Циганські романсеро 1924 1928 рр збірка з вісімнадцяти поетичних творів Гарсія Лорки видана у 1928 році Циганські романс

«Циганські романсеро» (1924—1928 рр.) — збірка з вісімнадцяти поетичних творів Гарсія Лорки, видана у 1928 році.

Циганські романсеро
ісп. Romancero gitano

Жанр	романс
Автор	Федеріко Гарсія Лорка
Мова	іспанська
Написано	1924-1928рр.
Опубліковано	1928
Країна	Іспанія
Переклад	перекладачі українською мовою -Микола Лукаш
Нагороди	100 книг століття за версією «Le Monde»



Цей твір у Вікісховищі

Власний малюнок Гарсія Лорки для обкладинки книги «Циганські романсеро»

Історія створення

Книга «Циганські романсеро» вийшла у 1928 році під назвою «Перші циганські романсеро» в мадрідському видавництві «Ревіста де Оксіденте».

Про задум найзнаменитішої книги поет вперше згадує в листі навесні 1923 року. Лорка писав її довго, то відкладючи, то повертаючись знову. Рукописи деяких романсів позначені липнем 1924 року — січнем 1928 року. Коли були написані романси про черницю і невірну дружину, «Пресьоса» і перший з романсів про Антоньіто, поет їде з Гренади на південь в гори, де природа допомагає спокійно фантазувати і творити. У холодному повітрі нагір'я, поруч з вічними снігами, народилися зловісні образи «Поєдинку» і м'який вечірній романс «Сан-Мігель». Лорка писав:

"Книжка ця — поема про Андалузію; я назвав «Романсеро» циганським, тому що циганський елемент — найблагородніший і найпоказовіший в Андалузії. У цій книжці Андалузія майже не помітна оку, але відчутна. У книжці нема циганщини. Є лише один реальний персонаж, це Туга, що пронизує все. Почуття радше небесне, ніж земне".

У 1929 році в наступному виданні автор у назві зняв слово «перші»: книга стала називатися «Циганські романсеро».

Тема

Героїнею книги є печальна Андалусія. У романсах Федеріко Гарсія Лорка три основні мотиви: доля, смерть і кохання. Звертаючись до фольклорних традицій, Гарсія Лорка відображає крайні полюси навколишнього життя. Поет по-філософськи описує світ, демонструючи зіткнення зла і добра, життя і смерті Для обкладинки Лорка створив власний малюнок: літери назви ретельно виписані червоним кольором; над ними зображений вазон — знаменитий андалузький «bucaro», з якого тягнуться вгору три тонких стебла з трьома соняшниками. Вони у вигляді трьох чорних сонць, які створюють виразний образ посухи і убозтва. На зображення горщика накладаються обриси карти Іспанії, яка вкрита червоними крапками, ніби крапельками крові. Такою бачив автор картину багатостраждальної Андалусії, та й усієї Іспанії.

Композиція

У книзі вісімнадцять романсів, у яких поет створив власний міф про Андалусію.

У романсі «Смерть Антоньіто ель Камборіу» зображено трагічний кінець безстрашного юнака, героя багатьох романсів. Антоньіто був убитий за Гвадалахарою своїми родичами — чотирма братами Ереду, які не могли пробачити йому його хизування і вроди.
«Балада про іспанську жандармерію», в якій реальні картини нагадують, що життя і смерть ідуть поруч.
Про царівну Місяцівну, яка вночі приходить і забирає з собою хлопчика, за яким плачуть цигани.
«Балада про чорну тугу», в якій герой, як і у всій книзі — біль.
«Циганка в черницях»
«Про цивільну гвардію».
«Пресьоса і вітер»
«Циганочка»
«Поєдинок» розповідає, як в роковому двобої зіткнулися два супротивники.
«Сомнамбулічний романс». Про цей романс Гарсія Лорка говорив: "Багато хто вважає, що в"Сомнамбулічному романсі" втілено прагнення Гранади до моря, туга міста, який не чує гуркоту хвиль і тішить себе плюскотом джерел і фонтанів, і ловить обриси хвиль у хмарі, що пливе мимо. Це, напевно, так, але не тільки. Це чисто Андалузії поетичне явище, і суть його багатолика і невловима навіть для того, хто розповідає про нього, — навіть для мене"
«Чужа невірниця»- балада, в якій герої віддають перевагу чуттєвому коханню
«Сновійна балада» описує трагічне кохання
«Сан-Мігель», в романсі мова йде про святого Михайла Нагорного, якого шанують в гренадській каплиці на пагорбі Св. Михайла
«Сан-Рафаель»
«Романс приреченого». В оригіналі романс названий юридичним терміном: «Emplazado» (відповідач, викликаний до суду). «Ель Емпласадо» — посмертне прізвисько кастильського короля Фернандо Четвертого (1285—1312), який стратив без суду трьох братів з бунтівного роду Карвахалом. Перед смертю один з братів закликав короля на Божий суд — і рівно через місяць король помер, про що оповідається в народному романсі «Загибель Карвахал».
«Муки святої Олайї», яка була спалена римлянами.
«Романс про дона Петро і його коня». У Севільї, місті, з яким пов'язані всі легенди про короля Педро і де він похований, Лорка вперше побував у 1921 році. А згодом був написаний романс. У герої вгадуються риси не тільки короля дон Педро, але й головного героя п'єси Лопе де Вега «Лицар з Ольмедо»
«Фамар і Амнон» — Романс є вільним переспівом стародавньої легенди про дітей царя Давида

Жанр

Романсеро означає «зібрання романсів». В улюбленому жанрі іспанської народної поезії, за словами поета, поєднана «циганська міфологія з відвертою буденністю плинного часу». У «Циганських романсеро» Лорка відродив традиційний іспанський жанр. Відбулося злиття розповідного романсу з ліричним. Відповідно до форми романсу наявний асонанс, тобто повторення двох однакових голосних у двох останніх складах.

Художні особливості

Книга наповнена романтикою циганського мандрівного життя, фольклором, міфами. З фольклорної традиції в романси Лорки перейшли передбачення і повтори, народні символи, уособлення, персоніфікація і характерна форма діалогу.

У «Циганських романсеро» Лорка використовує рядки з народних пісень. Читання своїх романсів поет починав співом, а потім, заспівавши одну-дві строфи, переходив на декламацію. Народні мелодії його віршів, запам'ятовувалися на слух і записувалися десятиліття після загибелі поета.

Переклади українською

Микола Лукаш

Див. також

Джерела

В. С. Харитонов.: Гарсіа Лорка — Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1: А-Г. — С. 384—399
Зарубіжна література 11 клас /За ред. професора О. С. Чиркова — К., Вежа, 1997
Світової поезії світ. — К.: Обереги, 2003.

Посилання

Романсовий верс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 350.