Олексій Миколайович Хвостов (рос. Алексей Николаевич Хвостов, нар. 1 липня 1872 — пом. 23 серпня 1918, Москва, Російська імперія) — Міністр внутрішніх справ Російської імперії у 1915—1916 роках.
Олексій Хвостов Алексей Хвостов | |||
| |||
---|---|---|---|
2 червня 1906 — 23 серпня 1910 | |||
Попередник: | Лодиженський Олександр Олександрович | ||
Спадкоємець: | Шрамченко Михайло Миколайович | ||
| |||
23 серпня 1910 — 15 листопада 1912 | |||
Попередник: | Шрамченко Михайло Миколайович | ||
Спадкоємець: | Борзенко Віктор Михайлович | ||
| |||
26 вересня 1915 — 3 березня 1916 | |||
Попередник: | Щербатов Микола Борисович | ||
Спадкоємець: | Штюрмер Борис Володимирович | ||
Народження: | 1 липня 1872 | ||
Смерть: | 23 серпня 1918 (46 років) Москва, Російська імперія | ||
Причина смерті: | вогнепальне поранення | ||
Країна: | Російська імперія | ||
Релігія: | православ'я | ||
Освіта: | d | ||
Партія: | Російські збори | ||
Рід: | d | ||
Батько: | d | ||
Шлюб: | Катерина Олександрівна Попова | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Син судді Єлецького окружного суду, голови Єлецького з'їзду мирових суддів, члена Державної Ради Хвостова Миколи Олексійовича. Великий землевласник Вологодської, Воронізької, Орловської і Тульської губерній. У 1893 році закінчив Імператорський Олександрівський ліцей зі срібною медаллю. Служив чиновником в різних департаментах Сенату. Одружений на дочці сенатора Попова.
З 1898 року — товариш прокурора Тверського окружного суду. З 1900 року — товариш прокурора Московського окружного суду.
З березня 1904 року Мінський, з жовтня 1904 року — Тульський віце-губернатор.
З 2 червня 1906 року по 1910 рік — Вологодський губернатор. З 23 серпня 1910 року по 1912 рік — Нижньогородський губернатор, залишив свій пост у зв'язку з обранням до Державної Думи від Орловської губернії. Голова фракції правих в 4-й Державній думі, пізніше — міністр внутрішніх справ Росії, головнокомандуючий над Окремим корпусом жандармів у період з 26 вересня 1915 року по 3 березня 1916 року.
Член Ради Російських Зборів.
6 вересня 1911 року, відразу ж після вбивства Петра Столипіна, Микола II ухвалив рішення про призначення головою Ради Міністрів В. Коковцова, а міністром внутрішніх справ — Алексєя Хвостова (Столипін займав обидва цих поста одночасно). Першим про передбачуване призначення був сповіщений Коковцов, який негайно відмовився від спільної служби з Хвостовим і запропонував царю вибрати одного з них двох. Коковцов заявив, що Хвостова «ніхто в Росії не поважає» і що «від міністрів потрібно те, чого Хвостов дати не в змозі». 10 вересня Коковцов відіслав цареві лист, в якому негативно характеризував Хвостова. 14 вересня Микола II ухвалив рішення призначити міністром внутрішніх справ О. О. Макарова.
У вересні 1915 року за наполяганням Імператриці міністром внутрішніх справ був призначений Олексій Хвостов.
Призначенням Хвостова передувала велика переписка Імператриці, яка наполегливо писала Миколі II про необхідність призначення Хвостова:
29 серпня 1915 року:
«… Коханий мій, А. (Анна Вирубова) тільки що бачила ... Хвостова, - останній справив на неї незабутнє враження ... Він дуже тобі відданий, говорив з нею спокійно і добре про нашого друга (Распутіна), розповів, що на завтра готувався запит в Думі про Гр. (Григорія Распутіна): просили підпису Хвост .. але він відмовив».
10 вересня 1915 року:
«…Прошу тебе, поговори серйозно про Хвостова- як міністра внутрішніх справ - з Горемикіним (головою ради міністрів). Я впевнена, що він - підходяща людина для нинішнього моменту, так як нікого не боїться і відданий тобі».
11 вересня 1915 року:
«…Негайно звільни, мій дорогий ... також Щербатова (Міністра внутрішніх справ) ... Прошу тебе, признач Хвостова на його місце.
16 вересня 1915 року:
«Гр. телеграфував ... і дав нам зрозуміти, що Хвостов підійде. Пам'ятаєш, він одного разу їздив до нього в Нижній Новгород».
17 вересня 1915 року:
«…Милий, Хвостов був знову у А. і благав, щоб я прийняла його, тому прийму його сьогодні. ... Тепер, коли і Гр. радить взяти Хвостова, я відчуваю, що це правильно, і тому прийму його. ... Приїжджай якнайшвидше і зроби зміни, а то вони продовжують підкопувати під нашого Друга, а це великий гріх. Телеграфуй хоч одне слово, щоб заспокоїти мене. Якщо міністри не змінені, телеграфуй: «змін поки немає», і якщо вирішив щодо Хвостова, напиши: «я пам'ятаю про Хвост».
Результат цього листування видно в скупих рядках в щоденника Миколи II:
«16 вересня 1915 року У 5½ у мене відбулася Рада міністрів. Вони залишилися обідати, потім прийняв Хвостова». «25 вересня. П'ятниця. Вранці до прогулянки прийняв Граббе. Об 11 год. Щербатова і о 12 год. Самаріна і попрощався з обома».
Замість Щербатова міністром внутрішніх справ був призначений Олексій Хвостов.
Скандал зі спробою вбивства Распутіна
Наприкінці 1915 року Хвостов, який мав репутацію прихильника Григорія Распутіна, вирішив його таємно усунути. Він дав доручення організувати вбивство директору Департаменту поліції Білецькому і завідувачу охорони Распутіна -Коміссарову. Обидві ці особи не мали наміру вбивати Распутіна, але не зважилися прямо відмовити начальнику. Деякий час вони дезінформували Хвостова, зображуючи активність з приготування до вбивства. Запідозривши, що план зривається, Хвостов залучив до вбивства Ржевського, особу невизначених занять, прийнявши його на службу в МВС і пообіцявши велику плату. Білецький організував арешт Ржевського і, погрожуючи кримінальним переслідуванням, отримав інформацію про плани Хвостова. Впавши в паніку, Ржевський розповів про спланований замах багатьом, і в результаті у лютому 1916 року відомості дійшли до Распутіна, Анни Вирубової, а через неї — до імператорської родини. У виниклій плутанині Хвостов спочатку зміг звалити всю провину на Білецького і організував його призначення Іркутським генерал-губернатором, прибравши тим самим з Петрограда. Чутки про підготовлюване міністром внутрішніх справ вбивство Распутіна тим часом розходилися все ширше. Хвостов перейшов до відкритої демонстрації ворожості до Распутіна, публічно звинувачуючи його в шпигунстві на Німеччину, але не наводячи ніяких доказів. В результаті, в березні 1916 року Хвостов був звільнений з поста міністра без будь-яких нагород і надання нової посади. Скандал в найсильнішому ступені підірвав репутацію уряду і держави. Імператриця, що сприяла призначенню Хвостова за рекомендацією Распутіна, була глибоко розчарована і Хвостовим, і власним невдалим вибором.
Під час Лютневої революції Хвостов був заарештований, ув'язнений у Петропавлівську фортецю, допитувався Надзвичайною слідчою комісією тимчасового уряду, звинувачувався в розтраті казенних грошей. Після Жовтневого перевороту був залишений в ув'язненні, в серпні 1918 року був перевезений до Москви. Публічно розстріляний як заручник в перші дні Червоного терору в Петровському парку разом з групою священнослужителів і правих політиків.
Література та джерела
- Падение царского режима. Стенографические отчеты допросов и показаний, данных в 1917 г. в Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства. В 7 т. М.-Л., 1926—1927.
- Рууд Ч. А., Степанов С. А. Фонтанка, 16: Политический сыск при царях.- М.: Мысль, 1993. см. гл. 14 Глава 14 «ТЕМНЫЕ СИЛЫ» ВОКРУГ ТРОНА
Троцкий Л. Политические силуэты: Хвостов, Фантастика
- Спиридович А. И. Великая Война и Февральская Революция 1914—1917 гг. // Текст книги на сайте militera.lib.ru
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Mikolajovich Hvostov ros Aleksej Nikolaevich Hvostov nar 1 lipnya 1872 pom 23 serpnya 1918 Moskva Rosijska imperiya Ministr vnutrishnih sprav Rosijskoyi imperiyi u 1915 1916 rokah Oleksij Hvostov Aleksej HvostovOleksij Hvostov Prapor Vologodskij gubernator 2 chervnya 1906 23 serpnya 1910 Poperednik Lodizhenskij Oleksandr Oleksandrovich Spadkoyemec Shramchenko Mihajlo Mikolajovich Prapor Nizhnogorodskij gubernator 23 serpnya 1910 15 listopada 1912 Poperednik Shramchenko Mihajlo Mikolajovich Spadkoyemec Borzenko Viktor Mihajlovich Ministr vnutrishnih sprav Rosijskoyi imperiyi 26 veresnya 1915 3 bereznya 1916 Poperednik Sherbatov Mikola Borisovich Spadkoyemec Shtyurmer Boris Volodimirovich Narodzhennya 1 lipnya 1872 1872 07 01 Smert 23 serpnya 1918 1918 08 23 46 rokiv Moskva Rosijska imperiyaPrichina smerti vognepalne poranennyaKrayina Rosijska imperiyaReligiya pravoslav yaOsvita dPartiya Rosijski zboriRid dBatko dShlyub Katerina Oleksandrivna Popova Mediafajli b u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Hvostov ZhittyepisSin suddi Yeleckogo okruzhnogo sudu golovi Yeleckogo z yizdu mirovih suddiv chlena Derzhavnoyi Radi Hvostova Mikoli Oleksijovicha Velikij zemlevlasnik Vologodskoyi Voronizkoyi Orlovskoyi i Tulskoyi gubernij U 1893 roci zakinchiv Imperatorskij Oleksandrivskij licej zi sribnoyu medallyu Sluzhiv chinovnikom v riznih departamentah Senatu Odruzhenij na dochci senatora Popova Z 1898 roku tovarish prokurora Tverskogo okruzhnogo sudu Z 1900 roku tovarish prokurora Moskovskogo okruzhnogo sudu Z bereznya 1904 roku Minskij z zhovtnya 1904 roku Tulskij vice gubernator Z 2 chervnya 1906 roku po 1910 rik Vologodskij gubernator Z 23 serpnya 1910 roku po 1912 rik Nizhnogorodskij gubernator zalishiv svij post u zv yazku z obrannyam do Derzhavnoyi Dumi vid Orlovskoyi guberniyi Golova frakciyi pravih v 4 j Derzhavnij dumi piznishe ministr vnutrishnih sprav Rosiyi golovnokomanduyuchij nad Okremim korpusom zhandarmiv u period z 26 veresnya 1915 roku po 3 bereznya 1916 roku Chlen Radi Rosijskih Zboriv 6 veresnya 1911 roku vidrazu zh pislya vbivstva Petra Stolipina Mikola II uhvaliv rishennya pro priznachennya golovoyu Radi Ministriv V Kokovcova a ministrom vnutrishnih sprav Aleksyeya Hvostova Stolipin zajmav obidva cih posta odnochasno Pershim pro peredbachuvane priznachennya buv spovishenij Kokovcov yakij negajno vidmovivsya vid spilnoyi sluzhbi z Hvostovim i zaproponuvav caryu vibrati odnogo z nih dvoh Kokovcov zayaviv sho Hvostova nihto v Rosiyi ne povazhaye i sho vid ministriv potribno te chogo Hvostov dati ne v zmozi 10 veresnya Kokovcov vidislav carevi list v yakomu negativno harakterizuvav Hvostova 14 veresnya Mikola II uhvaliv rishennya priznachiti ministrom vnutrishnih sprav O O Makarova U veresni 1915 roku za napolyagannyam Imperatrici ministrom vnutrishnih sprav buv priznachenij Oleksij Hvostov Priznachennyam Hvostova pereduvala velika perepiska Imperatrici yaka napoleglivo pisala Mikoli II pro neobhidnist priznachennya Hvostova 29 serpnya 1915 roku Kohanij mij A Anna Virubova tilki sho bachila Hvostova ostannij spraviv na neyi nezabutnye vrazhennya Vin duzhe tobi viddanij govoriv z neyu spokijno i dobre pro nashogo druga Rasputina rozpoviv sho na zavtra gotuvavsya zapit v Dumi pro Gr Grigoriya Rasputina prosili pidpisu Hvost ale vin vidmoviv 10 veresnya 1915 roku Proshu tebe pogovori serjozno pro Hvostova yak ministra vnutrishnih sprav z Goremikinim golovoyu radi ministriv Ya vpevnena sho vin pidhodyasha lyudina dlya ninishnogo momentu tak yak nikogo ne boyitsya i viddanij tobi 11 veresnya 1915 roku Negajno zvilni mij dorogij takozh Sherbatova Ministra vnutrishnih sprav Proshu tebe priznach Hvostova na jogo misce 16 veresnya 1915 roku Gr telegrafuvav i dav nam zrozumiti sho Hvostov pidijde Pam yatayesh vin odnogo razu yizdiv do nogo v Nizhnij Novgorod 17 veresnya 1915 roku Milij Hvostov buv znovu u A i blagav shob ya prijnyala jogo tomu prijmu jogo sogodni Teper koli i Gr radit vzyati Hvostova ya vidchuvayu sho ce pravilno i tomu prijmu jogo Priyizhdzhaj yaknajshvidshe i zrobi zmini a to voni prodovzhuyut pidkopuvati pid nashogo Druga a ce velikij grih Telegrafuj hoch odne slovo shob zaspokoyiti mene Yaksho ministri ne zmineni telegrafuj zmin poki nemaye i yaksho virishiv shodo Hvostova napishi ya pam yatayu pro Hvost Rezultat cogo listuvannya vidno v skupih ryadkah v shodennika Mikoli II 16 veresnya 1915 roku U 5 u mene vidbulasya Rada ministriv Voni zalishilisya obidati potim prijnyav Hvostova 25 veresnya P yatnicya Vranci do progulyanki prijnyav Grabbe Ob 11 god Sherbatova i o 12 god Samarina i poproshavsya z oboma Zamist Sherbatova ministrom vnutrishnih sprav buv priznachenij Oleksij Hvostov Skandal zi sproboyu vbivstva RasputinaNaprikinci 1915 roku Hvostov yakij mav reputaciyu prihilnika Grigoriya Rasputina virishiv jogo tayemno usunuti Vin dav doruchennya organizuvati vbivstvo direktoru Departamentu policiyi Bileckomu i zaviduvachu ohoroni Rasputina Komissarovu Obidvi ci osobi ne mali namiru vbivati Rasputina ale ne zvazhilisya pryamo vidmoviti nachalniku Deyakij chas voni dezinformuvali Hvostova zobrazhuyuchi aktivnist z prigotuvannya do vbivstva Zapidozrivshi sho plan zrivayetsya Hvostov zaluchiv do vbivstva Rzhevskogo osobu neviznachenih zanyat prijnyavshi jogo na sluzhbu v MVS i poobicyavshi veliku platu Bileckij organizuvav aresht Rzhevskogo i pogrozhuyuchi kriminalnim peresliduvannyam otrimav informaciyu pro plani Hvostova Vpavshi v paniku Rzhevskij rozpoviv pro splanovanij zamah bagatom i v rezultati u lyutomu 1916 roku vidomosti dijshli do Rasputina Anni Virubovoyi a cherez neyi do imperatorskoyi rodini U viniklij plutanini Hvostov spochatku zmig zvaliti vsyu provinu na Bileckogo i organizuvav jogo priznachennya Irkutskim general gubernatorom pribravshi tim samim z Petrograda Chutki pro pidgotovlyuvane ministrom vnutrishnih sprav vbivstvo Rasputina tim chasom rozhodilisya vse shirshe Hvostov perejshov do vidkritoyi demonstraciyi vorozhosti do Rasputina publichno zvinuvachuyuchi jogo v shpigunstvi na Nimechchinu ale ne navodyachi niyakih dokaziv V rezultati v berezni 1916 roku Hvostov buv zvilnenij z posta ministra bez bud yakih nagorod i nadannya novoyi posadi Skandal v najsilnishomu stupeni pidirvav reputaciyu uryadu i derzhavi Imperatricya sho spriyala priznachennyu Hvostova za rekomendaciyeyu Rasputina bula gliboko rozcharovana i Hvostovim i vlasnim nevdalim viborom Pid chas Lyutnevoyi revolyuciyi Hvostov buv zaareshtovanij uv yaznenij u Petropavlivsku fortecyu dopituvavsya Nadzvichajnoyu slidchoyu komisiyeyu timchasovogo uryadu zvinuvachuvavsya v roztrati kazennih groshej Pislya Zhovtnevogo perevorotu buv zalishenij v uv yaznenni v serpni 1918 roku buv perevezenij do Moskvi Publichno rozstrilyanij yak zaruchnik v pershi dni Chervonogo teroru v Petrovskomu parku razom z grupoyu svyashennosluzhiteliv i pravih politikiv Literatura ta dzherelaPadenie carskogo rezhima Stenograficheskie otchety doprosov i pokazanij dannyh v 1917 g v Chrezvychajnoj sledstvennoj komissii Vremennogo pravitelstva V 7 t M L 1926 1927 Ruud Ch A Stepanov S A Fontanka 16 Politicheskij sysk pri caryah M Mysl 1993 sm gl 14 Glava 14 TEMNYE SILY VOKRUG TRONA Trockij L Politicheskie siluety Hvostov Fantastika Spiridovich A I Velikaya Vojna i Fevralskaya Revolyuciya 1914 1917 gg Tekst knigi na sajte militera lib ru Ce nezavershena stattya pro politichnogo diyacha Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi