Шинкаренко Федір Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шинкаренко.

Фе́дір Іва́нович Шинкаре́нко (4 (17) лютого 1913(19130217) —23 квітня 1994) — радянський військовий діяч, генерал-полковник авіації, Герой Радянського Союзу (7.04.1940), Заслужений військовий льотчик СРСР (1966). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1956 роках.

Федір Іванович Шинкаренко
Народження	17 лютого 1913(1913-02-17) Азовський район, Ростовська область, СРСР
Смерть	23 квітня 1994(1994-04-23) (81 рік) Моніно, Щолковський район^[d], Московська область, Росія
Поховання	^d
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Освіта	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1932—1975
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник авіації
Війни / битви	Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився 4(17) лютого 1913 року в селі Новомиколаївці Області війська Донського (тепер Азовського району Ростовської області, РФ). Деякий час родина проживала у сусідньому селі Самарському.

У 1931 році закінчив семирічну професійно-технічну школу в місті Азові. Працював слюсарем у місті Ростові-на-Дону та у Вешенській машинно-тракторній станції. Без відриву від виробництва у 1932 році закінчив Ростовську крайову школу пілотів-планеристів. У 1932 році вступив до комсомолу.

З вересня 1932 року — у Червоній армії. У 1933 році закінчив Качинську (за іншими даними, Свердловську) військову авіаційну школу льотчиків. У 1933 — 1937 р. — льотчик-інструктор Качинської військової авіаційної школи.

З 1937 року служив у стройових частинах Військово-повітряних сил (ВПС) Ленінградського військового округу.

Член ВКП(б) з 1939 року.

Учасник радянсько-фінської війни з 1939 року. У листопаді 1939 — березні 1940 р. — командир авіаційної ескадрильї 7-го винищувального авіаційного полку.

У 1941 році закінчив 1-й курс Військово-повітряної академії у селищі Моніно.

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. У липні 1941 — липні 1944 р. — командир 42-го (з лютого 1944 — 133-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. У липні 1944 — травні 1945 р. — командир 130-ї винищувальної авіаційної дивізії. Воював на Брянському, Західному, Ленінградському, Калінінському, 1-му Прибалтійському, 2-му і 3-му Білоруських фронтах.

У 1945—1946 роках — командир 130-ї винищувальної авіаційної дивізії Московського військового округу.

У 1949 році закінчив Військово-повітряну академію у селищі Моніно.

У 1949—1951 роках — на командних посадах у Військово-повітряних силах у Групі радянських окупаційних військ в Німеччині та в Прикарпатському військовому окрузі.

У 1951—1953 роках — командувач військ Протиповітряної оборони (ППО) Прибалтійського району.

У 1953—1954 роках — командувач військ ППО Київського району. У 1954—1955 роках — командувач винищувальної авіації Київської армії ППО.

У 1955 — 1956 р. — заступник головного радянського військового радника ВПС і ППО у Болгарській Народній Республіці.

У 1956 — 1958 р. — командувач ВПС Воронезького військового округу.

У 1958 — 1973 р. — командувач 30-ї (з квітня 1968 — 15-ї) повітряної армії Прибалтійського військового округу.

У 1973 — 1975 р. — консультант Ризького вищого військово-інженерного авіаційного училища.

З жовтня 1975 р. — у запасі. Проживав у місті Ризі, потім переїхав у Москву.

Похований на Гарнізонному цвинтарі у селищі Моніно Щолковського району Московської області.

Звання

• майор авіації (1941)
• підполковник авіації (1943)
• гвардії полковник авіації (1943)
• генерал-майор авіації
• генерал-лейтенант авіації
• генерал-полковник авіації (1967)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (7.04.1940)
• чотири ордена Леніна (7.04.1940, .07.1942,)
• три ордена Червоного Прапора (.09.1943,)
• орден Кутузова 2-го ст. (.01.1945)
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (6.04.1985)
• орден Червоної Зірки
• медалі
• Заслужений військовий льотчик СРСР (1966)

Посилання

• Шинкаренко Федір Іванович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Фотографії Ф. Шинкаренко у літаків в 7 ИАП [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.].