Халди або халді грец Χάλδοι народність що населяла в епоху бронзової доби південно східне чорноморське узбережжя нині ча

Халди або халді ( грец. Χάλδοι) - народність, що населяла в епоху бронзової доби південно-східне чорноморське узбережжя (нині частина Туреччини ). У той же період поблизу від них проживали хатті (не плутати з хеттами), можливо, близькі їм за мовою. Питання про спорідненість з народом халдеїв в Межиріччі залишається відкритим.

Халди

Ареал	Південно-східне Причорномор'я

Основними джерелами про історію халдів є твори Гомера, Страбона і Ксенофона. Давньогрецькі автори згадують халдів, поряд з їх сусідами халібами на заході, моссінойками і тібаренами (тубалами, табалами) серед перших народів, що оволоділи мистецтвом кування заліза. Як зазначає Страбон"...халди в давнину називалися халібами».

Згідно А. Сагона, земля хальдів, ймовірно, могла розташовуватися на північ від Аракса і на землях, які раніше перебували під пануванням Урарту, особливо в районі долини ^[de], на шляху між Карсом і Тушпой.

За часів Римської імперії халди згадуються як плем'я - безпосередній сусід халібів в понтійській Каппадокії, яка входила до складу римської провінції Понт.

В науковій літературі першої половини XX століття неодноразово згадувалося помилкове припущення про те, що халди являють собою залишки урартських племен, що називають себе на честь урартського верховного бога Халді, однак це припущення виявилося докорінно помилковим.

Примітки

Страбон. География, XI, 14.5
A. G. Sagona. Archaeology at the north-east Anatolian frontier, I. : an historical geography and a field survey of the Bayburt Province. — Louvain : Peeters Press, 2004. — С. 29-30. — .
Плутарх. Сравнительные жизнеописания. Лукулл. 19
König F.W. Handbuch der chaldischen Inschriften. — Graz : E. Weidner, 1955. — 275 с.
. Chalder oder Urartäer? // Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft. — 1936. — Вип. 90 (13 липня). — С. 60—82. з джерела 21 травня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
Древневанский бог Халд-Халдин // Восточные записки. — 1927. — 13 липня.
Zimansky P.E. Ancient Ararat, A Handbook of Urartian Studies. — New York : Caravan books, 1998. — С. 86. — .

[1] Страбон. География, XI, 14.5

[Sagona-2] A. G. Sagona. Archaeology at the north-east Anatolian frontier, I. : an historical geography and a field survey of the Bayburt Province. — Louvain : Peeters Press, 2004. — С. 29-30. — .

[3] Плутарх. Сравнительные жизнеописания. Лукулл. 19

[4] König F.W. Handbuch der chaldischen Inschriften. — Graz : E. Weidner, 1955. — 275 с.

[5] . Chalder oder Urartäer? // Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft. — 1936. — Вип. 90 (13 липня). — С. 60—82. з джерела 21 травня 2021. Процитовано 4 липня 2021.

[Мещанинов-6] Древневанский бог Халд-Халдин // Восточные записки. — 1927. — 13 липня.

[7] Zimansky P.E. Ancient Ararat, A Handbook of Urartian Studies. — New York : Caravan books, 1998. — С. 86. — .