Швайка ручний інструмент чоботаря товсте шило у вигляді товстої переважно зігнутої металевої голки на держалні для проко

Швайка — ручний інструмент чоботаря, товсте шило у вигляді товстої (переважно зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок, переважно з дерев'яною ручкою. Назва походить від слів «швач», «шити».

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Швайка.

Застосування

Використовується в чоботарстві для проколювання товстої шкірі, також у теслярстві і столярстві для пророблення отворів у дерев'яних деталях.

У морській справі використовується морська швайка, за допомогою якої роз'єднують пасма тросів.

Гачок для плетіння личаків у деяких місцевостях називали «швайкою».

У культурі

Поміняти шило на швайку (міняти шило на мотовило) — одержувати майже таке саме, не краще (отже програвати), невигідно міняти що-небудь на щось.
Зробити з лемеша швайку (зробити з лемеша пшик) — досягти мізерних результатів при великих можливостях.
Золота швайка мур пробиває — все можна зробити за гроші.

Гра

Докладніше:

«Швайкою» зветься народна гра, що полягає у киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі.

Примітки

Швайка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография , 1880—1882. (рос.)

Джерела

Швайка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1] Швайка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография , 1880—1882. (рос.)