Чегодаєви Чагадаєви російський княжий рід татарського походження Деякі історики приписують їм спорідненість з Чингізидам

Чегодаєви (Чагадаєви) — російський княжий рід татарського походження. Деякі історики приписують їм спорідненість з Чингізидами з Білої Орди і навіть походження від Чагатая (Джагатая), другого сина Чингіз-хана.

{{{Рід}}}


Титул:	князя татарські

На московську службу родоначальник роду Чегодай-ходжа «син Саконский» вступив у XVI столітті. Син якого Хозяш або Хаджаш (син паломника, який здійснив хадж) грамотою великого князя Василя Івановича жалуваний 1524 р. селом в Муромському повіті. Князь Теникай Енибяков син Чегодаєв згадується в Смутний час.

Рід записаний в VI частини родовідних книг Московської, Нижегородської, Орловської і Самарської, Казанської, Саратовської і Симбірської губерній з правом іменуватися татарськими князями.

Ухвалою Сенату, 18 грудня 1856 р. рід князів Чегодаевых затверджений у російському дворянстві і жалуваний дипломом на князівську гідність Російської імперії. Інший рід дворян Чегодаевых записаний до ІІ частини родовідної книги Оренбурзької губернії.

Опис герба

У лазуровому полі срібна оленяча голова, що супроводжується зверху срібними півмісяцем і восьмикутною зорею у стовп, а знизу золотою підковою, шипами вгору.

Щит увінчаний дворянськими шоломом і короною. Нашоломник: така ж, як у щиті, оленяча голова. Намет на щиті лазуровий, підбитий сріблом. Щит покритий княжою мантією і короною. Герб князів Чегодаєвих внесений у Частину 16 Збірника дипломних гербів Російського Дворянства, невнесенних у Спільний Гербовник, стр. 2.

Примітки

. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 1 квітня 2018.

Література

Чегодаєви // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.) // Энциклопедический словник Брокгауза і Ефрона : у 86 т. (82 т. і 4 доп.). СПб., 1890—1907.
Ишеев, МА. Татарські княжеские роди у Арзамасе і на Алатыре / МА. Ишеев [ 28 серпня 2017 у Wayback Machine.], МА. Акчурин // Татарські мурзы і дворяне: історія і сучасність: Збірник статей. Вып. 1. — Казань: Інститут історії ним. Ш. Марджани АН РТ, 2010. — 376 з. — З. 109—115.

[1] . Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 1 квітня 2018.