Ходзьо Токійорі

Ходзьо Токійорі (яп. 北条時頼, ほうじょう ときより; 29 червня 1227 — 24 грудня 1263) — японський самурайський військовик періоду Камакури. Голова роду Ходзьо. Обіймав посаду сіккена (фактичного володаря Японії) у 1246–1256 роках. Відомий середньовічний реформатор та правник.

Ходзьо Токійорі
北条時頼
Портрет Ходзьо Токійорі
Період	Камакура
Народився	29 червня 1227(12270629)
Помер	24 грудня 1263
Доросле ім'я	Токійорі
Буддистське ім'я	Саймиодзі Мітітакаши
Сьоґунат	сьоґунат Камакура
Рід	Рід Ходзьо
Батько
Матір	Мацусіта Цен'ні
Брати	Ходзьо Цунетокі
Спадкоємець	Ходзьо Наґатокі
Головна дружина	представниця роду Морі
Наложниці	Цудзі Дону Санутокі
Сини	Ходзьо Токімуне та 3 сини
Доньки	Касаї

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ходзьо.

Життєпис

Походив з роду Ходзьо. Син , губернатора провінції Вакаса, та Мацусіти Цен'ні. У 3 роки (в 1230 році) втратив батька. У 1231 році опинився під опікою діда Ходзьо Ясутокі. У 1237 році відбулася церемонія його повноліття. У 1241 році став учасником конфлікту з кланом Міура.

У 1245 році оголошується спадкоємцем посади сіккена. У 1246 році, після смерті Ходзьо Цунетокі, стає сіккеном. У тому ж році Токійорі запобіг заколоту, що організував його родич — Наґое Міцутокі в союзі з колишнім сьоґуном Фудзівара но Йоріцуне.

У 1247 році у битві Ходжі за підтримку роду Адачі знищив другий за могутністю клан в країні — , що намагався повернути владу клану Мінамото, усунувши таким чином небезпечного конкурента в боротьбі за владу. 500 членів клану міура вчинило самогубство. Після цього скоротив кількість васалів (гокенів) в Кіото, чим ще більш посилив свою владу, та позиції серед самураїв. У 1249 році впровадив правову систему Хікіцуке (Високий двір) для більш швидкого і більш справедливого розгляду справ.

У 1252 році змінив на посаді сьоґуна Фудзівара-но Йоріцуґу на принца Мунетаки. З того ж року вперше став розв'язувати державні питання у власній резиденції, а не на Раді сьогунату (Хьоджьо).

Ходзьо Токійорі також прагнув до зміцнення «освіченого правління». Він вивчав старовинні китайські теорії з управління державою, а його родич Санетака став засновником відомої бібліотеки «Канадзава бунке». У своєму прагненні до справедливого правління Токійорі дійшов до того, що інкогніто подорожував країною, щоб особисто побачити життя простого народу. Сам будучи вкрай невибагливим у житлі та їжі, він прагнув зробити життя, особливо в Камакурі, якомога більш аскетичною і праведною. Значні зусилля спрямовувалися на підтримання громадського порядку, чистоти і збереження морального обличчя містян. Була не в пошані розкіш, заборонено продаж саке. За поведінкою самураїв здійснювався найсуворіший нагляд.

У 1256 залишив посаду сіккена, ставши буддійським ченцем. побудувавшихрам Саймьодзі в Камакурі на місці свого літнього маєтку. Владу було передано дядькові Ходзьо Наґатокі, але родинний титул токусо було передено сину Токійорі — Ходзьо Токімуне. Втім Токійорі зберіг вплив на державну політику, що засвідчено участю у щорічній церемонії при сьоґуні 1257 року. Велику увагу приділяв він і встановленню нормальних відносин з імператорським двором, направляючи в Кіото спеціальні дипломатичні місії. Був відомим противником грошового обігу, тому наказав виготовити відому на тепер статую великого Будди в Камакурі, використовуючи при литті значну кількість мідних монет, зібраних по всій країні ченцями-добровольцями.

Прагнення до економії і буддійського стилю життя змусило Токійорі обмежити і зовнішню торгівлю допуском до Японії лише 5 китайських суден на рік. До цього до Китаю відправлялося по 40-50 суден і вивозилося з материка таку кількість монет, що фінансова система династії Південна Сун опинилася під загрозою.

Гробниця Ходзьо Токійорі

У 1261 році став автором нових законів, що практично забороняли полювання і обмежив лов риби. Особливо жорсткі вимоги висувалися буддійським і синтоїським ченцям. Заборонені були азартні ігри і продаж рабів. Ходзьо Токійорі намагався повернутися в управлінні країною до принципів напівлегендарних китайських імператорів-конфуціанців, але при цьому часто відривався від дійсності і не володів реальною обстановкою. Помер у 1263 році. Поховано в Саймьодзі.

Джерела

• Eiji Shirai, Kamakura Jiten, Tōkyōdō Shuppan,‎ 1976 ()