Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Олекса ндр Олекса ндрович Чехо вич 23 листопада 5 грудня 1870 18701205 Кам янець Подільський 16 червня 1928 с Білка зара

Чехович Олександр Олександрович

Чехович Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Чехо́вич (* 23 листопада (5 грудня) 1870(18701205), Кам'янець-Подільський — † 16 червня 1928, с. Білка (зараз Перемишлянський р-н, Львівська обл.) — український військовий юрист. Генерал-хорунжий УНР.

Олександр Олександрович Чехович
image Полковник (6.12.1911)
image Генерал-хорунжий (5.10.1920)
image
Загальна інформація
Народження23 листопада (5 грудня) 1870(1870-12-05)
Кам'янець-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть16 червня 1928(1928-06-16) (57 років)
с. Білка, Перемишлянський повіт, Львівське воєводство, Польська республіка
Військова служба
Приналежністьimage УНР
Війни / битвиПерша Світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
image
Хрест Симона Петлюри
image
Орден Святого Володимира 4 ступеня
image
Орден Святої Анни 3 ступеня
image
Орден Святої Анни 4 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Життєпис

Олександр Олександрович Чехович народився 23 листопада (за новим стилем — 5 грудня) 1870 року в Кам'янці-Подільському. Його батько — поручик Олександр Матвійович Чехович — служив (за станом на 1 червня 1872 року) при управлінні подільського губернського військового начальника, був командиром другої роти губернського батальйону.

Олександр закінчив Володимирський Київський кадетський корпус. Службу розпочав 1(13) вересня 1889 року. 1891 року закінчив у Санкт-Петербурзі перше , служив у 11-й польовій артилерійській бригаді.

1906 року в Санкт-Петербурзі закінчив Олександрівську військово-юридичну академію по першому розряду. Упродовж року й 10 днів був кандидатом на військово-судові посади, упродовж 9 місяців — військовим слідчим. Далі перебував на посаді помічника військового прокурора двох військово-окружних судів: від 15(28) березня 1908 року — Кавказького, від 30 серпня (12 вересня) 1912 року — Київського.

Учасник Першої світової війни. Від 19 липня 1914 року — штаб-офіцер при завідувачі військово-судової частини штабу головнокомандувача Південно-Західного фронту. Від 1 вересня 1914 року — штаб-офіцер штабу військового губернатора Галичини. Від 29 листопада 1914 року — військовий слідчий Першого Київського військового училища, за сумісництвом — слідчий особливо тяжких справ у Київському військово-окружного суді. Від 29 травня 1917 року — військовий суддя Київського окружного суду. Від 20 серпня 1917 року — голова корпусного суду 32-го армійського корпусу. , якого вище командування призначило «військовим слідчим до особливо складних господарчих справ Київської військової округи», писав у спогадах «До історії українського військового судівництва»: «До Києва прибув я в квітні 1917 року і мав прийняти справи від полковника Чеховича (вмер на еміграції), теж українця; його призначили на голову якогось корпусного суду на фронті».

Від 1 січня 1918 року — товариш начальника головної військово-судової управи Військового міністерства Української Народної Республіки. Від 10 березня 1918 року — старший військовий слідчий, а від 20 квітня 1918 року — голова Київського вищого військового суду.

Від 20 жовтня 1918 року — начальник прокурорського відділу Головної військово-судової управи Військового міністерства Української Держави, згодом — Військового міністерства УНР. Микола Литвин і Кім Науменко у «Довіднику з історії України» так прокоментували цей момент: «Усунутий з посади за прихильне ставлення до українських справ. За Директорії УНР повернувся до виконання своїх обов'язків».

Від 14 червня 1919 року — начальник законодавчого відділу Військового міністерства УНР, а від 7 червня 1920 року — помічник начальника Головної військово-судової управи й головного військового прокурора УНР. Від лютого 1921 року — начальник Головної військово-судової управи військового міністерства, водночас Головний військовий прокурор УНР.

Одна із справ, яку довелося розглядати Чеховичу як головному військовому прокуророві, стосувалася так званого «антидержавного заколоту» 1-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР, що мав місце в таборах для інтернованих. Зокрема, військово-слідча комісія ухвалила притягти до відповідальності за звинуваченням у злочині полковника Івана Литвиненка та генерала Гаврила Базильського, що якраз повернулись до Вадовиць. Досудове слідство у справі порушення обома старшинами основних положень дисциплінарного статуту було завершено дуже швидко — уже на початку серпня 1921 року. Вивчивши матеріали слідства, головний військовий прокурор знайшов у діяльності Базильського пом'якшувальні обставини, на відміну од Литвиненка. У поданій головному отаманові Симону Петлюрі доповіді Чехович висловив думку про можливість повернути генерала на командну посаду в Дієвій армії УНР.

22 листопада 1921 року Чехович надіслав командармові й військовому міністрові УНР Петру Єрошевичу доповідь «щодо незакінченого досудового слідства у справі про заколот в частинах українського війська в таборі Вадовиці». У ній він зазначав: «Особи, яких вже притягнено до слідства як обвинувачених, підлягали б, на підставі 7 ст. закону 21 квітня 1920 р. — про підсудність військовим судам та інше, Вищому військовому судові після скінчення досудного слідства; одночасно належало б продовжити слідства про злочини осіб, яких ще до слідства не було притягнено. Якби що не виявилося зв'язку між всіма обставинами, то справу цю належало б розді на кілька окремих справ і розглядати їх в суді наріжно. Одначе, приймаючи на увагу обставини сучасного менту та перебування армії в умовах інтернації, вважав би тимчасово недоцільним дальше переведення по цій справі досудного слідства, тим більше, що його фактично й не можна переводити через ті ж умови». Усім звинуваченим за винятком генерала Базильського, загрожувало довічне ув'язнення або ж, у разі виявлення пом'якшувальних обставин, ув'язнення терміном до 6 років, але Чехович з огляду на неможливість далі провадити досудове слідство, «відсутність ганебності в заподіяних зазначеними старшинами злочинах» і доцільність надання їм можливості зменшити свою провину подальшою бездоганною службою пропонував залишити їх на військових посадах. Фактично це б означало амністію.

Олександр Чехович помер на еміграції у Польській республіці.

image
Табличка з надгробного хреста

Військові звання

Нагороди

Примітки

  1. Список чинам, состоящим на службе в Подольской губернии: Составлен на 1 июня 1872 года. — Каменец-Подольск, 1872. — С.53.
  2. Киркиченко Юрій. До історії українського військового судівництва // За державність: Матеріали до історії війська українського. — Збірник 6. — Варшава, 1936. — С.65, 66.
  3. Литвин М., Науменко К. Чехович Олександр Олександрович // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 1049.
  4. Ковальчук М. «Справа запорожців» // Військово-історичний альманах. — 2005. — Ч. 2 (11). — С. 30, 70.
  5. Ковальчук Михайло. «Справа запорожців» // Військово-історичний альманах. — 2005. — Число 2 (11). — С.71.
  6. Кучерук Олександр. «Хрест Симона Петлюри» — відзнака Державного центру УНР в екзилі // Український історичний журнал. — 2009. — № 3. — С.47.

Джерела

  • Чехович Александр Александрович // Список полковникам по старшинству: Составлен по 1 марта 1914 года. — Санкт-Петербург, 1914. — С.1043.
  • ЦДАВОУ. — Фонд 1075. — Опис 1. — Справа 68. — С.131—132; Справа 79. — С.151—152.
  • Литвин М., Науменко К. Чехович Олександр Олександрович // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С.1049.
  • Czechowycz Aleksander // Kolańczuk Aleksander. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni w latach 1920—1939: Słownik biograficzny. — Przemyśl, 2009. — S.89.
  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
  •  / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
  • Чехович Олександр Олександрович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
  • Українське військо у XX—XXI сторіччі [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.]
  • На місці знайденої могили головного військового прокурора УНР встановили пам’ятний хрест. — Радіо Свобода, 15 травня 2019, 19:28 [ 16 червня 2021 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Oleksa ndr Oleksa ndrovich Cheho vich 23 listopada 5 grudnya 1870 18701205 Kam yanec Podilskij 16 chervnya 1928 s Bilka zaraz Peremishlyanskij r n Lvivska obl ukrayinskij vijskovij yurist General horunzhij UNR Oleksandr Oleksandrovich Chehovich Polkovnik 6 12 1911 General horunzhij 5 10 1920 Zagalna informaciyaNarodzhennya23 listopada 5 grudnya 1870 1870 12 05 Kam yanec Podilskij Podilska guberniya Rosijska imperiyaSmert16 chervnya 1928 1928 06 16 57 rokiv s Bilka Peremishlyanskij povit Lvivske voyevodstvo Polska respublikaVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitviPersha Svitova vijna Ukrayinsko radyanska vijnaNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaZhittyepisOleksandr Oleksandrovich Chehovich narodivsya 23 listopada za novim stilem 5 grudnya 1870 roku v Kam yanci Podilskomu Jogo batko poruchik Oleksandr Matvijovich Chehovich sluzhiv za stanom na 1 chervnya 1872 roku pri upravlinni podilskogo gubernskogo vijskovogo nachalnika buv komandirom drugoyi roti gubernskogo bataljonu Oleksandr zakinchiv Volodimirskij Kiyivskij kadetskij korpus Sluzhbu rozpochav 1 13 veresnya 1889 roku 1891 roku zakinchiv u Sankt Peterburzi pershe sluzhiv u 11 j polovij artilerijskij brigadi 1906 roku v Sankt Peterburzi zakinchiv Oleksandrivsku vijskovo yuridichnu akademiyu po pershomu rozryadu Uprodovzh roku j 10 dniv buv kandidatom na vijskovo sudovi posadi uprodovzh 9 misyaciv vijskovim slidchim Dali perebuvav na posadi pomichnika vijskovogo prokurora dvoh vijskovo okruzhnih sudiv vid 15 28 bereznya 1908 roku Kavkazkogo vid 30 serpnya 12 veresnya 1912 roku Kiyivskogo Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni Vid 19 lipnya 1914 roku shtab oficer pri zaviduvachi vijskovo sudovoyi chastini shtabu golovnokomanduvacha Pivdenno Zahidnogo frontu Vid 1 veresnya 1914 roku shtab oficer shtabu vijskovogo gubernatora Galichini Vid 29 listopada 1914 roku vijskovij slidchij Pershogo Kiyivskogo vijskovogo uchilisha za sumisnictvom slidchij osoblivo tyazhkih sprav u Kiyivskomu vijskovo okruzhnogo sudi Vid 29 travnya 1917 roku vijskovij suddya Kiyivskogo okruzhnogo sudu Vid 20 serpnya 1917 roku golova korpusnogo sudu 32 go armijskogo korpusu yakogo vishe komanduvannya priznachilo vijskovim slidchim do osoblivo skladnih gospodarchih sprav Kiyivskoyi vijskovoyi okrugi pisav u spogadah Do istoriyi ukrayinskogo vijskovogo sudivnictva Do Kiyeva pribuv ya v kvitni 1917 roku i mav prijnyati spravi vid polkovnika Chehovicha vmer na emigraciyi tezh ukrayincya jogo priznachili na golovu yakogos korpusnogo sudu na fronti Vid 1 sichnya 1918 roku tovarish nachalnika golovnoyi vijskovo sudovoyi upravi Vijskovogo ministerstva Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Vid 10 bereznya 1918 roku starshij vijskovij slidchij a vid 20 kvitnya 1918 roku golova Kiyivskogo vishogo vijskovogo sudu Vid 20 zhovtnya 1918 roku nachalnik prokurorskogo viddilu Golovnoyi vijskovo sudovoyi upravi Vijskovogo ministerstva Ukrayinskoyi Derzhavi zgodom Vijskovogo ministerstva UNR Mikola Litvin i Kim Naumenko u Dovidniku z istoriyi Ukrayini tak prokomentuvali cej moment Usunutij z posadi za prihilne stavlennya do ukrayinskih sprav Za Direktoriyi UNR povernuvsya do vikonannya svoyih obov yazkiv Vid 14 chervnya 1919 roku nachalnik zakonodavchogo viddilu Vijskovogo ministerstva UNR a vid 7 chervnya 1920 roku pomichnik nachalnika Golovnoyi vijskovo sudovoyi upravi j golovnogo vijskovogo prokurora UNR Vid lyutogo 1921 roku nachalnik Golovnoyi vijskovo sudovoyi upravi vijskovogo ministerstva vodnochas Golovnij vijskovij prokuror UNR Odna iz sprav yaku dovelosya rozglyadati Chehovichu yak golovnomu vijskovomu prokurorovi stosuvalasya tak zvanogo antiderzhavnogo zakolotu 1 yi Zaporizkoyi diviziyi Diyevoyi armiyi UNR sho mav misce v taborah dlya internovanih Zokrema vijskovo slidcha komisiya uhvalila prityagti do vidpovidalnosti za zvinuvachennyam u zlochini polkovnika Ivana Litvinenka ta generala Gavrila Bazilskogo sho yakraz povernulis do Vadovic Dosudove slidstvo u spravi porushennya oboma starshinami osnovnih polozhen disciplinarnogo statutu bulo zaversheno duzhe shvidko uzhe na pochatku serpnya 1921 roku Vivchivshi materiali slidstva golovnij vijskovij prokuror znajshov u diyalnosti Bazilskogo pom yakshuvalni obstavini na vidminu od Litvinenka U podanij golovnomu otamanovi Simonu Petlyuri dopovidi Chehovich visloviv dumku pro mozhlivist povernuti generala na komandnu posadu v Diyevij armiyi UNR 22 listopada 1921 roku Chehovich nadislav komandarmovi j vijskovomu ministrovi UNR Petru Yeroshevichu dopovid shodo nezakinchenogo dosudovogo slidstva u spravi pro zakolot v chastinah ukrayinskogo vijska v tabori Vadovici U nij vin zaznachav Osobi yakih vzhe prityagneno do slidstva yak obvinuvachenih pidlyagali b na pidstavi 7 st zakonu 21 kvitnya 1920 r pro pidsudnist vijskovim sudam ta inshe Vishomu vijskovomu sudovi pislya skinchennya dosudnogo slidstva odnochasno nalezhalo b prodovzhiti slidstva pro zlochini osib yakih she do slidstva ne bulo prityagneno Yakbi sho ne viyavilosya zv yazku mizh vsima obstavinami to spravu cyu nalezhalo b rozdi na kilka okremih sprav i rozglyadati yih v sudi narizhno Odnache prijmayuchi na uvagu obstavini suchasnogo mentu ta perebuvannya armiyi v umovah internaciyi vvazhav bi timchasovo nedocilnim dalshe perevedennya po cij spravi dosudnogo slidstva tim bilshe sho jogo faktichno j ne mozhna perevoditi cherez ti zh umovi Usim zvinuvachenim za vinyatkom generala Bazilskogo zagrozhuvalo dovichne uv yaznennya abo zh u razi viyavlennya pom yakshuvalnih obstavin uv yaznennya terminom do 6 rokiv ale Chehovich z oglyadu na nemozhlivist dali provaditi dosudove slidstvo vidsutnist ganebnosti v zapodiyanih zaznachenimi starshinami zlochinah i docilnist nadannya yim mozhlivosti zmenshiti svoyu provinu podalshoyu bezdogannoyu sluzhboyu proponuvav zalishiti yih na vijskovih posadah Faktichno ce b oznachalo amnistiyu Oleksandr Chehovich pomer na emigraciyi u Polskij respublici Tablichka z nadgrobnogo hrestaVijskovi zvannya1 13 veresnya 1889 roku rozpochav vijskovu sluzhbu 10 22 serpnya 1890 roku pidporuchik 10 22 serpnya 1894 roku poruchik 19 31 lipnya 1898 roku shtabs kapitan 19 lipnya 1 serpnya 1902 roku kapitan 6 19 grudnya 1907 roku pidpolkovnik 6 19 grudnya 1911 roku polkovnik zhovten 1920 roku general horunzhijNagorodi1907 rik orden Svyatoyi Anni tretogo stupenya 1910 rik orden Svyatogo Stanislava drugogo stupenya 10 travnya 1937 roku u Varshavi na pershomu zasidanni Golovnoyi radi Hresta Simona Petlyuri Chehovicha posmertno nagorodzheno vidznakoyu Derzhavnogo centru UNR v ekzili Hrestom Simona Petlyuri PrimitkiSpisok chinam sostoyashim na sluzhbe v Podolskoj gubernii Sostavlen na 1 iyunya 1872 goda Kamenec Podolsk 1872 S 53 Kirkichenko Yurij Do istoriyi ukrayinskogo vijskovogo sudivnictva Za derzhavnist Materiali do istoriyi vijska ukrayinskogo Zbirnik 6 Varshava 1936 S 65 66 Litvin M Naumenko K Chehovich Oleksandr Oleksandrovich Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 1049 Kovalchuk M Sprava zaporozhciv Vijskovo istorichnij almanah 2005 Ch 2 11 S 30 70 Kovalchuk Mihajlo Sprava zaporozhciv Vijskovo istorichnij almanah 2005 Chislo 2 11 S 71 Kucheruk Oleksandr Hrest Simona Petlyuri vidznaka Derzhavnogo centru UNR v ekzili Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2009 3 S 47 DzherelaChehovich Aleksandr Aleksandrovich Spisok polkovnikam po starshinstvu Sostavlen po 1 marta 1914 goda Sankt Peterburg 1914 S 1043 CDAVOU Fond 1075 Opis 1 Sprava 68 S 131 132 Sprava 79 S 151 152 Litvin M Naumenko K Chehovich Oleksandr Oleksandrovich Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 1049 Czechowycz Aleksander Kolanczuk Aleksander Ukrainscy generalowie w Polsce Emigranci polityczni w latach 1920 1939 Slownik biograficzny Przemysl 2009 S 89 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Chehovich Oleksandr Oleksandrovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Ukrayinske vijsko u XX XXI storichchi 4 bereznya 2012 u Wayback Machine Na misci znajdenoyi mogili golovnogo vijskovogo prokurora UNR vstanovili pam yatnij hrest Radio Svoboda 15 travnya 2019 19 28 16 chervnya 2021 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ