Хікама Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Рослини Plantae Відділ Вищі рослини Streptophyta Надкла

Хікама

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Евдикоти
Підклас:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Бобовоцвіті (Fabales)
Родина:	Бобові (Fabaceae)
Підродина:	Метеликові (Faboideae)
Підтриба:	Glycininae
Рід:	Pachyrhizus
Вид:	Хікама

Біноміальна назва

Pachyrhizus erosus
(L.) Urb., 1905

Посилання

Вікісховище:	Pachyrhizus erosus
EOL:	645206
IPNI:	155136-3
ITIS:	26824
NCBI:	109171

Хікама (Pachyrhizus erosus) — вид рослин з роду Pachyrhizus підродини Метеликові родини бобові. Має їстівні коренеплоди. Інші назви — «мексиканський ямс-квасоля», «мексиканська ріпа».

Опис

Висота сягає 4-5 м, при наявності відповідної опори. Довжина кореня може досягати 2 м, вага — 20 кг. Кора кореня жовта і тонка. Середина бульби вершково-білого кольору і має хрустку структуру, що нагадує сиру картоплю або грушу. Вона має солодкий запах, що віддалено нагадує яблучний.

Бульби хіками за розміром бувають різними: від менш 300 г до більше 1 кг. Складається на 86-90 % з води, міститься висока кількість клітковини і лише сліди білків і ліпідів. Солодкий смак надають йому інулін і фруктоза.

Вирощування

Найкращий клімат для хіками — тропіки. Висаджують насіння у ґрунт навесні, після 8 тижнів за завершенням морозів, зазвичай у субтропіках. Для кращого врожаю прогрівають землю біля насіння. Для якісного врожаю хікама потребує 9 місяців без морозів. Не підходить для районів з коротким вегетаційним періодом. Також її культивують у теплицях.

Застосування

У холодильнику бульби хіками можуть зберігатися близько 3 тижнів, поза холодного місця, при температурі 12 і 16 °C — протягом 1-2 місяців.

В давнину була важливою частиною раціону месоамериканських народів. Сьогодні культивують заради круглих товстих кореневих бульб, які їдять свіжими наче овоч. Хікама поживна, освіжаюча, хрустка, соковита, легко засвоюється і низькокалорійна. Їх грубу коричневу шкірку очищають, посипають цукром або перцем чилі, збризкують лаймовим соком й їдять як закуску; натирають на тертці і додають в салати; ріжуть на шматочки і відварюють в солоній воді або запікають подібно картоплі, а також готують на їх основі різні соуси.

Хікаму смажать, маринують, а також використовують в салатах і супах. Іноді їдять і молоді (недозрілі) стручки цієї рослини, а в зрілому насінні міститься досить токсична речовина, яку використовують як отрута для комах. Також з насіння виготовляють дерматологічні препарати. Стебло рослини містить міцні волокна, з яких роблять рибальські тенета.

Розповсюдження

Батьківщиною хіками вважають Центральну і Південну Америку, а також територію Мексики. Широко виростає на території теплих вологих тропічних лісів Південної і Південно-Східної Азії, де її акліматизовано. Також вирощують на Філіппінах, в Китай і Нігерії.

Джерела

Duke, James A. (1992). «Handbook of phytochemical constituents of GRAS herbs and other economic plants». Dr. Duke's Phytochemical and Ethnobotanical Databases. CRC Press. Retrieved June 25, 2010.
Green, Aliza (2004). Field Guide to Produce. Quirk Books. p. 194. .