Юскаран

Юскара́н (ісп. Yuscarán) — місто в центральній частині Гондурасу, адміністративний центр департаменту Ель-Параїсо.

Місто|категорія в Commons= Юскаран ісп. Yuscarán Герб Координати ^H G O Країна ГондурасГондурас Департамент Ель-Параїсо Дата заснування 1730 Площа 332 км² Висота центру 1007 м Офіційна мова Іспанська Населення 11 396  (2001) Густота населення 32,7  осіб/км² Часовий пояс UTC-6 GeoNames 3600166 OSM r16248654  ·R Юскаран Юскаран (Гондурас)  Юскаран у Вікісховищі

Знаходиться за 65 км від столиці Гондурасу — Тегусігальпи. Це дивне містечко було головним центром гірничої промисловості в XVIII—XIX століттях, спочатку для іспанської корони, а після здобуття незалежності — для американських компаній гірничої промисловості.

В 1979 році Гондураським урядом місто було оголошено національним пам'ятником. На сьогоднішній день, збереглося більше 200 колоніальних будинків, віддаючи данину історичного минулого Юскарану.

У Юскарані з цукрових буряків виробляють алкогольний напій «кваро», відомий як «палаюча вода» («aguardiente», або просто «guaro»).

Історія

Церква Сан-Хосе (1768 рік)

Місто було засноване в 1730 році іспанськими колоністами. Після виявлення в 1746 році в околицях покладів золота, срібла та інших дорогоцінних металів, місто стало процвітати. Цей період і визначив архітектуру Юскарану, в традиційному, іспанському, колоніальному стилі XIX століття.

Роки експлуатації іспанцями, а пізніше — північноамериканськими компаніями гірничої промисловості приносили як переваги, так і недоліки. Юскаран був багатим шахтарським містом і одним з найвпливовіших міст Гондурасу. У Юскарані, в 1898 році, раніше ніж в інших містах Гондурасу, включаючи столицю Тегусігальпу, було проведено електрику. Завдяки своїй економічній важливості, в 1869 році місто стало адміністративним центром департаменту Ель-Параїсо. Однак, після того, як гірнича промисловість зупинилася, і більшість іноземців покинуло місто, Юскаран занепав.

Із занепадом гірничодобувної промисловості, місто знову стало процвітати завдяки виробництву алкогольного напою «кваро» («gauro» або «aguardiente»). В 1939 році була заснована фабрика, яка випускає цей напій донині, будучи головним роботодавцем для жителів міста.

Після присвоєння в 1979 році місту статусу національного пам'ятника, в місті почав розвиватися туризм.

Місто також знамените тим, що саме в ньому, прибувши з Європи, оселився Хуан Батиста Морасан — дід Франсиско Морасана, національного героя Гондурасу і Центральної Америки.

Галерея

Центральна площа	Одна з вулиць	Зразок колоніальної архітектури

Примітки

1. . Архів оригіналу за 19 грудня 2009. Процитовано 9 березня 2016.
2. . Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 9 березня 2016.