Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мико́ла Мусі́йович Чехі́вський (17 травня 1884, с. Гороховатка, Кагарлицький район, Київська область — 1938, Якутія) — військовий старшина Армії Української Держави, церковний діяч УАПЦ, брат Володимира Чехівського та Олекси Чуприни-Чехівського.
| Микола Мусійович Чехівський | |
|---|---|
 | |
| Народження | 17 травня 1884 с. Гороховатка, Кагарлицький район, Київська область |
| Смерть | 1938 Якутія |
| Країна |  УНР |
| Приналежність |  Армія УНР |
| Освіта | Київська духовна семінарія |
| Звання | військовий старшина Армії Української Держави |
| Командування | командир 4-го Українського (Синьожупанного) полку |
| Інше | військовий представник УНР у Грузії, священик Української Автокефальної Православної церкви |
| Нагороди |  |
Життєпис
Народився у селі Горохуватці на Київщині. Навчався в Київській духовній семінарії та в Київській духовній академії, яку закінчив 1902 з відзнакою. Професор на кафедрі церковної історії Київської духовної академії. У 1905 звільнений за «мазепинство», перебував під негласним наглядом поліції. Працював у Києві в приватних середніх школах учителем історії, пізніше — у гімназіях повітових міст Київщини.
Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1905), вийшов підпоручиком до 166-го піхотного Рівненського полку (Київ), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Був двічі поранений та контужений. Нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою. Останнє звання у російській армії — капітан.
У 1917 р. потрапив до німецького полону, перебував у офіцерському таборі Ганноверіш-Мюнден, був одним із організаторів українського військового руху у цьому таборі. З лютого 1918 р. до 26 квітня 1918 р. — командир 4-го Українського (Синьожупанного) полку ім. гетьмана П. Дорошенка військ Центральної Ради. Під час Гетьманату П. Скоропадського — голова військово-санітарної комісії у справах військовополонених в Австро-Угорщині, підвищений до звання військового старшини.
З 15 грудня 1918 р. — комендант Києва, з 1 січня 1919 р. — за сумісництвом начальник 1-ї Синьої дивізії Дієвої армії УНР, яка мала бути сформована у Києві. З 30 січня 1919 р. — інспектор у справі формування Синьожупанних дивізій. З 7 лютого 1919 р. — військовий слідчий Південно-Західного району (згодом — Північної групи) Дієвої армії УНР. У 1919—1921 рр. — військовий представник УНР у Грузії.
У 1921 р. у Тифлісі потрапив до червоного полону, перебував у концтаборах та в'язницях, однак зміг незабаром повернутися до Києва. Співав у хорі Софійського собору. У 1921 висвячений на священика Української Автокефальної Православної церкви; служив у Святошині. Підтримував тісні стосунки з вояками інтернованої Армії УНР — неодноразово отримував нелегальну кореспонденцію з-за кордону. З 1925 — священик на Харківщині. Вперше був заарештований у 1927 р. У травні 1928 відзначений грамотою Всеукраїнської православної церковної ради як зразковий священик УАПЦ. Вдруге заарештований — 13 липня 1929 р. у справі Спілки визволення України. За справою СВУ був засуджений навесні 1930 р. до 3 років ув'язнення. Термін відбував у Ярославському ізоляторі. У 1933 р. був засуджений ще на 10 років ув'язнення. За деякими даними помер на роботах у Якутії.
Рідний брат видантного церковного діяча Володимира Чехівського та підпоручика російської армії Віктора Чехівського, який на початку Першої світової війни агітував свою роту перейти до Легіону Українських січових стрільців і був застрелений фельдфебелем.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 137-зв.
- Липа Ю. Галичани над морем//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 3. — С. 7—11;
- Зелінський В. Синьожупанники — Берлін. — 1938. — С. 42, 56-57,
- Омельченко Т. Мої спогади про Синіх//За Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С. 57-67;
- Преловська І. Слідчі справи братів Чехівських як джерело вивчення біографій репресованих діячів УАПЦ (1921—1930)//3 архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ. — 2003. — Ч. 1. — С. 258–277.
Посилання
- Чехівський Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2054. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Chehivskij Miko la Musi jovich Chehi vskij 17 travnya 1884 s Gorohovatka Kagarlickij rajon Kiyivska oblast 1938 Yakutiya vijskovij starshina Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi cerkovnij diyach UAPC brat Volodimira Chehivskogo ta Oleksi Chuprini Chehivskogo Mikola Musijovich ChehivskijNarodzhennya17 travnya 1884 1884 05 17 s Gorohovatka Kagarlickij rajon Kiyivska oblastSmert1938 1938 YakutiyaKrayina UNRPrinalezhnistArmiya UNROsvitaKiyivska duhovna seminariyaZvannyavijskovij starshina Armiyi Ukrayinskoyi DerzhaviKomanduvannyakomandir 4 go Ukrayinskogo Sinozhupannogo polkuInshevijskovij predstavnik UNR u Gruziyi svyashenik Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi cerkviNagorodiOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaZhittyepisNarodivsya u seli Gorohuvatci na Kiyivshini Navchavsya v Kiyivskij duhovnij seminariyi ta v Kiyivskij duhovnij akademiyi yaku zakinchiv 1902 z vidznakoyu Profesor na kafedri cerkovnoyi istoriyi Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi U 1905 zvilnenij za mazepinstvo perebuvav pid neglasnim naglyadom policiyi Pracyuvav u Kiyevi v privatnih serednih shkolah uchitelem istoriyi piznishe u gimnaziyah povitovih mist Kiyivshini Zakinchiv Chuguyivske pihotne yunkerske uchilishe 1905 vijshov pidporuchikom do 166 go pihotnogo Rivnenskogo polku Kiyiv u skladi yakogo brav uchast u Pershij svitovij vijni Buv dvichi poranenij ta kontuzhenij Nagorodzhenij vsima ordenami do Svyatogo Volodimira IV stupenya z mechami ta bindoyu Ostannye zvannya u rosijskij armiyi kapitan U 1917 r potrapiv do nimeckogo polonu perebuvav u oficerskomu tabori Gannoverish Myunden buv odnim iz organizatoriv ukrayinskogo vijskovogo ruhu u comu tabori Z lyutogo 1918 r do 26 kvitnya 1918 r komandir 4 go Ukrayinskogo Sinozhupannogo polku im getmana P Doroshenka vijsk Centralnoyi Radi Pid chas Getmanatu P Skoropadskogo golova vijskovo sanitarnoyi komisiyi u spravah vijskovopolonenih v Avstro Ugorshini pidvishenij do zvannya vijskovogo starshini Z 15 grudnya 1918 r komendant Kiyeva z 1 sichnya 1919 r za sumisnictvom nachalnik 1 yi Sinoyi diviziyi Diyevoyi armiyi UNR yaka mala buti sformovana u Kiyevi Z 30 sichnya 1919 r inspektor u spravi formuvannya Sinozhupannih divizij Z 7 lyutogo 1919 r vijskovij slidchij Pivdenno Zahidnogo rajonu zgodom Pivnichnoyi grupi Diyevoyi armiyi UNR U 1919 1921 rr vijskovij predstavnik UNR u Gruziyi U 1921 r u Tiflisi potrapiv do chervonogo polonu perebuvav u konctaborah ta v yaznicyah odnak zmig nezabarom povernutisya do Kiyeva Spivav u hori Sofijskogo soboru U 1921 visvyachenij na svyashenika Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi cerkvi sluzhiv u Svyatoshini Pidtrimuvav tisni stosunki z voyakami internovanoyi Armiyi UNR neodnorazovo otrimuvav nelegalnu korespondenciyu z za kordonu Z 1925 svyashenik na Harkivshini Vpershe buv zaareshtovanij u 1927 r U travni 1928 vidznachenij gramotoyu Vseukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkovnoyi radi yak zrazkovij svyashenik UAPC Vdruge zaareshtovanij 13 lipnya 1929 r u spravi Spilki vizvolennya Ukrayini Za spravoyu SVU buv zasudzhenij navesni 1930 r do 3 rokiv uv yaznennya Termin vidbuvav u Yaroslavskomu izolyatori U 1933 r buv zasudzhenij she na 10 rokiv uv yaznennya Za deyakimi danimi pomer na robotah u Yakutiyi Ridnij brat vidantnogo cerkovnogo diyacha Volodimira Chehivskogo ta pidporuchika rosijskoyi armiyi Viktora Chehivskogo yakij na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni agituvav svoyu rotu perejti do Legionu Ukrayinskih sichovih strilciv i buv zastrelenij feldfebelem LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 CDAVOU F 2248 Op 1 Spr 7 S 137 zv Lipa Yu Galichani nad morem Litopis Chervonoyi Kalini Lviv 1936 Ch 3 S 7 11 Zelinskij V Sinozhupanniki Berlin 1938 S 42 56 57 Omelchenko T Moyi spogadi pro Sinih Za Derzhavnist Varshava 1937 Ch 7 S 57 67 Prelovska I Slidchi spravi brativ Chehivskih yak dzherelo vivchennya biografij represovanih diyachiv UAPC 1921 1930 3 arhiviv VUChK GPU NKVD KGB Kiyiv 2003 Ch 1 S 258 277 PosilannyaChehivskij Mikola Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2054 1000 ekz