У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щербина Іван Васильович Щербина 10 23 липня 1916 19160723 Яровицьке 29

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щербина.

Іван Васильович Щербина (10 (23) липня 1916(19160723), Яровицьке — 29 серпня 2008) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Іван Васильович Щербина

Народження

10 (23) липня 1916
Яровицьке

Смерть

29 серпня 2008 (92 роки)
Київ, Україна

Поховання

Країна

Освіта

Військова академія імені М. В. Фрунзе

Роки служби

1935–1963

Партія

КПРС

Звання

генерал-майор

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Біографія

Народився 10 (23 липня) 1916 року в селі Яровицькому (нині в межах села Берестового Бердянського району Запорізької області) в селянській родині. Українець. У 1935 році закінчив два курси індустріального робітфаку в місті Маріуполі. Працював гірничим на заводі «Азовсталі».

У Червоній Армії з 1935 року. Навчався в Одеському піхотному училищі, по закінченні якого у званні лейтенанта був призначений командиром взводу у 20-ту гірнострілецьку дивізію у Ленінакані. В 1939 році переведений в осетинське місто Сталінірі (тепер Цхінвалі). Член ВКП(б) з 1941 року.

З початком німецько-радянської війни був направлений в Іран, а потім відряджений у Військову академію імені Фрунзе, де до 1942 року навчався за прискореною програмою. З травня 1942 року воював на Північно-Кавказькому фронті у складі 3-ї окремої повітряно-десантної бригади. Був помічником начальника, а потім і начальником оперативного відділення штабу.

Начальник штабу 310-го гвардійського стрілецького полку (110-я гвардійська стрілецька дивізія, 49-й стрілецький корпус, 53-тя армія, 2-й Український фронт) гвардії підполковник Іван Щербина в ніч на 5 квітня 1944 року вміло організував вогневе прикриття переправи полку через річку Дністер північніше молдавського міста Дубоссар, при відносно малих втратах.

Після форсування Дністра оперативно забезпечив надійне управління підрозділами полку і особисто керував боями за утримання і розширення плацдарму на правому березі Дністра. 6 квітня 1944 року, перебуваючи в бойових порядках, вміло відбив контратаки противника, незважаючи на його кількісну перевагу. Після чого підняв у наступ два стрілецьких батальйони, і ворог був відкинутий від зайнятого радянськими воїнами кордону.

До звання Героя Радянського Союзу був представляений у квітні 1944 року, проте нагороду не отримав.

25 листопада 1944 року в Угорщині був важко поранений. Лікувався у госпіталі у Тбілісі, звідки виписався у квітні 1945 року.

Після війни продовжував службу в армії. У 1952 році отримав чергове військове звання полковника. Обіймав посаду начальника відділу будівельного управління Прикарпатського військового округу. З 1963 року в запасі. Жив у Львові. Викладав у Львівському зооветеринарному інституті, а потім у політехнічному інституті, в якому пропрацював 18 років.

Працюючи над нарисом про Щербину, журналіст львівської газети «Слава Родины» Віталій Березовський знайшов у райвійськкоматі в його справі копію про представлення до звання Героя Радянського Союзу. Указом Президента СРСР від 5 травня 1991 року за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії полковнику у відставці Щербині Івану Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1 1652).

Нагородження відбулося, у Георгіївському залі Кремля за день до чергової річниці Перемоги. Наступного дня Іван Васильович взяв участь у Параді Перемоги на Красній площі у колонах Героїв Великої Вітчизняної війни.

20 серпня 2001 року, з нагоди 85-ї річниці від дня народження, Указом Президента України Л. Кучми, полковнику Щербині присвоєно звання генерал-майора, як члену ради ветеранів 24 мотострілецької дивізії Західного оперативного командування.

Помер 29 серпня 2008 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, медалями.

Примітки

. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 13 вересня 2012.

Джерела

Газета «Красная Звезда». 1991. 7, 8 і 9 травня.

[1] . Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 13 вересня 2012.