Юджин Паркер

Юджин Ньюмен Паркер (англ. Eugene Newman Parker; 10 червня 1927 — 15 березня 2022) — американський астроном та геофізик. Член Національної АН США (1967).

Юджин Ньюмен Паркер
Eugene Newman Parker
Ім'я при народженні	англ. Eugene Newman Parker
Народився	10 червня 1927(1927-06-10)^[1] Гоутен, Мічиган, США
Помер	15 березня 2022(2022-03-15)^[2] (94 роки) Чикаго
Країна	США
Діяльність	астроном, астрофізик, викладач університету, фізик
Alma mater	Мічиганський університет
Галузь	фізика плазми, астрофізика, геофізика
Заклад	Чиказький університет
Науковий керівник	^d^[3]
Членство	Норвезька академія наук Національна академія наук США Лондонське королівське астрономічне товариство Американська академія мистецтв і наук Американське астрономічне товариство^[4] Американське фізичне товариство^[4]
Нагороди	^d (1990) медаль Кетрін Брюс (1997) ^d (1969) ^d (2012) медаль Карла Шварцшильда (1990) ^d (2003) ^d (1979) ^d (2003) Медаль Арцтовського (1969) ^d (2018) ^d (1978) ^d (1968) ^d (2020)
Юджин Паркер у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паркер.

Біографія

Народився в місті , в 1948 закінчив Мічиганський університет, продовжив освіту в Каліфорнійському технологічному інституті. У 1951—1955 викладав в університеті штату Юта. З 1955 працює в Інституті імені Фермі Чиказького університету (з 1962 — професор фізики, очолює кафедру астрономії та астрофізики університету).

Основні праці в галузі фізики плазми та її застосувань до проблем астрофізики і геофізики. Досліджував рішення рівнянь руху для беззіткненої плазми, прискорення швидких частинок і магнітну анігіляцію в сонячних спалахах, утворення сонячних плям і природу магнітного поля Сонця, поширення ударних хвиль у міжпланетному просторі, походження і структуру галактичних магнітних полів, походження та поширення галактичних космічних променів. Виконав піонерські роботи з вивчення властивостей сонячного вітру і його взаємодії з геомагнітним полем. Розглянув модель зовнішньої атмосфери Сонця з постійним витіканням речовини з корони і показав, що швидкість сонячного вітру зростає з віддаленням від Сонця, досягаючи надзвукових значень; проаналізував вплив корони, що розширюється, на магнітне поле в околицях Сонця і знайшов, що поле повинно бути спіральним внаслідок обертання Сонця. Його висновки про швидкість сонячного вітру і спіральну структури сонячного магнітного поля були згодом підтверджені за допомогою космічних апаратів.

Премія за космічні дослідження Американського інституту аеронавтики і астронавтики (1964), премії імені Дж. Флемінга Американського геофізичного союзу (1968), імені Арктовскі Національної АН США (1969), премія Генрі Норріса Рассела (1969), перший лауреат премії Дж. Е.Гейла Американського астрономічного товариства (1978), Медаль Чепмена Королівського астрономічного товариства (1979), Національна наукова медаль США (1989), Медаль Кетрін Брюс (1997), Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1992), та інше.

Публікації

• Паркер Е. Космические магнитные поля: Их образование и проявления = Cosmical Magnetic Fields: Their Origin and their Activity. — М. : Мир, 1982. — 608+480 с.
• Паркер Ю. Беседы об электрических и магнитных полях в космосе = Conversations on Electric and Magnetic Fields in the Cosmos. — Ижевск : РХД, 2011. — 208 с.
• Spontaneous Current Sheets in Magnetic Fields: With Applications to Stellar X-rays, 1994, Oxford University Press.

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. https://news.uchicago.edu/story/eugene-parker-legendary-figure-solar-science-and-namesake-parker-solar-probe-1927-2022
3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
4. NNDB — 2002.
   d:Track:Q1373513

Посилання

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Паркер Юджин Ньюмен. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
• (англ.)