Червоний Кут (Уманський район)

Черво́ний Кут  — село в Україні, у Буцькій селищній громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Гірський Тікич (притока Тікичу) за 24 км на південний схід від міста Жашків. Населення становить 1 101 особа.

село Червоний Кут
Вулиця Шевченка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський район
Громада	Буцька селищна громада
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	18 століття
Населення	1101
Поштовий індекс	19225
Телефонний код	+380 4747
Географічні дані
Географічні координати	49°09′00″ пн. ш. 30°19′59″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 30.33306° сх. д. / 49.15000; 30.33306Координати: 49°09′00″ пн. ш. 30°19′59″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 30.33306° сх. д. / 49.15000; 30.33306
Середня висота над рівнем моря	187 м
Водойми	р. Гірський Тікич
Відстань до обласного центру	128,1 (фізична) км
Найближча залізнична станція	Жашків
Відстань до залізничної станції	24 км
Місцева влада
Адреса ради	с.Червоний Кут,
Карта
Червоний Кут
Червоний Кут
Мапа
Червоний Кут у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Червоний Кут.

Історія

Село відоме з 18 століття. Ще збереглися між людьми перекази про набіги кримських татар на село, що відбувалися у першій половині XVIII століття. Уже тоді село налічувало близько 300 дворів. Основні земельні масиви належали панам Плісецьким, поміщику Зданевичу. Досить заможним був і сільський піп Орловський.

Колишні власники земельних угідь сіл Кути, Червоний Кут, Кислин — поміщики Дзевеновський, Радзиновський, Кондратецький, Матківський, П'ясецький — у 1895 році надали прохання на ім'я царя Миколи II про будівництво цукрового заводу. На прохання була резолюція від 4 липня 1895 року про будівництво Кислинського цукрового заводу. Був розроблений Статут товариства Кислинського цукрового заводу, який нині зберігається у Державній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в місті Санкт-Петербург. У 1895 році в Німеччині було закуплено устаткування і доставлено на станцію Поташ. Будівництво заводу обійшлося в 700 тисяч карбованців золотом. В експлуатацію завод був пущений у 1897 році, а працювали в дві зміни близько 250 робітників. За добу виробляли близько 200 пудів цукру. Незабаром ці власники продали завод капіталісту Штільману, який збанкрутував і продав завод цукроводчику Манову Хацкелю. Після Жовтневого перевороту завод був перейменований на Березинський цукровий завод (від назви березового гаю).

Перед Жовтневим переворотом в селі була 3-класна школа, де працював один учитель Мельник.

У час Визвольних змагань 1918—1920 років піп Орловський виїхав із села. Церковну відправу продовжував до 1932 року інший піп — Богданович, якого в тому ж році арештували і вислали, а церкву розібрали. Під час визвольних змагань цукровий завод був зруйнований і протягом трьох років не діяв. Після відбудови завод був пущений в експлуатацію у 1920 році і працював до 1998 року.

У 1922 році на території колишньої панської економії утворився Червонокутський радгосп. У час колективізації було ліквідовано 12 заможнихих господарств. Організаторами колгоспу виступали Купченко Ілько, Ковтун Андрій, Швиденко Яремей, Цехмейстер Лук'ян. Першим головою колгоспу був Загребельний Іван, першим головою сільської ради — Буханистий. У 1934 році школа із початкової перетворилася в семирічну. До радянсько-німецької війни вона випустила понад 150 учнів.

371 мешканець села брав участь у боях радянсько-німецької війни, 176 з них загинули, 192 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в 1950 році в селі споруджено обеліск Слави. 100 юнаків та дівчат було вивезено на різноманітні роботи у Німеччину. В 1952 році в селі споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Село постраждало внаслідок Голодоморів у 1921—1923, 1932—1933 та 1946—1947 роках.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба радгоспу Березинського цукрокомбінату, за яким було закріплено 3 069 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 811 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали крупорушка, пилорама, автомайстерня.

Також на той час працювали середня та восьмирічна школи, два клуби з стаціонарними кіноустановками, 5 бібліотек з фондом 20 тисяч книг, дільнича лікарня на 25 ліжок, два фельдшерсько-акушерські пункти, два дитячі садки, аптека, 11 магазинів, 3 буфети, кіоск, 3 їдальні, майстерня побутового обслуговування. Кількість дворів — 742.

Сучасність

На території села є загальноосвітня школа I—III ст., клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення поштового зв'язку, філія Ощадбанку, 5 магазини, АТС на 149 абонентів, РТБ, завод.

Відомі люди

• Винник Олег Анатолійович — співак, в юні роки проживав і навчався в місцевій школі.
• Гриценко Василь Миколайович (1975-2015) — сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.
• Крижанський Володимир Олексійович (1982—2017) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Подзігун Володимир Пилипович — герой СРСР.
• Триволенко Владислав Володимирович (1994-2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• (1929—2007 роки життя) — шахтар, Герой Соціалістичної Праці.

Галерея

• Сільська рада і будинок культури
• Школа
• Аптека
• Церква
• Річка Гірський Тікич
• Пам’ятник воїнам-односельчанам
• Братська могила радянських воїнів
• Пам'ятник Т.Г.Шевченку

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Джерела

Примітки

1. Погода в Україні
2. maps.vlasenko.net(рос.)

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання

• who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з серпня 2019]}