Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ятвя́гія — середньовічна країна балтського народу ятвягів. Розташовувалася у Східній Європі, в межиріччі Німана і Західного Бугу, на межі сучасних Польщі (Підляшшя), Білорусі (Берестейщина, Гродненщина) і південно-західної Литви. Центральним містом був Дорогичин. До Х ст. була самостійною, згодом з перервами підпорядковувалася Русі. У XIII ст. була місцем боїв між ятвягами, русами, поляками і хрестоносцями. З кінця ХІІІ ст. поділена між Руським королівством, Великим князівством Литовським і Тевтонським орденом. У руських літописах згадується як Ятвязька земля; у німецьких — як Судовія.
Назва
Історія
Землі Ятвігії входили до складу Київської Русі. В договорі 944 року між київським князем Ігорем і Візантійською імперією перераховано послів багатьох земель Русі, один з яких був Ятвіаг Гунарев (Jatviag Gunarev). Це є першою письмовою згадкою про ятвігів.
З кінця Х ст. Ятвягія стала об'єктом агресії руських князів. Так, 983 року київський князь Володимир Святославич пішов походом у землю ятвягів і здобув її. 1038 року його син і наступник Ярослав Мудрий так само ходив проти ятвягів і здобув перемогу. Головним мотивом цих акцій, слід думати, була необхідність захистити від ятвязьких набігів західні регіони Київської Русі. Саме з розселенням полонених Ярославом Мудрим ятвягів пов'язують кілька курганних могильників 1-ї половини — середини ХІ ст., розташовані в околицях Новограда-Волинського (насипи цих курганів мають кам'яні елементи, що нетипово для слов'янських поховальних пам'яток).
Русько-ятвязьке протистояння поновилося у ХІІ ст., з постанням Володимирського князівства на південних кордонах Ятвягії. Зокрема, 1112 року володимирський князь Ярослав Святополкович, правнук Ярослава Мудрого, звитяжно воював у Ятвязькій землі. Взимку 1196—1197 років володимирський князь Роман Мстиславич здійснив каральний похід на ятвягів, які набігали на його князівство, й попалив Ятвязьку волость.
Князь ятвігів Нетимир (Netimeras) був навернений до християнства Бруно Кверфуртським в 1009 році. 1170 року Роман Мстиславич, що правив в Володимир-Волинському князівстві підкорив собі ятвягів.
З 13-го століття ятвяги стали здійснювати набіги на сусідні князівства: Мазовецьке, Люблінське та Волинське поки Конрад I Мазовецький та король Данило Галицький знову підкорили їх землі.
У 1264, герцог Кракова Болеслав V організував експедицію проти Ятвігії. 23 червня 1264 дві армії зустрілися біля Брянську. Битва при Брянську тривали два дні, армія Кракова перемогла ятвязьку армію на чолі з князем Коматом, який був убитий.
У 1280-х роках північні землі Ятвягії були частково завойовані Орденом тевтонських лицарів; деякі ятвяги перейшли до Великого князівства Литовського.
27 вересня 1442 року підписанням Мельнської мирної угоди було завершено Голубську війну. Договір остаточно розділив Ятвігію між Орденом тевтонських лицарів, Польським Королівством і Великим князівством Литовським.
Терени
Матвій Стрийковський у своїй «Хроніці польській, литовській, жмудській і всієї Русі» (1582) визначав межі Ятвязької землі станом на XVI ст. таким чином:
| Оригінал | Переклад | |
|---|---|---|
...stołeczne miasto i zamek było Drohiczyn, do dzisiejszych czasów trwający. A Podlasze wszytko aż do Prus z Wołynia począwszy, osiedli byli, Nowogrodek też zamek i okoliczne wołości w Litwie trzymali.... Dziś jeszcze jest ich po częsci koło Nowogrodka Litewskiego , także około Rajgrodu i Isterboka w Prusiech i w Kurlandach , także w Lillanciech i ku Wielkiemu Wielkiemu Nowogrodu Moskiewskiemu, jest ich jeszcze ziemica, których Igowiany zowią, czegom sam świadom... | ...[Їхнім] столичним містом та замком був Дорогичин, що проіснував до сьогодні. Вони заселили все Підляшшя, від Волині аж до Пруссії, також тримали замок Новогродок і навколишні волості в Литві... Сьогодні частково є ще їхня земля біля Новогродка (Литовського), також біля Райгрода й Істерборка в Пруссії та Курляндії, також у Ліфляндії та біля московського Великого Новгорода — їх звуть іговянами, в чому я сам пересвідчився... |
Примітки
- Попов Борис Иванович: Глава 8 ГЕДИМИНОВИЧИ И ЯТВЯГИ [ 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- У папських буллах ХІІІ ст. (Jadźwingi // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego... 1882, Т. III, S. 364).
- ПСРЛ, Т. 2, Стб. 810.
- Літопис руський... С. 362
- География Пруссии [ 14 липня 2018 у Wayback Machine.] // «Исследования стран Балтии», Терминологический словарь. Anzhalika Dubasava.
- Синиця 2013, С. 766.
- ПСРЛ, Т. 2, Стб. 69; Літопис руський... С. 49.
- ПСРЛ, Т. 2, Стб. 141; Літопис руський... С. 92.
- ПСРЛ, Т. 2, Стб. 273; Літопис руський... С. 169.
- ПСРЛ, Т. 2, Стб. 702; Літопис руський... С. 362.
- Stryjkowski 1582, S. 183—184.
- Стрийковський, М. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси. Львів, 2011. С. 250—252.
Бібліографія
Джерела
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843.
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Київ: Дніпро, 1989.
- Stryjkowski, M. Kronika polska, litewska, żmudzka i wszystkiéj Rusi. Królewiec, 1582.
Довідники
- Синиця, Є. В. Ятвяги // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 766. — .
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — . (біл.)
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — .
- Кибинь А. С. // «От Ятвязи до Литвы. Русское пограничье с ятвягами и литвой в X—XIII веках», Серия: Исторические исследования, изд. «Квадрига», 2014 г., 272 с., (рос.)
- Jadźwingi // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 364. (пол.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ятвягія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yatvya giya serednovichna krayina baltskogo narodu yatvyagiv Roztashovuvalasya u Shidnij Yevropi v mezhirichchi Nimana i Zahidnogo Bugu na mezhi suchasnih Polshi Pidlyashshya Bilorusi Berestejshina Grodnenshina i pivdenno zahidnoyi Litvi Centralnim mistom buv Dorogichin Do H st bula samostijnoyu zgodom z perervami pidporyadkovuvalasya Rusi U XIII st bula miscem boyiv mizh yatvyagami rusami polyakami i hrestonoscyami Z kincya HIII st podilena mizh Ruskim korolivstvom Velikim knyazivstvom Litovskim i Tevtonskim ordenom U ruskih litopisah zgaduyetsya yak Yatvyazka zemlya u nimeckih yak Sudoviya Yatvyagi HIII st Yatvyagiya na karti 1000 roku Sudoviya stanom na XIII stolittyaNazvaYatvyagiya lit Jotva pol Jacwiez lat Jatwesonia Yatvyazka zemlya st ukr Ӕtveskaӕ zemlѧ u ruskih litopisah Yatvyazka volost Yetvyaz bil Etvyaz Sudoviya lat Sudava Sudowia bil Sudova nim Sudowen Sudowin Sudouwin Sudawen DajnovaIstoriyaZemli Yatvigiyi vhodili do skladu Kiyivskoyi Rusi V dogovori 944 roku mizh kiyivskim knyazem Igorem i Vizantijskoyu imperiyeyu pererahovano posliv bagatoh zemel Rusi odin z yakih buv Yatviag Gunarev Jatviag Gunarev Ce ye pershoyu pismovoyu zgadkoyu pro yatvigiv Z kincya H st Yatvyagiya stala ob yektom agresiyi ruskih knyaziv Tak 983 roku kiyivskij knyaz Volodimir Svyatoslavich pishov pohodom u zemlyu yatvyagiv i zdobuv yiyi 1038 roku jogo sin i nastupnik Yaroslav Mudrij tak samo hodiv proti yatvyagiv i zdobuv peremogu Golovnim motivom cih akcij slid dumati bula neobhidnist zahistiti vid yatvyazkih nabigiv zahidni regioni Kiyivskoyi Rusi Same z rozselennyam polonenih Yaroslavom Mudrim yatvyagiv pov yazuyut kilka kurgannih mogilnikiv 1 yi polovini seredini HI st roztashovani v okolicyah Novograda Volinskogo nasipi cih kurganiv mayut kam yani elementi sho netipovo dlya slov yanskih pohovalnih pam yatok Rusko yatvyazke protistoyannya ponovilosya u HII st z postannyam Volodimirskogo knyazivstva na pivdennih kordonah Yatvyagiyi Zokrema 1112 roku volodimirskij knyaz Yaroslav Svyatopolkovich pravnuk Yaroslava Mudrogo zvityazhno voyuvav u Yatvyazkij zemli Vzimku 1196 1197 rokiv volodimirskij knyaz Roman Mstislavich zdijsniv karalnij pohid na yatvyagiv yaki nabigali na jogo knyazivstvo j popaliv Yatvyazku volost Knyaz yatvigiv Netimir Netimeras buv navernenij do hristiyanstva Bruno Kverfurtskim v 1009 roci 1170 roku Roman Mstislavich sho praviv v Volodimir Volinskomu knyazivstvi pidkoriv sobi yatvyagiv Z 13 go stolittya yatvyagi stali zdijsnyuvati nabigi na susidni knyazivstva Mazovecke Lyublinske ta Volinske poki Konrad I Mazoveckij ta korol Danilo Galickij znovu pidkorili yih zemli U 1264 gercog Krakova Boleslav V organizuvav ekspediciyu proti Yatvigiyi 23 chervnya 1264 dvi armiyi zustrilisya bilya Bryansku Bitva pri Bryansku trivali dva dni armiya Krakova peremogla yatvyazku armiyu na choli z knyazem Komatom yakij buv ubitij U 1280 h rokah pivnichni zemli Yatvyagiyi buli chastkovo zavojovani Ordenom tevtonskih licariv deyaki yatvyagi perejshli do Velikogo knyazivstva Litovskogo 27 veresnya 1442 roku pidpisannyam Melnskoyi mirnoyi ugodi bulo zaversheno Golubsku vijnu Dogovir ostatochno rozdiliv Yatvigiyu mizh Ordenom tevtonskih licariv Polskim Korolivstvom i Velikim knyazivstvom Litovskim TereniDorogochinska zemlya Dorogichin Matvij Strijkovskij u svoyij Hronici polskij litovskij zhmudskij i vsiyeyi Rusi 1582 viznachav mezhi Yatvyazkoyi zemli stanom na XVI st takim chinom Original Pereklad stoleczne miasto i zamek bylo Drohiczyn do dzisiejszych czasow trwajacy A Podlasze wszytko az do Prus z Wolynia poczawszy osiedli byli Nowogrodek tez zamek i okoliczne wolosci w Litwie trzymali Dzis jeszcze jest ich po czesci kolo Nowogrodka Litewskiego takze okolo Rajgrodu i Isterboka w Prusiech i w Kurlandach takze w Lillanciech i ku Wielkiemu Wielkiemu Nowogrodu Moskiewskiemu jest ich jeszcze ziemica ktorych Igowiany zowia czegom sam swiadom Yihnim stolichnim mistom ta zamkom buv Dorogichin sho proisnuvav do sogodni Voni zaselili vse Pidlyashshya vid Volini azh do Prussiyi takozh trimali zamok Novogrodok i navkolishni volosti v Litvi Sogodni chastkovo ye she yihnya zemlya bilya Novogrodka Litovskogo takozh bilya Rajgroda j Isterborka v Prussiyi ta Kurlyandiyi takozh u Liflyandiyi ta bilya moskovskogo Velikogo Novgoroda yih zvut igovyanami v chomu ya sam peresvidchivsya PrimitkiPopov Boris Ivanovich Glava 8 GEDIMINOVIChI I YaTVYaGI 31 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros U papskih bullah HIII st Jadzwingi Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego 1882 T III S 364 PSRL T 2 Stb 810 Litopis ruskij S 362 Geografiya Prussii 14 lipnya 2018 u Wayback Machine Issledovaniya stran Baltii Terminologicheskij slovar Anzhalika Dubasava Sinicya 2013 S 766 PSRL T 2 Stb 69 Litopis ruskij S 49 PSRL T 2 Stb 141 Litopis ruskij S 92 PSRL T 2 Stb 273 Litopis ruskij S 169 PSRL T 2 Stb 702 Litopis ruskij S 362 Stryjkowski 1582 S 183 184 Strijkovskij M Litopis polskij litovskij zhmudskij i vsiyeyi Rusi Lviv 2011 S 250 252 BibliografiyaDzherela Polnoe sobranie russkih letopisej PSRL T 2 III Ipatevskaya letopis Sankt Peterburg 1843 Litopis ruskij Per z davnorus L Ye Mahnovcya Kiyiv Dnipro 1989 Stryjkowski M Kronika polska litewska zmudzka i wszystkiej Rusi Krolewiec 1582 Dovidniki Sinicya Ye V Yatvyagi Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 766 ISBN 978 966 00 1359 9 Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya red kal G P Pashkoy galoyny red T U Byalova i insh mastak Z E Gerasimovich 2 e vydanne Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 2005 2010 T 1 3 ISBN 978 985 11 0392 4 bil Encyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 tamah red kal G P Pashkoy galoyny red M V Bich B I Sachanka i insh mastak E E Zhakevich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 1993 2003 ISBN 5 85700 073 4 Kibin A S Ot Yatvyazi do Litvy Russkoe pograniche s yatvyagami i litvoj v X XIII vekah Seriya Istoricheskie issledovaniya izd Kvadriga 2014 g 272 s ISBN 978 5 91791 131 1 ros Jadzwingi Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1882 T III S 364 pol PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Yatvyagiya