Berkeley Software Distribution BSD укр Дистрибутив програм Берклі назва кількох POSIX сумісних операційних систем сімейс

Berkeley Software Distribution, BSD (укр. Дистрибутив програм Берклі) — назва кількох POSIX-сумісних операційних систем сімейства UNIX, створених на основі розробок Каліфорнійського університету в Берклі на початку 1970-х років. Безкоштовні, мають відкритий початковий код. Сьогодні найпопулярнішою є FreeBSD. Назва *BSD також є збірною для сучасних наступників тих збірок.

Історія

Спрощена діаграма еволюції Unix. Не показано системи , і інші власницькі варіанти.

Ранні варіанти Unix від Bell Labs, такі як (1970-ті роки), містили повні початкові коди ОС, що дозволяло дослідникам, ентузіастам і університетам модифікувати й розширювати систему. Професор Боб Фабрі з Каліфорнійського університету у Берклі отримав стрічки з текстами системи 1974 року — він був членом комітету Симпозіуму з принципів операційних систем (англ. Symposium on Operating Systems Principles), де Unix була вперше представлена. Для запуску системи було придбано машину , але з міркувань економії, вона використовувалася спільно з дослідницькими групами з математики й статистики, які запускали свої програми під керуванням ОС (RSTS/E). Таким чином, Unix працювала лише вісім годин щодня. Наступного року університет закупив і інсталював (PDP-11/70).

У 1975 році Кен Томпсон узяв відпустку у Bell Labs і приїхав у Берклі як «гостьовий» професор. За його допомоги було встановлено і розпочата робота над підтримкою у Unix мови Pascal. Студенти Чак Гелі (англ. Chuck Haley) і Білл Джой вдосконалили компілятор Паскаля, написаний Томпсоном, і створили текстовий редактор ex. Інші університети також зацікавилися програмами, розроблюваними у Берклі, і 1977 року Джой почав компіляцію першого дистрибутиву Berkeley Software (1BSD), який був випущений 9 березня 1978 року^:142. 1BSD був лише доповненням до Unix (не самостійною ОС). Було передано близько 30 копій.

Другий дистрибутив Берклі (2BSD), випущений у травні 1979 р., базувався на 1BSD і містив дві нові програми, написані Джоєм, які можна знайти у Unix-подібних ОС і у XXI столітті: текстовий редактор vi і оболонка C shell. Було передано близько 75 копій 2BSD.

VAX-11/780, типовий мінікомп'ютер, де працювали ранні версії ОС BSD.

У 1978-му в університеті з'явився комп'ютер VAX, але перше портування Unix () не враховувало нові можливості віртуальної пам'яті, що надавалися цією машиною. Потрібно було переписати ядро, що і було зроблено студентами Берклі. Нова ОС на основі нового ядра з підтримкою віртуальної пам'яті і портованих з 2BSD і 32V утиліт стала називатися 3BSD і випущена наприкінці 1979 року. Альтернативною назвою для 3BSD також була VAX/UNIX або VMUNIX (англ. Virtual Memory Unix), відповідно двійкові файли ядра BSD як правило називалися /vmunix аж до версії 4.4BSD.

Скріншот терміналу системи 4.3 BSD UNIX, Університет Вісконсин-Медісон, приблизно 1987 рік.

У червні 1986 року було випущено 4.3BSD, після чого почався поступовий відхід від платформи VAX, що морально застарівала. Машини Power 5 і Power 6/32 (кодова назва Tahoe) компанії здавалися перспективними у той час, але досить швидко їх розробка припинилася. Втім, порт 4.3BSD-Tahoe (червень 1988 року) виявився вдалим, тому що у ньому вперше було напрацьовано архітектуру розділення машинно-залежної і машинно-незалежної частин ОС. У майбутньому це стало у пригоді при портуванні BSD на інші процесорні архітектури.

На додачу до портування, група CSRG працювала над стеком протоколів OSI, а також над новими алгоритмами (TCP/IP) (спільно з Веном Джейкобсоном з Lawrence Berkeley National Laboratory), що було необхідно в умовах постійного зростання комп'ютерних мереж і Internet.

До кінця 1980-х років всі версії BSD містили пропрієтарний код AT&T Unix і тому підпадали під дію угоди AT&T про ліцензування програм. Ліцензії на початкові коди ОС дуже зросли в ціні, а кілька сторонніх компаній висловили інтерес у підготовці окремого релізу коду підтримки мережі, який би був вільний від фрагментів Unix (і таким чином не підлягав би ліцензуванню). Це спричинило до появи пакету Networking Release 1 (Net/1), який став доступний для всіх бажаючих (тобто став вільним ПЗ) на умовах простої ліцензії BSD. Реліз відбувся у червні 1989-го.

Наступники BSD

Сучасні Unix-подібні операційні системи, що розвинулись з BSD включать:

Darwin
- Mac OS X
FreeBSD
- DragonFly BSD
- (live CD)
- Frenzy
- DesktopBSD
- PC-BSD
NetBSD
- OpenBSD
SunOS

Див. також

Джерела

(2005). Chapter 7. BSD and the CSRG. . . Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 березня 2019.
Salus, Peter H. (1 червня 1994). A Quarter Century of UNIX. Addison Wesley. ISBN .
Toomey, Warren. . tuhs.org. The Unix Heritage Society. Архів оригіналу за 9 липня 2006. Процитовано 6 жовтня 2010.
M.K. McKusick, M.J. Karels, Keith Sklower, Kevin Fall, Marc Teitelbaum and Keith Bostic (1989). Current Research by The Computer Systems Research Group of Berkeley. Proc. European Unix Users Group.

Посилання

FreeBSD.org [ 22 червня 2007 у Wayback Machine.]
NetBSD.org [ 16 вересня 2020 у Wayback Machine.]
OpenBSD.org [ 28 травня 2002 у Wayback Machine.]
DragonFlyBSD.org [ 23 березня 2007 у Wayback Machine.]
A timeline of BSD and Research UNIX [ 17 липня 2013 у Wayback Machine.] (FreeBSD website)
BSD.org [ 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
Українська спільнота matrix присвячена BSD

Це незавершена стаття про програмне забезпечення.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[penguin7-1] (2005). Chapter 7. BSD and the CSRG. . . Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 березня 2019.

[salus1994-2] Salus, Peter H. (1 червня 1994). A Quarter Century of UNIX. Addison Wesley. ISBN .

[tuhs-2bsd-3] Toomey, Warren. . tuhs.org. The Unix Heritage Society. Архів оригіналу за 9 липня 2006. Процитовано 6 жовтня 2010.

[beyond43-4] M.K. McKusick, M.J. Karels, Keith Sklower, Kevin Fall, Marc Teitelbaum and Keith Bostic (1989). Current Research by The Computer Systems Research Group of Berkeley. Proc. European Unix Users Group.