Чекмишев Олександр Вікторович (27 квітня 1967, Тальне, Черкаської області) — український поет, член НСПУ (1994), медіаексперт, професор, доктор наук із соціальних комунікацій (2012), тренер із журналістики та ефективних комунікацій.
Чекмишев Олександр Вікторович | |
---|---|
Олександр Чекмишев у 2014 | |
Народився | 27 квітня 1967 (57 років) Тальне, Черкаська область |
Діяльність | журналіст |
Біографія
Народився 27 квітня 1967 року в місті Тальне на Черкащині.
Дід, Кононенко Гнат Павлович, (загинув під час другої світової у Польщі 1944-го), та баба, Кононенко (Поліщук) Євгенія Михайлівна (померла 1982-го), були вчителями на Сумщині. Обоє - дворянського роду, представники гілки східно-української шляхти Пархоменків-Поліщуків-Кононенків.
Мати, Чекмишева (Кононенко) Галина Гнатівна, працювала на Тальнівському цукровому комбінаті (1953–1985). Батько — Чекмишев Віктор Андрійович, родом із Пермського краю, музикант і хормейстер. Впродовж 1950–1968 років керував на Дніпропетровщині та Черкащині професійними та аматорськими хоровими колективами.
Після школи навчався у Тальнівському будівельному технікумі (1982–1984), працював на будівництві у ПМК-235 теслярем-бетонувальником ІІІ-го розряду, муляром V-го розряду (1984–1985).
У 1985–1992 роках навчався на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка.
З 1985 по 1987 рік служив у Радянській Армії, після чого під час навчання (1990–1992) працював кореспондентом Тальнівської районної газети "Колос", а також спецкором, завідувачем відділу, редактором відділу тижневика «Культура і життя», кореспондентом газети «Край».
Після університету вступив до аспірантури (1992–1995) і одночасно (1992–1994) працював політичним оглядачем, аналітиком, експертом телевізійних програм Українського Незалежного Центру Політичних Досліджень. 25 січня 1994 року став членом НСПУ.
1994 року створив першу громадську лабораторію з медіа-моніторингу [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] - Комітет "Рівність можливостей".
Із 1995 року — асистент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (із 2000 року доцент).
1996 року захистив дисертацію кандидата філологічних наук за спеціальністю «журналістика». Тема: «Міфо-символічна структура публіцистичних текстів Симона Петлюри в контексті національної міфології» [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]. Це перша в Україні дисертація про публіцистику Симона Петлюри.
Стажувався в Інституті громадського розвитку (Гартфорд, США), інституті FOJO (Кальмар, Швеція) за програмами USAID та SIDA (1996, 2002).
2000 року об'єднав Комітет "Рівність можливостей" із Асоціацією "Спільний простір" [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] в єдиний громадський консорціум та став керівником моніторингових проектів АСП.
З 2000 по 2008 рік працював заступником директора Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2008 року — докторант Інституту.
2012 року захистив докторську дисертацію на здобуття доктора наук за спеціальністю 27.00.01. Теорія та історія соціальних комунікацій. Тема: «Моніторинг ЗМІ в системі соціальних комунікацій: історико-теоретичний та прагматичний аспект.»
З 2019 - професор кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
З березня 2022 року поєднує виклададацьку, наукову та громадську діяльність зі службою у територіальній обороні.
Автор та співавтор понад 100 збірників моніторингових досліджень, понад 100 наукових та науково-популярних статей, 2 монографій, 1 підручника та 3 навчальних посібників.
Брав участь у реалізації близько 50-ти міжнародних проектів із медіа-моніторингу, впровадження євростандартів в українське медійне середовище та з медіаграмотності. Один із авторів-розробників сучасних професійних та етичних стандартів журналістики, адаптованих до основних положень європейських та американських професійних кодексів та настанов із редакційної політики.
Напередодні 144-ї річниці з дня народження українського державного, військового та політичного діяча, організатора українських збройних сил, Головного отамана військ Української Народної Республіки, Голови Директорії УНР, журналіста Симона Петлюри (22 травня 2023 року) був наголоджений медаллю його імені. Нагороду було присуджено рішенням Ради засновників Відзнаки Симона Петлюри «Журналістика і Державність» (Конфедерація журналістських організацій України, Меморіальний фонд Симона Петлюри з Чикаго (США) та Міжнародний культурний центр «Сяйво»).
Посилання
- Біографія на сайті rada.gov.ua [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Український монітор [ 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Chekmishev Oleksandr Viktorovich 27 kvitnya 1967 19670427 Talne Cherkaskoyi oblasti ukrayinskij poet chlen NSPU 1994 mediaekspert profesor doktor nauk iz socialnih komunikacij 2012 trener iz zhurnalistiki ta efektivnih komunikacij Chekmishev Oleksandr ViktorovichOleksandr Chekmishev u 2014Narodivsya27 kvitnya 1967 1967 04 27 57 rokiv Talne Cherkaska oblastDiyalnistzhurnalistBiografiyaNarodivsya 27 kvitnya 1967 roku v misti Talne na Cherkashini Did Kononenko Gnat Pavlovich zaginuv pid chas drugoyi svitovoyi u Polshi 1944 go ta baba Kononenko Polishuk Yevgeniya Mihajlivna pomerla 1982 go buli vchitelyami na Sumshini Oboye dvoryanskogo rodu predstavniki gilki shidno ukrayinskoyi shlyahti Parhomenkiv Polishukiv Kononenkiv Mati Chekmisheva Kononenko Galina Gnativna pracyuvala na Talnivskomu cukrovomu kombinati 1953 1985 Batko Chekmishev Viktor Andrijovich rodom iz Permskogo krayu muzikant i hormejster Vprodovzh 1950 1968 rokiv keruvav na Dnipropetrovshini ta Cherkashini profesijnimi ta amatorskimi horovimi kolektivami Pislya shkoli navchavsya u Talnivskomu budivelnomu tehnikumi 1982 1984 pracyuvav na budivnictvi u PMK 235 teslyarem betonuvalnikom III go rozryadu mulyarom V go rozryadu 1984 1985 U 1985 1992 rokah navchavsya na fakulteti zhurnalistiki KDU im T G Shevchenka Z 1985 po 1987 rik sluzhiv u Radyanskij Armiyi pislya chogo pid chas navchannya 1990 1992 pracyuvav korespondentom Talnivskoyi rajonnoyi gazeti Kolos a takozh speckorom zaviduvachem viddilu redaktorom viddilu tizhnevika Kultura i zhittya korespondentom gazeti Kraj Pislya universitetu vstupiv do aspiranturi 1992 1995 i odnochasno 1992 1994 pracyuvav politichnim oglyadachem analitikom ekspertom televizijnih program Ukrayinskogo Nezalezhnogo Centru Politichnih Doslidzhen 25 sichnya 1994 roku stav chlenom NSPU 1994 roku stvoriv pershu gromadsku laboratoriyu z media monitoringu 21 serpnya 2014 u Wayback Machine Komitet Rivnist mozhlivostej Iz 1995 roku asistent Institutu zhurnalistiki Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka iz 2000 roku docent 1996 roku zahistiv disertaciyu kandidata filologichnih nauk za specialnistyu zhurnalistika Tema Mifo simvolichna struktura publicistichnih tekstiv Simona Petlyuri v konteksti nacionalnoyi mifologiyi 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine Ce persha v Ukrayini disertaciya pro publicistiku Simona Petlyuri Stazhuvavsya v Instituti gromadskogo rozvitku Gartford SShA instituti FOJO Kalmar Shveciya za programami USAID ta SIDA 1996 2002 2000 roku ob yednav Komitet Rivnist mozhlivostej iz Asociaciyeyu Spilnij prostir 21 serpnya 2014 u Wayback Machine v yedinij gromadskij konsorcium ta stav kerivnikom monitoringovih proektiv ASP Z 2000 po 2008 rik pracyuvav zastupnikom direktora Institutu zhurnalistiki Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Z 2008 roku doktorant Institutu 2012 roku zahistiv doktorsku disertaciyu na zdobuttya doktora nauk za specialnistyu 27 00 01 Teoriya ta istoriya socialnih komunikacij Tema Monitoring ZMI v sistemi socialnih komunikacij istoriko teoretichnij ta pragmatichnij aspekt Z 2019 profesor kafedri socialnih komunikacij Institutu zhurnalistiki Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Z bereznya 2022 roku poyednuye vikladadacku naukovu ta gromadsku diyalnist zi sluzhboyu u teritorialnij oboroni Avtor ta spivavtor ponad 100 zbirnikiv monitoringovih doslidzhen ponad 100 naukovih ta naukovo populyarnih statej 2 monografij 1 pidruchnika ta 3 navchalnih posibnikiv Brav uchast u realizaciyi blizko 50 ti mizhnarodnih proektiv iz media monitoringu vprovadzhennya yevrostandartiv v ukrayinske medijne seredovishe ta z mediagramotnosti Odin iz avtoriv rozrobnikiv suchasnih profesijnih ta etichnih standartiv zhurnalistiki adaptovanih do osnovnih polozhen yevropejskih ta amerikanskih profesijnih kodeksiv ta nastanov iz redakcijnoyi politiki Naperedodni 144 yi richnici z dnya narodzhennya ukrayinskogo derzhavnogo vijskovogo ta politichnogo diyacha organizatora ukrayinskih zbrojnih sil Golovnogo otamana vijsk Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Golovi Direktoriyi UNR zhurnalista Simona Petlyuri 22 travnya 2023 roku buv nagolodzhenij medallyu jogo imeni Nagorodu bulo prisudzheno rishennyam Radi zasnovnikiv Vidznaki Simona Petlyuri Zhurnalistika i Derzhavnist Konfederaciya zhurnalistskih organizacij Ukrayini Memorialnij fond Simona Petlyuri z Chikago SShA ta Mizhnarodnij kulturnij centr Syajvo PosilannyaBiografiya na sajti rada gov ua 16 sichnya 2014 u Wayback Machine Ukrayinskij monitor 21 serpnya 2014 u Wayback Machine Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin lyutij 2017