojovih dij vidbuvalosya u nadzvichajno skladnih umovah u girskij miscevosti i bagato yaponskih pidrozdiliv bilisya do ostannogo ale ne zdavalisya Odnak uves organizovanij opir u pivdennomu Lusoni zakinchivsya 1 travnya koli diviziya zahopila goru Malepunjo poblizu mista Lipa 23 chervnya v provinciyi Apari na pivnochi Lusona vidbulasya chergova desantna operaciya z visadki povitryanogo desantu v tilu yaponskih vijsk Yaponski vijska sho zalishilisya na ostrovi zoseredilisya na krajnij pivnochi ostrovu j vperto trimali oboronu zmusivshi general lejtenanta Valtera Kryugera zaluchiti na yihnij rozgrom chotiri pihotni diviziyi bronegrupu ta veliku grupu filippinskih partizaniv Poki ci sili stiskali yaponciv 37 ma pihotna diviziya pochala nastup na pivnich peremigshi bilsh slabke formuvannya i otochivshi osnovne yaponske ugrupovannya Shob zabezpechiti uspih 37 yi diviziyi Kryuger nakazav komandirovi 11 yi diviziyi visaditisya poblizu Apari i ruhatisya na pivden nazustrich nastupayuchij 37 ij 11 ta povitryanodesantna diviziya mala skinuti bojovu bataljonnu grupu na aerodrom Kamalaniugan priblizno v 16 km na pivden vid Apari Potim grupa mala nastupati na pivden dolayuchi opir yaponskih vijsk Shobu do vihodu na z yednannya z peredovimi pidrozdilami 37 yi pihotnoyi diviziyi Specialna sformovana bojova grupa bula desantovana 54 C 47 Skajtrejn ta 13 litakami C 46 Kommando a takozh shistma planerami CG 4A 21 chervnya u viznachenij smuzi visadivsya zagin pajtfajnderiv diviziyi a cherez dva dni provedena visadka osnovnih sil desantu Yaponskij opir buv zhorstkim zmushuyuchi desantnikiv zastosovuvati vognemeti shob likviduvati bunkeri ta ukriplennya na shlyahu prosuvannya Pislya troh dniv boyiv ta usunennya znachnoyi chastini yaponskoyi grupi operativna grupa zustrila peredovi pidrozdili 37 yi pihotnoyi diviziyi Odnak yaponska grupa Shobu vela boyi do veresnya yiyi otochennya oznamenuvalo ostannyu bojovu operaciyu desantnoyi diviziyi Za chas bojovih dij u Drugij svitovij vijni 11 ta diviziya zaznala 2 431 vtratu sered yakih 494 lyudini zaginulo 120 pomerli vid poranen 11 znikli bezvisti ta 1926 distali poranen riznogo stupenya vazhkosti Pislya zavershennya voyennih dij na Tihomu okeani 11 ta diviziya vhodila do skladu okupacijnih vijsk SShA na teritoriyi Yaponiyi Amerikanski desantniki perebuvali v rajoni Jokogami a piznishe na pivnochi ostrovu Hokkajdo do travnya 1949 roku pislya chogo diviziyu povernuli do Spoluchenih Shtativ U pislyavoyennij chas pidrozdili 11 yi diviziyi brali uchast u vijni v Koreyi ta V yetnami Struktura diviziyiDiv takozhDesantno shturmovi vijska Ukrayini 1 sha aeromobilna diviziya Ukrayina 103 tya gvardijska povitryanodesantna diviziya SRSR 7 ma desantno shturmova diviziya RF 38 ma okrema desantno shturmova brigada Bilorus 11 ta parashutna diviziya Tretij Rejh PrimitkiSpecial Unit Designations United States Army Center of Military History 21 April 2010 originalu za 9 cherven 2010 Procitovano 24 June 2010 angl Dzherela11th Airborne Division Unit History LoneSentry com 6 chervnya 2011 u Wayback Machine The 11th Airborne Division During WWII 27 zhovtnya 2018 u Wayback Machine History of the 11th Airborne Division 17 bereznya 2010 u Wayback Machine