Ханбалик назва столиці імперії Юань сучасного Пекіна Китайська назва міста Даду кит 大都 Dàdū велика столиця вимовлялося м

Ханбалик — назва столиці імперії Юань, сучасного Пекіна. Китайська назва міста — Даду (кит. 大都 Dàdū; велика столиця), вимовлялося монголами як Дайду Тюркська назва міста «Ханбалик» перекладається як «Оселя хана»; Санскритська назва міста «Ханбала» перекладається як «Сила хана». Марко Поло транскрибував його як Камбала.

Історія

Юаньська столиця

До монгольського вторгнення місто під назвою Чжунду служило столицею чжурчженьської імперії Цзінь. В 1215 році був взятий і спалений монголами, однак в 1264 році Хубілай вирішив відбудувати його під власну столицю. Будівництвом керували архітектори і . У той же рік почалося зведення мурів; будівництво ханського палацу велося з 1274 року. План забудови міста слідував класичним китайським конфуціанським канонами — «Чжоуським ритуалам» (周禮): по 9 вертикальних і горизонтальних осей; зліва — поклоніння предкам, праворуч — поклоніння Небу тощо.

Після заснування династії Юань в 1271 році Хубілай-хан перейменував місто в Даду — «велику столицю» яка стала центром імперії, хоча окремі роботи з будівництва велися аж до 1293 року. Попередня резиденція великого хана, Шанду, набула статусу літньої. В обох цих столицях за час свого перебування в Китаї подовгу бував венеційський купець на службі у Хубілая Марко Поло.

Демонголізація

В 1368 році Чжу Юаньчжан, незабаром після проголошення себе першим імператором династії Мін в Нанкіні, відправився походом на Даду. Останній юанський імператор, Тоґон-Темур, втік до Шанду, а Чжу Юаньчжан, зайнявши місто, зрівняв із землею юанські палаци. Саме місто було перейменовано в Бейпін. (кит. 北平 Běipíng, букв. «Умиротворена Північ») Пізніше, в період правління Юнле, третього імператора Мін, місто було значно розширено і перейменовано в Пекін, а в мурах юаньської столиці Даду зведене Заборонене місто. Залишки старих юанськіх мурів збереглися донині на північ від мурів Мін; нині вони відомі як Тучен (кит. 土城, букв. земляні мури).

О, мій Дайду, що служив опорою всьому монгольського народу!

Моє місто, де я зимував! … Мій палац, побудований Хутухту, очеретовий палац, в якому проводив літо хубілган Сецен-хан, Кібунг-Шаньду — все відібрали китайці! А мені, Ухагату-хану, залишилося тільки погане ім'я — загравати з китайцями.
Усім народом побудований яшмовий Дайду, де я жив в зимовий час, прекрасний мій Дайду відібраний. Залишили мені, Ухагату-хану, тільки погане ім'я — ворогувавшого з китайцями.
— ""

Подальша історія імені

Незважаючи на офіційне перейменування міста китайцями, назва «Ханбалик» закріпилося серед монголів надовго після падіння юаньської династії; так, перед вторгненням в Китай вождь ойратів звертався до монгольської знаті зі словами: «заберемо наш Ханбалик назад!» Від монголів назву засвоїли росіяни, а від них і інші народи СНД..

Сьогодні біля залишків старовинного муру Даду існує відповідний парк Пекіна.

Примітки

Rossabi, M., Khubilai Khan: His Life and Times , p 131
Denis Twitchett, Herbert Franke, John K. Fairbank, in The Cambridge History of China: Volume 6, Alien Regimes and Border States (Cambridge: Cambridge University Press , 1994), p 454.
People's Daily Online: The Hui ethnic minority
«明史纪事本末», «纲鉴易知录» 卷八
The New Encyclopædia Britannica (Encyclopædia Britannica, Chicago University of, William Benton, Encyclopædia Britannica), p 2
Ebrey, Patricia Buckley. The Cambridge Illustrated History of China . Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN = 0-521-66991-X
Susan Naquin, Peking: Temples and City Life, 1400—1900 , p xxxiii
. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
Цит. по: Золоте сказання // Історія в працях учених лам. [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]]: КМК, 2005. — — с. 39
Ming shi, pp.328
Выписка, составленная в Посольском приказе, о путях в Цинскую империю [Report about the routes from Russia to the Qing Empire, compiled by Russia's Foreign Office]. 1674, не ранее 17 июля. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2014. (рос.)

[1] Rossabi, M., Khubilai Khan: His Life and Times , p 131

[2] Denis Twitchett, Herbert Franke, John K. Fairbank, in The Cambridge History of China: Volume 6, Alien Regimes and Border States (Cambridge: Cambridge University Press , 1994), p 454.

[3] People's Daily Online: The Hui ethnic minority

[4] «明史纪事本末», «纲鉴易知录» 卷八

[5] The New Encyclopædia Britannica (Encyclopædia Britannica, Chicago University of, William Benton, Encyclopædia Britannica), p 2

[6] Ebrey, Patricia Buckley. The Cambridge Illustrated History of China . Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN = 0-521-66991-X

[7] Susan Naquin, Peking: Temples and City Life, 1400—1900 , p xxxiii

[8] . Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.

[9] Цит. по: Золоте сказання // Історія в працях учених лам. [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]]: КМК, 2005. — — с. 39

[10] Ming shi, pp.328

[11] Выписка, составленная в Посольском приказе, о путях в Цинскую империю [Report about the routes from Russia to the Qing Empire, compiled by Russia's Foreign Office]. 1674, не ранее 17 июля. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2014. (рос.)