Яншао

Яншао 仰韶 — назва неолітичних археологічних культур, які існували на території Китаю (долина середньої частини Хуанхе) в V—II тис. до н. е.
Виділена в 1921 на матеріалі провінції Хенань шведський геологом та археологом Юганом Гуннар Андерсоном (1874—1960). Однією з розпізнавальних характеристик є розписна кераміка. Поняття Яншао використовується для означення певного періоду (середній неоліт) в центральній і східній частинах басейну Хуанхе або групи окремих середньо-неолітичних культур (Баншань, 1,2;, , та ін.) На зміну Яншао прийшла культура Луншань.

Культура Яншао
Розташування	Середина ріки Хуанхе
Доба	Неоліт
Час існування	5000 – 3000 роки до нашої ери
Найбільші пам’ятки	Shuanghuaishu, ,
Попередня культура	, ,
Наступна культура	Культура Луншань
Яншао у Вікісховищі

Поселення

На думку дослідників прото-яншаньці мігрували до долини річки Хуанхе через Гімалаї і Тибет. Жили невеликими громадами. Поселення зазвичай складалося з центральної чотирикутної будівлі площею понад 100 кв. м, навколо якої розташовувалися декілька заглиблених в землю круглих або квадратних хатин каркасно-стовпної конструкції зі стінами з жердин, обмазаних зовнішні сумішшю глини і соломи, і ямою для вогнища посеред приміщення. Вони служили житлом одній-двом шлюбним парам. Велика центральна будівля, на думку археологів, могла бути або будівлею для суспільних потреб всієї громади, або чоловічим будинком, в якому жили юнаки. Поселення оточували рови.

Походження та розвиток розписного посуду в стилі Яншао

Поховання

На кладовищах, розташованих поза поселеннями, ховали тільки дорослих членів громади. Дітей ховали у великих глиняних посудинах біля осель, в кришках посудин були отвори, щоб душа дитини могла залишати свій посмертний дім і повертатися в нього. Дорослих ховали в ґрунтових ямах, в які клали глиняний посуд та інше начиння. У розмірах ям і кількості поміщених в поховання предметів особливої ​​різниці не спостерігається, що свідчить про відсутність яскраво вираженої майнової та соціальної диференціації.

Господарство

Культура Яншао характеризується заплавним землеробством. Головною сільськогосподарською культурою була чумиза (сорт проса), що вирощується на родючих лісових ґрунтах без штучного зрошення у зв'язку з тим, що в період Яншао клімат був більш теплим і вологим. Для копання землі використовували кам'яні та дерев'яні знаряддя, для збору врожаю — плоскі кам'яні або керамічні прямокутні ножі з отворами для мотузяної петлі. Представниками культури Яншао було одомашнено свиню і собаку.

Ремесла

Найрозвиненішими ремеслами були виробництво знарядь з каменю і кістки та гончарство. Кам'яні і кістяні вироби ретельно полірували, найчастіше вони мали акуратно просвердлені отвори. Гончарний посуд, що виготовлявся у розташованих за межами поселень майстернях, обладнаних печами для випалу, відрізняється витонченістю форм, майстерністю виготовлення, забарвленням від яскраво-червоних до жовто-оранжевих тонів, складним геометричним і зооморфним орнаментом. Кожному з поселень були притаманні власні зооморфні орнаменти. Розпис має певну схожість з орнаментом трипільської культури.

Див. також

• Цінляньґан (культура)

Література

• Chang, K.C. [ 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] Archaeology of Ancient China. Yale University Press, New Haven, 1983.
• Liu, Li. The Chinese Neolithic: Trajectories to Early States,
• Underhill, Anne P. Craft Production and Social Change in Northern China, 2002. .