Юзеф Ковальський

Юзеф Ковальський (пол. Józef Kowalski; 2 лютого 1900 — 7 грудня 2013) — польський військовик, капітан, останній ветеран польсько-радянської війни, супердовгожитель.

Юзеф Ковальський
пол. Józef Kowalski
Народився	2 лютого 1900(1900-02-02)^[2] Смереківка, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	7 грудня 2013(2013-12-07)^[1] (113 років) Турськ, Ґміна Суленцин, Суленцинський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща^[3]
Поховання	Кшешице
Країна	Республіка Польща
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	польська
Учасник	польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна
Військове звання	лейтенант і капітан
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Він народився 2 лютого 1900 року в селі Віцинь (нині Смереківка, Львівська область, Україна) в родині Вавжинця (1872—1932) та Гелени (1881—1936) Ковальських. Короткий час був стрільцем австро-угорської армії (вересень-листопад 1918 року). З лютого 1919 року солдат польської армії. У 1920 році під час польсько-більшовицької війни воював у . Брав участь у біля Замостя, де 31 серпня 1920 року польська кавалерія розбила ядро військ кінної армії Будьонного. Це протистояння було найбільшим зіткненням кавалерії в польсько-більшовицькій війні та останнім великим кавалерійським боєм в історії Європи.

У 1920-х роках закінчив офіцерську школу. Звільнився у запас у званні лейтенанта запасу в 1926 році. У міжвоєнний період вів господарство. Другу світову війну провів у німецькому трудовому таборі, звідки йому вдалося втекти разом із товаришем. Після закінчення війни оселився в Пшемиславі у Любуському воєводстві. До 1993 року вів господарство. Коли його здоров'я погіршилося, він віддав землю в державну скарбницю і 9 грудня 1994 року оселився в будинку престарілих у Турську. У свій 110-й день народження він був відзначений Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі.

Рішенням міністра національної оборони Томаша Семоняка від 15 лютого 2012 року Юзефу Ковальському присвоєно звання капітана Війська Польського.

16 серпня 2012 року, наступного дня після 92-ї річниці Варшавської битви, йому було присвоєно звання почесного громадянина Воломіна. Юзеф Ковальський також був почесним громадянином Радзиміна.

Помер 7 грудня 2013 року у віці 113 років. 11 грудня 2013 року похований на цвинтарі в Кшешицях.

Нагороди

• Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі — 2010
•  — 2010
• Національний спортивний значок
• Відзнака (№ 1391) — 2010

Примітки

1. Zmarł najstarszy Lubuszanin – miał 113 lat
2. https://wiadomosci.wp.pl/pan-jozef-ma-107-lat-i-czuje-sie-znakomicie-6037398843368065a?wid=8714409&ticaid=132ac
3. Freebase Data Dumps — Google.
   d:Track:Q95d:Track:Q648625d:Track:Q15241312d:Track:Q1453477
4. Zmarł najstarszy Lubuszanin – miał 113 lat. Radio Zachód. 9 грудня 2013. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 3 лютого 2023.
5. Awans dla ppor. Józefa Kowalskiego – 112 letniego weterana. wp.mil.pl. 23 лютого 2012.
6. Ostatni uczestnik Wojny Polsko-Bolszewickiej. niezalezna.pl. 19 серпня 2012.
7. Mateusz Kudła, Superstulatkowie. Onet (пол.). Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 3 лютого 2023.
8. Decyzja Ministra ON i Akt Mianowania (zdjęcia). radzymin.pl. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2023.
9. Ostatni świadek Cudu nad Wisłą uhonorowany – Nowy Dziennik – Polish Daily News – wydarzenia, informacje, wiadomości (англ.)
10. Honorowi Obywatele Radzymina - Urząd Miasta i Gminy Radzymin, архів оригіналу за 15 листопада 2021, процитовано 3 лютого 2023
11. Zmarł ostatni uczestnik bitwy warszawskiej. mon.gov.pl (пол.). 10 грудня 2013.
12. Zmarł Józef Kowalski – ostatni weteran wojny polsko-bolszewickiej. niezalezna.pl (пол.). 10 грудня 2013.
13. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 1 lutego 2010 r. o nadaniu orderu (M.P. z 2010 r. nr 31, poz. 432).
14. ppor. Józef Kowalski – zdjęcie. prezydent.pl. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 лютого 2023.
15. Najstarszy polski ułan skończył 110 lat! (galeria zdjęć). fakt.pl. 2010. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 3 лютого 2023.
16. Ewidencja wyróżnień "Zasłużony dla Warszawy". bip.warszawa.pl. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 3 лютого 2023.